Постанова

від 04.08.2015 по справі 902/435/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа №902/435/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі Романчук М.В.

за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_1 (довіреність від 19.06.2015р.);

заявника - не з'явився;

боржника - ОСОБА_2 (довіреність від 01.12.2014р.)

арбітражного керуючого - ОСОБА_3 (довіреність від 24.07.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 25 червня 2015 року у справі №902/435/15 (суддя Стефанів Т.В.)

за заявою Компанії "Nemiroff Holding Limited"

до Дочірнє підприємство "ОСОБА_5 Україна"

про банкрутство

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

ВСТАНОВИВ :

25 червня 2015 року, ухвалою господарського суду Вінницької області (пункт 1) було, зокрема, не визнано вимоги ОСОБА_4, як кредитора, у розмірі 102 251,72 грн. заробітної плати до боржника у справі про банкрутство ДП "ОСОБА_5 Україна".

ОСОБА_4, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу в цій частині скасувати та прийняти нову, якою задоволити його кредиторські вимоги вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки вважає, що місцевим господарським судом було безпідставно не взято до уваги, що він перебуває у трудових відносинах з боржником.

Арбітражний керуючий, у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вважає дану ухвалу такою, що прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, тому що ОСОБА_4, на підтвердження наявності заборгованості боржника перед ним, до заяви з грошовими вимогами було додано копії документів, які нібито відображають наявність трудових відносин, проте, встановити наявність чи відсутність заборгованості, як і її розмір з поданих ним документів неможливо. Оскільки між ОСОБА_4 та боржником існує спір про виплату заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, його кредиторські вимоги до ДП "ОСОБА_5 Україна" не є обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

ДП "ОСОБА_5 Україна", у своєму відзиві, також вважає кредиторські вимоги ОСОБА_4 не обґрунтованими, з аналогічних підстав, а тому ухвала суду прийнята у відповідності до чинного законодавства, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

20 липня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04 серпня 2015 року.

23 липня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, за клопотанням апелянта, розгляд апеляційної скарги було призначено в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник апелянта заперечуючи належність повноважень у представника боржника, вказав, що ОСОБА_6, на підставі рішень Немірівського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2011 року, у справі №2-514/11, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2011 року та постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року, у справі №826/3176/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, не є керівником ДП "ОСОБА_5 Україна", а тому видана нею, як директором боржника, довіреність від 01 грудня 2014 року не є належною.

У судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців керівником ДП "ОСОБА_5 Україна" є ОСОБА_6, а тому вона вправі була видати йому довіреність на представництво інтересів даного підприємства.

У судовому засіданні представник арбітражного керуючого вважає, що ОСОБА_7 є належним і повноважним представником ДП "ОСОБА_5 Україна".

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, встановила, що постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року, у справі №826/3176/14, було задоволено позов та, зокрема у п.5 постанови, визнано дії державного реєстратора протиправними та зобов'язано його скасувати незаконні зміни від 12 березня 2014 року про керівника (директора) ДП "ОСОБА_5 Україна" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до яких керівником (директором) підприємства було зазначено ОСОБА_6, та поновити відомості про ОСОБА_8, як керівника (директора) ДП "ОСОБА_5 Україна" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Надалі, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, у справі №826/3176/14, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року було скасованов частині зобов'язання відповідача поновити відомості про ОСОБА_8, як керівника (директора) ДП "ОСОБА_5 Україна" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

З зазначених підстав, колегією суддів не приймаються до уваги повноваження надані ОСОБА_2 надані ОСОБА_6, як директором ДП "ОСОБА_5 Україна", у довіреністі від 01 грудня 2014 року.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задоволити, ухвалу господарського суду скасувати та задоволити вимоги ОСОБА_4, як кредитора, у розмірі 102 251,72 грн. заробітної плати до боржника у справі про банкрутство ДП "ОСОБА_5 Україна".

У судовому засіданні представник арбітражного керуючого підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу господарського суду області залишити без змін.

У судове засідання представник заявника не прибув, хоча завчасно був повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представник заявника.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників апелянта, арбітражного керуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила що:

30 квітня 2015 року, ухвалою господарського суду Вінницької області, у справі №902/435/15, за заявою Компанії "Nemiroff Holding Limited" було порушено провадження про банкрутство ДП "ОСОБА_5 Україна", введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_9 (т.1 а.с.125-131)

30 квітня 2015 року, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №17618 було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №902/435/15 про банкрутство ДП "ОСОБА_5 Україна".

22 травня 2015 року, ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Вінницької області з заявою про визнання його кредитором у розмірі 102 251,72 грн. заробітної плати по справі про банкрутство ДП "ОСОБА_5 Україна". (т.1 а.с.142-144)

22 травня 2015 року, ухвалою господарського суду Вінницької області, у справі №902/435/15, дану заяву було призначено до розгляду у попередньому засіданні на 25 червня 2015 року. (т.1 а.с.166-167)

25 червня 2015 року, ухвалою господарського суду Вінницької області (пункт 1) було, зокрема, не визнано вимоги ОСОБА_4, як кредитора, у розмірі 102 251,72 грн. заробітної плати до боржника у справі про банкрутство ДП "ОСОБА_5 Україна". (т.1 а.с.140-148)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно п.10 ч.1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) передбачено, що в апеляційному порядку, зокрема, можуть бути оскаржені усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся з заявою про включення його до складу кредиторів ДП "ОСОБА_5 Україна" з сумою грошових вимог у розмірі 102 251,72 грн. щодо виплати заробітної плати. При розгляді даної заяви ні представник боржника - ДП "ОСОБА_5 Україна" ні арбітражний керуючий (розпорядник майна ДП "ОСОБА_5 Україна") не визнали дані вимоги, оскільки вони не доведені належними і достатніми доказами. (т.2 а.с.176, т.3 а.с.41-127)

Відповідно до ч.7 ст. 23 Закону про банкрутство, заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Законом.

Частиною 4 ст. 10 Закону про банкрутство визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, зокрема, спори про стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника

За приписами ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу.

Таким чином, у попередньому засіданні господарський суд перевіряє наявність та обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог у кредитора до боржника, та їх розмір, які підтверджені належними і допустимими доказами, а вирішення майнового спору до боржника, в тому числі і стягнення заробітної плати, здійснюється виключно у позовному провадженні за правилами господарського судочинства господарським судом в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

До того ж, згідно ч.5 ст. 19 Закону про банкрутство, дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

ОСОБА_4 скористався своїм правом і звернувся до господарського суду Вінницької області, в рамках провадження про банкрутство, з позовом ДП "ОСОБА_5 Україна" про стягнення 102251,72 грн. заборгованості по заробітній платі, яка була прийнята судом до розгляду і порушено провадження №902/856/15 (суддя Стефанів Т.В.).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника щодо стягнення заробітної плати, які заперечуються боржником, у процедурі банкрутства не є беззаперечними, а тому не можуть бути включені до складу кредиторських грошових вимог у розмірі 102 251,72 грн. і, відповідно, його заява про включення його до складу кредиторів ДП "ОСОБА_5 Україна" з сумою грошових вимог у розмірі 102 251,72 грн. не підлягає задоволенню,

Інші доводи апелянта на ухвалу місцевого господарського суду не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об’єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 25.06.15 р. у справі №902/435/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/435/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Демидюк О.О.