Рішення

від 07.09.2009 по справі 53/421

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/421

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/421

07.09.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Енран»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон груп»

про стягнення 47 554,91 грн.

                                                                                                 Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Соловйова О.М.–представник за довіреністю № 25/1909 від 19.08.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон груп»заборгованості за видатковими накладними в розмірі 47 554,91 грн., в тому числі 18 250,23 грн. –основний  борг, 1 392,02 грн. –3% річних, 18 213,73 грн. –пеня, 9 698,93 грн. –збитки від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009р. порушено провадження по справі № 53/421, розгляд справи призначено на 21.08.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 07.09.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34 262,92 грн., в тому числі 4 562,52 грн. –основний борг, 1 449,02 грн. –3% річних, 18 213,73 грн. –пеня, 10 037,65 грн. –збитки від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/6037-1 від 03.09.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 13.07.2009р. та від 21.08.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.09.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивач поставив відповідачу по справі товар на суму в розмірі 18 250,23 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями накладних: № 9017617 від 20.11.2006р., № 8002826 від 23.11.2006р., № 8002820 від 13.11.2006р., № 9017532 від 09.11.2006р., № 9017421 від 20.10.2006р., та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серія ЯМЮ № 208110 від 13.11.2006р., серія ЯМЮ № 208109 від 09.11.2006.р, серія ЯММ № 449400 від 30.10.2006р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію № 15 від 30.04.2009р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. На доказ отримання претензії позивач надав суду копію претензії з відміткою про отримання відповідачем.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та заборгованість за поставлену продукцію не сплатив.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства відповідач повинен був у строк до 06.05.2009р. оплати позивачу поставлену продукцію у сумі 18 250,23 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 06.05.2009р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманої продукції в сумі 18 250,23 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманої згідно накладних продукції, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 18 250,23 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18 250,23 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач також заявив до стягнення з відповідача пені в розмірі 4 562,52 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого позивачем товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4 562,52 грн. за несвоєчасну поставленого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.                                                                                                                                                                                                                                                                 

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач не правильно вказав період нарахування 3% річних та збитків від інфляції, а саме позивач вказав дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції 01.12.2006р. та з січня 2007р.

Оскільки, відповідач повинен був у строк до 06.05.2009р. оплати позивачу борг в повному обсязі за поставлений товар, то дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції становить 07.05.2009р.

Таким чином, суду задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 186,00 грн. та збитки від інфляції в сумі 237,25 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогами.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

              2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон груп»(04112, м. Київ, Оранжерейна, 3; ідентифікаційний  код 34190020, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Енран»(03057, м. Київ, вул. Довженка, 14/1; ідентифікаційний  код 01198760)  18 250 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 23 коп. основного боргу, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 00 коп. 3% річних, 237 (двісті тридцять сім) грн. 25 коп. збитків від інфляції, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 00 коп.  витрат по сплаті державного мита та 123 (сто двадцять три) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.