Постанова

від 25.01.2007 по справі 17/385/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

25 січня 2007 р.                                                                                  

17/385/06 

Колегія суддів Вищого господарського суду України у

складі:

головуючого

Першикова Є.В.

суддів:

Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу

товариства з обмеженою

відповідальністю "Агростар" (далі Товариство)

на рішення

господарського суду Миколаївської

області

від

21.08.06

у справі

№17/385/06

господарського суду

Миколаївської області  

за позовом

товариства з обмеженою

відповідальністю "Вант-Сервіс" (далі ТОВ "Вант-Сервіс")

до

Товариства,

третя особа:

суб'єкт підприємницької

діяльності -фізична особа                                                            

ОСОБА_1 (далі Підприємець),

про

визнання права власності та

усунення перешкод у користуванні майном  

У судовому засіданні взяли участь представники

- позивача:

Ковзун О.С. (за дов. б/н від

21.04.06);

- відповідача:

не з'явились;

- третьої особи:

не з'явились.

Ухвалою від 27.11.06 колегії суддів

Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства була прийнята до

провадження, розгляд справи призначено на 14.12.06.

У зв'язку з неявкою представників

Товариства та Підприємця у судове засідання, ухвалою від 14.12.06 розгляд

справи було відкладено на 18.01.07.

Вказані ухвали суду були направлені

учасникам судового процесу в установленому порядку, документів які б свідчили

про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не

надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського

процесуального кодексу України належним чином повідомлено про дату, час і місце

розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому

засіданні 18.01.07 будь-яких письмових заяв та клопотань щодо відкладення

розгляду справи від учасників судового процесу до суду не надходило.

У судовому засіданні 18.01.07 відводів

складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представника ТОВ

"Вант-Сервіс", відповідно до ч. 3 ст. 77, ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115

Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні

18.01.07 було оголошено перерву до 25.01.07 для виготовлення та оголошення

вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України.

У судове засідання 25.01.07

представники сторін та третьої особи не з'явились, у зв'язку з чим повний текст

постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам в

установленому порядку.

Рішенням від 21.08.06

господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль С.М.), з урахуванням

ухвали від 24.10.06 господарського суду Миколаївської області про виправлення

описки, позовні вимоги ТОВ "Вант-Сервіс" задоволено повністю.

За ТОВ "Вант-Сервіс"

визнано право власності на майно, придбане за договорами купівлі-продажу

НОМЕР_1 від 02.08.04 та НОМЕР_2 від 18.08.04, укладеними між ТОВ

"Вант-Сервіс" та Товариством.

Також, в рішенні вказано про усунення

перешкоди в користуванні майном, яке придбано за договорами купівлі-продажу

НОМЕР_1 від 02.08.04 та НОМЕР_2 від 18.08.04.

При винесенні рішення суд першої

інстанції прийшов до  висновку, що

залізничний шлях та замощення є інженерними спорудами, а не об'єктами

нерухомості, а тому реєстрація права власності на їх не є необхідною, у зв'язку

з чим на підставі ст.ст. 391, 392 Цивільного кодексу України прийшов до

висновку про правомірність позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого

суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою в якій просить оскаржене рішення скасувати, та прийняти по справі нове

рішення.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує

тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального

та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 210, абз. 2 ч. 2 ст. 331 Цивільного

кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну

скаргу ТОВ "Вант-Сервіс" щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи

їх безпідставними.

На день розгляду справи по суті письмовий

відзив на касаційну скаргу від Підприємця не надійшов. Своїм правом на участь у

судових засіданнях Товариство та Підприємець не скористались.

Розглянувши матеріали справи,

касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника

ТОВ "Вант-Сервіс", суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на

підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування

судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого

господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає

частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої

інстанції на підставі матеріалів справи

/з урахуванням ухвали від 24.10.06

господарського суду Миколаївської області про виправлення описки/, 05.08.04 між

ТОВ "Вант-Сервіс" та Товариством було укладено договір НОМЕР_1

купівлі-продажу, згідно якого ТОВ "Вант-Сервіс" отримало право

власності на підвищений залізничний шлях залізничної дороги загальною довжиною

150 п.м. від переїзду до упору, який розташований по АДРЕСА_1 та під'їзний шлях

загальною довжиною 1 004 метри від стрілки №25 сьомого шляху станції Кульбакіно

до підвищеного залізничного переїзду, який розташований поАДРЕСА_1. При цьому,

встановлено, що 05.08.04 зазначене майно представником Товариства було передано

представнику ТОВ "Вант-Сервіс", про що складено акт

приймання-передачі від 05.08.04.

Також, місцевим судом встановлено,

що 18.08.04 між ТОВ "Вант-Сервіс" та Товариством було укладено

Договір НОМЕР_2 купівлі-продажу, згідно якого ТОВ "Вант-Сервіс"

отримало право власності на замощення, розташовані вздовж залізничної колії

(150 п.м.) та за складом позначеним на схематичному плані Миколаївського МБТІ

Літ. Д6-1, загальною площею 5 065 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1. При вирішенні

спору місцевим судом встановлено, що 23.08.04 зазначене майно представником

Товариства було передано представнику ТОВ "Вант-Сервіс" згідно акту

приймання-передачі від 23.08.04.

На підставі наданих сторонами

доказів по справі попереднєю судовою інстанцією встановлено, що 05.06.06 між

ТОВ "Вант-Сервіс" та Підприємцем було укладено Договір НОМЕР_3 оренди

інженерних споруд, відповідно до якого ТОВ "Вант-Сервіс"

зобов'язалось передати Підприємцю в оренду підвищений залізничний шлях

залізничної дороги загальною довжиною 150 п.м., який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1. При цьому, встановлено, що згідно п. 3.4 Договору НОМЕР_3 від

05.06.06 ТОВ "Вант-Сервіс" зобов'язалось передати Підприємцю майно

протягом трьох робочих днів з моменту роботи двосторонньої комісії з передачі

майна.

Вирішуючи спір, суд першої

інстанції встановив, що 05.06.06 між ТОВ "Вант-Сервіс" та Підприємцем

було укладено Договір НОМЕР_4 оренди інженерних споруд, згідно якого ТОВ

"Вант-Сервіс" зобов'язалось передати Підприємцю в оренду під'їзний

шлях від стрілки НОМЕР_45 сьомого шляху станції Кульбакіно до підвищеного

залізничного переїзду загальною довжиною 1 004 п.м., який знаходиться за

адресою АДРЕСА_1. При цьому, встановлено, що згідно п. 3.4 Договору НОМЕР_4 від

05.06.06 ТОВ "Вант-Сервіс" зобов'язалось передати Підприємцю майно

протягом трьох робочих днів з моменту роботи двосторонньої комісії з передачі

майна.

Крім того, на підставі матеріалів

справи місцевий суд встановив, що 20.06.06 між ТОВ "Вант-Сервіс" та

Підприємцем було укладено  Договір НОМЕР_5

оренди інженерних споруд, відповідно до умов якого ТОВ "Вант-Сервіс"

зобов'язалось передати Підприємцю в оренду замощення, розташовані вздовж

залізничної колії (150 п.м.) та за складом позначеним на схематичному плані

Миколаївського МБТІ Літ. Д6-1, загальною площею 5 065 кв.м., які розташовані по

вул.Лєрмонтова у м.Миколаєві. При цьому встановлено, що згідно п. 3.4 Договору

НОМЕР_5 від 20.06.06 ТОВ "Вант-Сервіс" зобов'язалось передати

Підприємцю майно протягом трьох робочих днів з моменту роботи двосторонньої

комісії з передачі майна.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України враховує, що 

правовий аналіз ст. 210 Цивільного кодексу України (далі Кодекс)

свідчить, що дійсність деяких правочинів законодавство пов'язує з фактом їх

державної реєстрації, тобто до її здійснення правочин не є вчиненим. Правочини

підлягають державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом, зокрема,

потребують державної реєстрації договори, що стосуються нерухомого майна:

купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового

буднику (квартири) або іншого нерухомого майна.

За змістом ст. 331 Кодексу якщо

право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній

реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 181 Кодексу визначено, що

до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на

земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх

призначення. Право власності на нерухоме майно крім державної реєстрації може

виникати також з моменту прийняття його до експлуатації, якщо законом або

договором передбачено прийняття такого нерухомого майна до експлуатації. Якщо

право власності відповідно до закону на нерухоме майно підлягає державній

реєстрації, то право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної

реєстрації.

Законодавчо встановлено, що

під'їзні шляхи -це дороги з шириною проїзної частини, її поперечним та

поздовжнім ухилами, допустимими за сприятливих погодних умов для переїздів

автомобілів з вантажем.

Відповідно до визначення, наданого

в Наказі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики

України від 24.05.01 №127 "Про затвердження Інструкції про порядок

проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна", зареєстрованому

в Міністерстві юстиції України 10.07.01 за № 582/5773 (далі Інструкція),

замощенням вважається спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку

для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Замощення виконується на

власному фундаменті - утрамбованому щебені по ущільненому ґрунтовому покриттю

(глиняний замок) за допомогою бетонного чи асфальтобетонного покриття

(замощення фіксується в матеріалах інвентаризації детально).

За змістом п. 2 Інструкції до

об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, зокрема,

господарські споруди, яким є замощення.

Згідно п.п. 1.5, 1.6 Наказу

Міністерства юстиції України від 7.02.02

№ 7/5 "Про затвердження

Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме

майно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за

№357/6445, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме

майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без

громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних

держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування

та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна,

будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому

порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим

БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають

реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із

землею.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України зазначає, що судом першої інстанції при винесенні

рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в

контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку

необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

З урахуванням наведеного, при

новому розгляді справи господарському суду слід взяти до уваги законодавчо

встановлені вимоги щодо правил оформлення договорів даного виду та визначити

відповідність ним спірних документів. Також, колегія суддів Вищого

господарського суду України, звертає увагу, що судом першої інстанції фактично

не надано правової оцінки підставності передачі майна по договорам

купівлі-продажу, оскільки не встановлено підставності володіння спірним майном

Товариством.

Крім того, колегія суддів Вищого

господарського суду України звертає увагу, що як вбачається з правового аналізу

матеріалів справи позовна заява ТОВ "Вант-Сервіс" була прийнята до

провадження ухвалою від 18.08.06 господарського суду Миколаївської області та

призначена до розгляду на 21.08.06. У судовому засіданні 21.08.06, за участі

лише представника ТОВ "Вант-Сервіс" було винесено рішення по суті

спору.

Невмотивовано обмежений час, протягом

якого суд розглянув справу і фактична складність спору, свідчать, що сторонам

не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст.

22 Господарського процесуального кодексу України. За цих обставин не можна

визнати, що сторони знаходились у рівних умовах перед судом, мали достатню

свободу в можливості подання доказів і у доведенні їх переконливості.

Відповідно, рішення суду постановлено без дотримання вимог ст. 129 Конституції

України.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі

стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та

процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія

суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не

віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського

процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку

судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених

фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми

інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не

має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 №11 “Про

судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи

іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а

справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської

області.

Під час нового розгляду справи

господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі

передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення

обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у

відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11110 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Агростар" задовольнити частково.

Рішення від 21.08.06 господарського

суду Миколаївської області у справі

НОМЕР_37/385/06 господарського суду

Миколаївської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду

першої інстанції для розгляду у новому складі суду.

Головуючий

Є.Першиков  

судді:

Г.Савенко

 І.Ходаківська