Рішення

від 28.08.2009 по справі 1/89-38-15/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/89-38-15/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.09                                                                                 Справа № 1/89-38-15/228

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агропродукт», м. Рожище Волинської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сорокинський», м. Краснодон Луганської області

про стягнення 4 500 грн. 00 коп.

та за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сорокинський», м. Краснодон Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агропродукт», м. Рожище Волинської області

про стягнення 2 930 грн. 00 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Котляренко А.І., юрист, довіреність № 04/1-09 від 01.01.09.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за транспортне перевезення – 2 000 грн. 00 коп. за додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу № 25-02/2008 К від 25.02.08.

В заяві про збільшення позовних вимог від 21.07.2009 р. позивач просить стягнути з відповідача суми боргу у розмірі 4 500 грн. 00 коп. за додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу № 25-02/2008 К від 25.02.08.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Позовні вимоги у збільшеній частині ґрунтуються на тих же фактичних обставинах, що і первісно заявлені вимоги, зокрема: укладення додаткової угоди №2, поставка товару відповідачу, невиконання відповідачем зобов'язань за додаткової угодою №2. Тому, вказана заява позивача була прийнята судом до розгляду про що вказано в ухвалі від 31.07.2009 р.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сорокинський»- відповідачем за первісним позовом, заявлено зустрічний позов по справі № 1/89-38-15/228, який отримано судом 03.08.09, з вимогою про стягнення з ТОВ «ВКФ «Агропродукт»2 930 грн. 00 коп. за договором зберігання № б/н від 13.10.08.

Зустрічна позовна заява прийнята судом до провадження для сумісного розгляду з первісною позовною заявою, про що винесено ухвалу від 03.08.2009 р.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Разом з тим, позивач проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, отриманому судом 18.08.09.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, одержаному судом 16.07.09., та підтримав зустрічний позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом виходячи з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сорокинський», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Агропродукт», як покупцем, 25.02.08 укладено договір купівлі-продажу №25-02/2008К (далі - договір).

Згідно предмету даного договору Продавець зобов'язався передати казеїн технічний кислотний (першого ґатунку), а Покупець (позивач) прийняти та сплатити за вказаний товар певну грошову суму.

Крім того, сторонами 01.11.08 було підписано додаткову угоду № 2 до договору купівлі–продажу № 25-02/2008к від 25.02.08, відповідно до п.1 якої Продавець (відповідач) повертає залишок коштів (заборгованість), яка станом на 01.11.08 становить 43 500 грн. 00 коп. на рахунок Покупця до 20.03.09 по наступному графіку:

- 13 000 грн. до 20.12.08;

- 14 000 грн. до 20.01.08;

- 14 000 грн. до 20.02.09;

- 2 500 грн. до 20.03.09.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди сторони визначили, що Продавець (відповідач) зобов'язується оплатити вартість витрат, понесених Покупцем з доставкою товару однієї тони казеїну на базу Продавця –2000 грн. до 20.03.09.

Господарським судом Луганської області у справі №6/87 розглядався спір між тими ж сторонами про стягнення боргу про стягнення з відповідача у сумі  64 824 грн. в тому числі заборгованість - 45 500 грн. 00 коп., решта штрафні санкції за додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу № 25-02/2008К від 25.02.08.

Рішенням від 27.04.09 позов задоволено частково, в стягненні 2000 грн. 00 коп. –витрати на доставку товару, та 2 500 грн. 00 коп. –останній платіж заборгованості, відмовлено у зв'язку з тим, що право вимоги вказаних сум на момент подання позову, розглянутого по справі №6/87, у позивача ще не виникло. При цьому вказано, що право такої вимоги виникає після 20.03.09.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 18.06.09 вказане рішення залишено без змін та відповідно набрало законної сили.

Так, станом на день подачі позову, що розглядається у даній справі № 1/89-38-15/228 строк виконання відповідачем своїх зобов'язань - повернути залишок коштів та оплатити вартість витрат з доставки товару, вже настав, але не був ним виконаний.

Заперечення відповідача про те, що привезений позивачем товар має невідоме походження, невідомої кількості, якості та невідомою масою судом відхиляються з наступних підстав.

По-перше: вказані доводи відповідача не підтверджуються належними засобами доказування.

По-друге: за умовами додаткової угоди, на підставі якої заявлено позовні вимоги відповідач зобов'язався оплатити вартість витрат, понесених покупцем з доставки товару однієї тони казеіну на базу продавця у розмірі 2000 грн. до 20.03.2009р. Отже, даним положенням правочину обидві сторони вже зафіксували доставку товару, як факт що відбувся.

По-третє: Термін оплати за додатковою угодою, визначений вказівкою на дату 20.03.2009р., а не на строк, відлік якого починається після доставки товару. Тобто, взагалі незалежно від настання факту доставки товару відповідач повинен сплатити кошти у розмірі 2000 грн. до 20.03.2009р.

По-четверте: факт передачі казеіну на виконання договору був встановлений судом при вирішенні спору у справі № 6/87 (а.с. 15).

Виникнення у відповідача зобов'язання з оплати 2000 грн. 00 коп. –витрат на доставку товару, та 2 500 грн. 00 коп. –останній платіж заборгованості, після 20.03.09. також встановлено рішенням суду по справі № 6/87.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну  силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів вчасної та у повному обсязі повернення грошових коштів та сплати витрат з доставки товару не надав.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягають стягненню кошти в сумі 4 500 грн.  00 коп.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою мотивовані наступним: 13.10.08 між ТОВ «ВКФ «Агропродукт», як поклажедавцем, та ТОВ «Торгівельний дім «Сорокинський», як зберігачем, був укладений договір зберігання № б/н. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ВКФ «Агропродукт» передав зберігачу товар невідомого походження у кількості 50 мішків.

Так, підставами заявленого зустрічного позову у даній справі позивач вказує обставини з невиконання у повному обсязі відповідачем зобов'язань за договором зберігання від 13.10.08 № б/н , укладеним між сторонами.

Дослідивши надані докази суд дійшов висновку, що договір зберігання від 13.10.08 № б/н є неукладеним у зв'язку з тим, що він не підписаний уповноваженою особою позивача у справі (відповідача за зустрічним позовом), як поклажедавцем.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за    договором   зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі відповідно до приписів ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України.

Загальні вимоги до письмової форми правочину визначені статтею 207 ЦК України.

Згідно ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На копії примірника договору, наданого суду позивачем за зустрічним позовом відсутній підпис уповноваженої особи ТОВ «ВКФ «Агропродукт»(позивача у справі - відповідача за зустрічним позовом).

Оригінал договору зберігання підписаний сторонами обопільно суду не наданий.

Додана заявником зустрічного позову до матеріалів справи розписка свого керівника про підтвердження факту прийняття товару невідомого походження не є належним доказом того, що контрагент (ТОВ «ВКФ «Агро продукт») погодився на умови договору зберігання та підписав його.

Вимоги про стягнення заборгованості за договором, який визнано судом неукладеним не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Належних та допустимих доказів виникнення у ТОВ «ВКФ «Агропродукт»грошових зобов'язань за договором зберігання, на підставі якого заявлено зустрічний позов, суду не надано.

Таким чином, у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сорокинський» до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»слід відмовити повністю.

Враховуючи вищевикладене, первісний позов слід задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного –відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати за первісним позовом  у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також судові витрати за зустрічним позовом  у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 грн. 00 коп., перераховані платіжним дорученням від 30.07.09 № 822 підлягають поверненню відповідачу по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Торгівельний дім Сорокинський», м. Краснодон Луганської області, площа Леніна, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33425417, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агропродукт», м. Рожище Волинської області, вул. Куліша, б. 46, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30457451: кошти в сумі 4 500 грн. 00 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  312 грн. 50 коп.. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальності «Торгівельний дім Сорокинський»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агропродукт»про стягнення 2930 грн. 00 коп. відмовити повністю.

4. Судові витрати за зустрічним позовом у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача у справі –заявника зустрічного позову.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальності «Торгівельний дім Сорокинський», м. Краснодон Луганської області, площа Леніна, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33425417 зайве сплачені за платіжним дорученням від 30.07.09 № 822 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 грн. 00 коп. Підставою для повернення сплаченого витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 02.09.2009р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко