Рішення

від 24.09.2009 по справі 30/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/299

24.09.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»

До                   Національної комісії з питань регулювання зв'язку України

Про                стягнення 292 938,00 грн.

                                                                                               Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

В засіданнях приймали участь:

Від позивача      Єрмоленко О.В. –представник за довіреністю № б/н від 20.08.09.

Від відповідача  Круглюк І.Д. –представник за довіреністю № 01-6832/153 від 27.11.08.;

                           Грезіна Н.Т. – представник за довіреністю № 05-3299/153 від 27.08.09.

Рішення прийнято 24.09.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 27.08.09. по 17.09.09., з 17.09.09. по 24.09.09.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг» до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України про стягнення з відповідача на користь позивача 292 938,00 грн. заборгованості за Договором № 111 на закупівлю товарів «Устаткування для автоматичного оброблення інформації»від 24.12.08.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань, передбачених умовами зазначеного вище Договору № 111 від 24.12.08. щодо оплати отриманого обладнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.09. порушено провадження у справі № 30/299, розгляд справи призначено на 27.08.09. о 16-30.

В судовому засіданні 27.08.09. представником відповідача подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Національна комісія з питань регулювання зв'язку України у відзиві зазначає, що вона є бюджетною установою і утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач вказує на те, що кошторисом видатків на 2008 рік для Національної комісії з питань регулювання зв'язку України передбачено бюджетне призначення на закупівлю товарів за КЕКВ 2110 «Придбання обладнання і предметів довгострокового користування» у сумі 812 900 грн.

Відповідач вказує на те, що в зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку Національна комісія з питань регулювання зв'язку України звернулась до Першого віце-прем'єр-міністра України Турчинова О. В. (лист від 09.12.08. № 01-7050/122) з проханням розглянути можливість забезпечення проведення оплати за договорами, на що Перший віце-прем'єр-міністр України дав доручення № 21994/34/1-05 від 25.12.08. Міністерству фінансів України та Державному казначейству України забезпечити виділення коштів у межах бюджетних призначень.

Однак відповідні кошти, передбачені для Національної комісії з питань регулювання зв'язку України у Державному бюджеті України на 2008 р., так і не були перераховані.

Відповідач зазначає, що  в зв'язку з недофінансуванням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України у 2008 р. виникла кредиторська заборгованість за програмою 5561010 «Керівництво та управління у сфері регулювання зв'язку»в сумі 794,4 тис. грн.

Відповідач вказує на те, що 29.01.09. листом № 01-256/14 Національна комісія з питань регулювання зв'язку України знов звернулась до Першого віце-прем'єр-міністра України Турчинова О. В. з проханням виділення коштів для погашення даної кредиторської заборгованості.

Перший віце-прем'єр-міністр України дорученням № 4716/1/1-09 від 30.01.09. зобов'язав Міністерство фінансів України вирішити питання про дофінансування НКРЗ під час внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», але Міністерством фінансів України не було забезпечено покладеного на нього обов'язку щодо перерахування на розрахунковий рахунок відповідача необхідних коштів, у зв'язку з чим, Національна комісія з питань регулювання зв'язку України не в змозі була виконати свої фінансові зобов'язання за зазначеним Договором № 111 від 24.12.08.

Відповідач вказує на те, що Національна комісія з питань регулювання зв'язку України не може здійснити повний розрахунок за фінансовими зобов'язаннями за вищевказаним Договором перед позивачем не з власної вини, а у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Крім того, відповідач посилається на п. 7.3 Договору № 111 від 24.12.08., відповідно до якого передбачено, що відповідач не несе відповідальності за невиконання фінансових зобов'язань у разі відсутності бюджетного фінансування.

В судовому засіданні 27.08.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.09.09. о 09-45.

16.09.09. представником позивача через канцелярію суду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 286 938,00 грн., в зв'язку з частковою проплатою відповідачем суми боргу.

Крім того, 16.09.09. позивачем через канцелярію суду подано заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»зазначає, що твердження відповідача про те, що кошти, які були заплановані кошторисом видатків на 2008 рік не були виділені, не може бути взято до уваги, оскільки відповідач не надав суду достатніх доказів в підтвердження зазначеного.

В судовому засіданні 17.09.09. позивач підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 17.09.09. проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.09.09. оголошено перерву до 24.09.09. о 14-20 для виготовлення повного тексту рішення по справі № 30/299.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

24.12.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»(Постачальник) та Національною комісією з питань регулювання зв'язку України (Покупець) було укладено Договір № 111 на закупівлю товарів «Устаткування для автоматичного оброблення інформації»(далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти обладнання (далі - Товар), на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторонами було погоджено, що загальна вартість товару становить 346 404,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з відсутністю додаткового фінансування Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, згідно із п. 3.4. Договору, із Специфікації було виключено товарну позицію № 8 в сумі                  53 466,00 грн., про що 29.12.08. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору на закупівлю товарів «Устаткування для автоматичного оброблення інформації»№ 111  від 24.12.08.

Позивач вказує на те, що він виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та належним чином, а саме, поставив товар відповідачу на загальну суму 292 938,00 грн., а відповідач, в свою чергу, отримав зазначений товар, про що свідчить видаткова накладна № К-1801 від 25.12.08.  та довіреність ЯНФ № 435635 від 25.12.08., видана  на ім'я представника відповідача –Лук'яненко В.В.

Згідно п. 2.2 Договору сторонами погоджено, що підставою для перерахування грошових коштів Покупцем є даний Договір, рахунок-фактура та накладна Постачальника.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що фінансування послуг здійснюється за наявності коштів на реєстраційному рахунку Покупця.

Але, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства розрахувався за отриманий товар з позивачем лише частково в сумі 6000,00 грн.

Таким чином, позивач вказує на те, що заборгованість Національної комісії з питань регулювання зв'язку України перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»за отриманий товар становить 286 938,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю юридичною природою, Договір № 111 на закупівлю товарів «Устаткування для автоматичного оброблення інформації»від 24.12.08. є Договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи Постачальник поставив, а Покупець прийняв  на підставі видаткової накладної № К-1801 від 25.12.08.  товар на загальну суму 292 938,00 грн.

Отже, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено строк здійснення платежу покупцем, в силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, зобов'язання щодо оплати поставленої продукції відповідачем повністю виконано не було, оскільки Покупець лише частково оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 281 від 02.06.09. на суму 3 000,00 грн. та № 356 від 08.07.09. на суму 3 000,00 грн.

Тобто відповідач виконав грошове зобов'язання з оплати поставленого товару частково та перерахував на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 6 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 286 938,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача на п. 7.3 Договору, відповідно до якого Покупець не несе відповідальність за невиконання фінансових зобов'язань у разі відсутності бюджетного фінансування, не звільняє відповідача від  обов'язку виконання своїх зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є випадком, внаслідок якого особа, що порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно до ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із принципів господарсько-правової відповідальності є те, що сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відсутність відповідальності за порушення виконання зобов'язання у Договорі жодним чином не пов'язано з обов'язком відповідача виконати своє зобов'язання щодо повної сплати за отриманий товар –обладнання.

Крім того слід зазначити, що відповідачем належними засобами доказування не доведено суду факту відсутності бюджетного фінансування Національної комісії з питань регулювання зв'язку України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по своєчасній оплаті за отриманий товар не виконав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»щодо стягнення з Національної комісії з питань регулювання зв'язку України заборгованості в сумі 286 938,00 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В зв'язку з тим, що позивачем при подачі позовної заяви не було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі, передбаченого чинним законодавством, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»в доход державного бюджету України підлягає стягненню 2,50 грн. - недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»задовольнити  повністю.

2.          Стягнути з Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 38, код ЄДРПОУ 33349546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»(02098, м. Київ, проспект Павла Тичини, 4, код ЄДРПОУ 34426081) 286 938 (двісті вісімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 38 коп. - витрат по сплаті державного мита, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Версія-Консалтинг»(02098, м. Київ, проспект Павла Тичини, 4, код ЄДРПОУ 34426081) в доход Державного бюджету України недоплачених 2 (дві) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу  видати накази.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             Т.М. Ващенко