Постанова

від 20.07.2015 по справі 826/6239/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2015 року 13:40 № 826/6239/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., за участю сторін: представники позивача - Скрипка Т.С., Гаврилюк А.В., представник відповідача - Фокіна В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент Партнерс Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент Партнерс Груп» (далі - позивач, ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.03.2015 № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу;

вважати досягнутим податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 № 0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3141678,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 776794,00 грн.;

зобов'язати відповідача внести в АІС «Податковий блок» інформацію про досягнення податкового компромісу та про погашення податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 № 0000252202.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Листом від 13.03.2015 № 13/03-2015-1 позивач звернувся до відповідача, в якому відповідно до підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України просив застосувати податковий компроміс щодо неузгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що визначена у податковому повідомленні-рішенні від 29.01.2014 № 0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3141678,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 776794,00 грн. Також у листі позивач зазначив, що наразі триває процедура судового оскарження вказаного рішення в Київському апеляційному адміністративному суді в рамках адміністративної справи № 826/15012/14.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач прийняв рішення від 27.03.2015 № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу, в якому зазначив, що 23.09.2014 Київським апеляційним адміністративним судом в рамках адміністративної справи № 826/4977/14 щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» залишено без задоволення. При цьому, в рішенні також вказано, що в акті перевірки ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» від 13.01.2014 № 16/26-53-22-02-21/37203330, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000252202, встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, що, з урахуванням норм Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України 17.01.2015 № 13, не дає права застосування процедури податкового компромісу до вказаних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 2 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно п. 7 підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Разом з тим, згідно з п. 8 підрозділу 92 перехідних положень ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Таким чином, з системного аналізу викладених норм вбачається, що жодною нормою ПК України щодо регулювання процедури податкового компромісу не встановлено приписів про застосування процедури податкового компромісу виключно до грошового зобов'язання, визначеного у зв'язку з заниженням витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та незастосування такої процедури до податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного в результаті завищення платником податків доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 у справі № 826/4977/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, у задоволені адміністративного позову ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000252202 відмовлено у повному обсязі.

Водночас, з пояснень представників позивача судом встановлено, що 30.09.2014 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000252202 з інших підстав.

За результатами розгляду такого позову, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 826/15012/14 відмовлено у задоволені позовних вимог.

При цьому, на вказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» подано апеляційну скаргу, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 відкрито апеляційне провадження у справі № 826/15012/14.

10.02.2015 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/15012/14 задоволено спільне клопотання ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про зупинення провадження у справі до досягнення податкового компромісу.

В наступному, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 у справі № 826/15012/14 у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» відмовлено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2014 залишено без змін.

Отже, з огляду на те, що на момент звернення позивача до відповідача з заявою про застосування податкового компромісу відносно сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначених ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000252202, тривала процедура судового оскарження в Київському апеляційному адміністративному суді, твердження представника відповідача про те, що вказані суми податкових зобов'язань були узгодженими є необґрунтованим та безпідставним.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 12 з відповідною відміткою банку, 13.03.2015 позивач здійснив оплату податку на прибуток у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 29.01.2014 № 0000252202 - 157083,90 грн. (3141678,00 грн.*5%).

Посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на абз. 2 пп. 2.1 п. 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України 17.01.2015 № 13, відповідно до якого податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), суд вважає безпідставним, оскільки, по-перше, дана норма не є підставою для непогодження застосування податкового компромісу, по-друге, в силу вимог п. 1.3 таких Рекомендацій вони не встановлюють нових норм права, а носять виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер.

Поряд з цим, слід зауважити, що такі норми не належать до нормативно-правових актів, якими слід керуватись суду при вирішенні адміністративної справи відповідно до принципу законності, закріпленого у ч. 1 ст. 9 КАС України.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.03.2015 № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу є протиправним та підлягає скасуванню.

В той же час, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 № П-278/10.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на зазначене, виконання повноважень, які покладені на відповідача, в тому числі щодо погодження податкового компромісу, за своєю правовою природою, є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення наступної позовної вимоги: вважати досягнутим податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 № 0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3141678,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 776794,00 грн.

При цьому, зважаючи на те, що позовна вимога про зобов'язання відповідача внести в АІС «Податковий блок» інформацію про досягнення податкового компромісу та про погашення податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 29.01.2014 № 0000252202 є похідною вимогою, вона також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент Партнерс Груп» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 44 від 27.03.2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестмент Партнерс Груп» (код ЄДРПОУ 37203330) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.07.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко