Рішення

від 10.09.2009 по справі 8/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/311

10.09.09

За позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю "Реланта"     

до              Товариства з обмеженою відповідальністю"МВБ ПЛЮС"

про                           стягнення 127 594,89 грн.

                                                                                                                           Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         представник –Андрєєва К.В. (дов. № б/н від 07.07.09)

Від відповідача     не з`явились

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про стягнення з відповідача 112 170,67 грн., що становить заборгованість за договором-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 30 від 15.04.2008р. та 5 384,18 грн. збитків від інфляції, 1 115,56 грн. трьох відсотків річних, 8 924,48 грн. пені.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/311, розгляд справи призначений на 13.08.2009р.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.   

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 13.08.2009р. подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між цими ж сторонами про цей же предмет і з цих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; свідоцтво про державну реєстрацію позивача; довідку з ЄДРПОУ позивача та відповідача; статут позивача; довідку з обслуговуючого банку; копії протоколів загальних зборів позивача № 1 від 17.12.2007р., № 2 від 30.10.2008р..  

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 13.08.2009р. подав лист №21 від 10.08.2009р. та зазначив, що визнає позовні вимоги частково.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 10.09.2009р., у зв'язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів та необхідністю витребувати нові докази; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 10.09.2009р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від відповідача клопотань та заяв через канцелярію суду не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Представники позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 82 276,13 грн. основного боргу, у зв'язку з частковим перерахуванням відповідачем на рахунок позивача суми боргу та 8 872,29 грн. пені, 1 298,38 грн. трьох відсотків річних, 3 949,24 грн. збитків від інфляції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

15.04.2008р. між ТОВ «МВБ  Плюс»- «довіритель»та ТОВ «Реланта»- «повірений»був укладений договір-доручення № 30 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), відповідно до умов якого «повірений», діючи в межах даного договору за дорученням і за рахунок коштів «довірителя»надав послуги по організації перевезення вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях посередництвом транспортних послуг «перевізника», тобто організує перевезення найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій заявці, факсова копія затверджена печаткою має юридичну силу.

Сума фрахту, порядок розрахунків та термін оплати визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в заявках на перевезення вантажу (п.6.1 договору).

На виконання власних зобов'язань по спірному договору позивачем були надані послуги з перевезення за 15-тьма заявками відповідача (копії заявок в матеріалах справи).

Факт надання позивачем послуг відповідачу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) (копії в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявні, складені, підписані та скріплені печатками сторін акти здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000126 від 24.07.2008р. на суму 7 254,24 грн., № ОУ-0000149 від 04.08.2008р. на суму 7 675,26 грн., № ОУ-0000196 від 02.09.2008р. на суму 7 605,34 грн., № ОУ-0000147 від 04.08.2008р. на суму 7 675,26 грн., № ОУ-0000192 від 28.08.2008р. на суму 7 739,32 грн., № ОУ-0000105 від 04.07.2008р. на суму 7 270,97 грн., № ОУ-0000150 від 04.08.2008р. на суму 7 675,26 грн., № ОУ-0000148 від 04.08.2008р. на суму 7 675,26 грн., № ОУ-0000138 від 30.07.2008р. на суму 7 739,33 грн., № ОУ-0000094 від 20.06.2008р. на суму 7 531,00 грн., № ОУ-0000104 від 08.07.2008р. на суму 7 630,00 грн., № ОУ-0000130 від 25.07.2008р. на суму 7 691,06 грн., № ОУ-0000151 від 04.08.2008р. на суму 7 739,32 грн., № ОУ-0000171 від 12.08.2008р. на суму 7 739,32 грн., № ОУ-0000093 від 20.06.2008р. на суму 7 529,73 грн., на загальну суму 114 170,67 грн., які свідчать про надання «повіреним» послуг та прийняття послуг «довірителем»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач в свою чергу не виконав власні зобов'язання по спірному договору належним чином, за надані позивачем послуги з перевезення розрахувався частково.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно зі ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень послався на те, що згідно заявки № 58/58 від 02.07.2008р. позивачем було надано транспортні засоби для перевезення вантажу за маршрутом Україна-Бельгія та при розвантаженні товару вантажоодержувачем було виявлено нестачу вантажу та пошкодження упаковки, а отже відповідачем були понесені збитки в сумі 80 000,00 грн.

На підставі усної домовленості між сторонами, як стверджує відповідач, позивач та відповідач домовились розподілити порівну вищевказані збитки, понесені відповідачем.

Жодних доказів в обгрунтування вищевказаних заперечень відповідачем суду не надано.

Так, зокрема, відповідно до  Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965р. передбачено, що якщо при прийманні продукції буде виявлена нестача, то отримувач зобов'язаний зупинити подальше приймання, забезпечити збереження продукції, а також прийняти міри до недопущення її змішання з іншою однорідною продукцією. Про виявлену нестачу продукції складається акт за підписами осіб, які здійснювали приймання продукції (п.16 Інструкції).

Згідно п.17 вищевказаної Інструкції одночасно з зупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складанні двостороннього акту представника відправника.

В матеріалах справи відсутні докази складання акту про нестачу вантажу, докази виклику для приймання участі у складанні двостороннього акту про нестачу вантажу, а також докази понесених відповідачем збитків в сумі 80 000,00 грн. та документальні підтвердження домовленості сторін щодо розподілення порівну збитків між позивачем та відповідачем.

Таким чином, вищезазначені заперечення відповідача є безпідставними, документально не підтвердженими, а отже судом до уваги не приймаються.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за надані послуги та пені за прострочення проведених розрахунків.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані позивачем послуги у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 82 276,13 грн. (вказана сума заборгованості становить різницю між наданими позивачем послугами за 15-тьма заявками на суму 114 170,67 грн. та проведеними відповідачем розрахунками 05.03.2009р. на суму 2 000,00 грн. та 23.06.2009р. на суму 29 894,54 грн.)

З огляду на викладене та з урахуванням поданих позивачем уточнень позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 30 від 15.04.2008р. підлягає задоволенню в сумі 82 276,13 грн. В іншій частині основного боргу слід припинити провадження у даній справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  8 872,29 грн. пені, 1 298,38 грн. трьох відсотків річних, 3 949,24 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 30 від 15.04.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1 298,38 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3 949,24 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1 298,38 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3 949,24 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за затримку платежів довіритель сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки з моменту виставлення рахунку (п.6.2 договору).  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8 872,29 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог та враховуючи подані позивачем уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в частині стягнення з відповідача 82 276,13 грн. основного боргу, 8 872,29 грн. пені, 1 298,38 грн. трьох відсотків річних, 3 949,24 грн. збитків від інфляції. В іншій частині позову слід припинити провадження у даній справі.             

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 1000, 1002 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"МВБ ПЛЮС" (04205, м.Київ, пр.-т. Оболонський, 18; код ЄДРПОУ 35623609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реланта" (юридична адреса: 03083, м.Київ, вул. Червонопрапорна, 44, кВ.62; фактична адреса: 03045, м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136б, оф. 316; код ЄДРПОУ 35644346) 82 276 (вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 13 коп. основного боргу, 8 872 (вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 29 коп. пені, 1 298 (одну тисячу двісті дев'яносто вісім) грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 3 949 (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 24 коп. збитків від інфляції, 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 96 коп. державного мита, 237 (двісті тридцять сім) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову припинити провадження у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 25.09.2009р.