Рішення

від 20.08.2009 по справі 8/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/316

20.08.09

За позовом               Приватного підприємства "Серж - Контур"     

до              Товариства з обмеженою відповідальністю "НК  Альфа-Нафта"

про                           стягнення 156665,19 грн

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача          адвокат –Сьора О.М. (дов. №36  від 18.08.09)

                            перший заступник директора –Діхтяренко С.П.( дов. №37  від 18.08.09)

                            головний бухгалтер - Діхтяренко Л.В.( дов. №38  від 18.08.09)

Від відповідача      не з`явились          

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 127 359,60 грн., що становить заборгованість за договором № 342/4-СП від 11.09.2007р. та 15 130,80 грн. пені, 3 820,79 грн. трьох відсотків річних, 10 354,00 грн. збитків від інфляції, а також судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката.    

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/316, розгляд справи призначений на 20.08.2009р.

07.07.2009р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать відповідачу та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відкриття нових рахунків.

У судове засідання, призначене на 20.08.2009р. з'явилися представники позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.08.2009р. позивача було зобов'язано надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказування обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказуванні в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна та зокрема, грошових коштів; ймовірність припущення, що майно та зокрема, грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.   

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у судове засідання, призначене на 20.08.2009р., однак причин не вказано, доказів не надано.  

Судом встановлено, що у відповідача було достатньо часу скористатися наданими йому правами, надати відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача подав зміни та доповнення до позовної заяви та просив суд стягнути з відповідача 127 359,60 грн. основного боргу, 15 130,80 грн. пені, 2 720,86 грн. трьох відсотків річних, 13 264,60 грн. збитків від інфляції, а також судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 7 833,26 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

11.09.2007р. ТОВ «НК «Альфа-Нафта»- «замовник»та ПП «Серж-Контур»- «субпідрядник» був укладений договір № 342/4-СП, відповідно до п.1.1 якого «субпідрядник»зобов'язався виконати на свій ризик власними або залученими силами, з власних матеріалів та матеріалів замовника всі передбачені проектом та кошторисом будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні та електрозмірювальні роботи на об'єкті: АЗС с.Бабіно, а/д Самбир-Мостиска, Самборського р-ну, Львівської області та здати їх «замовнику»в обумовлені строки.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

«Замовник»в свою чергу у відповідності з пунктом 3.2.3 договору зобов'язався прийняти від «субпідрядника»по акту виконані роботи по об'єкту та провести кінцеві розрахунки після здачі робіт.

Вартість робіт згідно договору та додаткових угод до нього складала 1 901 822,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (п.4.1 договору та додаткова угода № 7 від 27.10.2008р. до договору).

Умовами договору сторони погодили, що «замовник»до початку робіт перераховує «субпідряднику»аванс в розмірі 309 104,70 грн. (в т.ч. ПДВ). Підставою для проплати є рахунок-фактура «субпідрядника». Авансовий платіж утримується при розрахунках за виконані роботи (п.5.1 договору).

Додатковою угодою № 2 від 30.01.2008р. до договору було продовжено строк дії договору до 31.12.2008р.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються «замовником»на підставі акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість форми КБ-3 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «субпідрядника»протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання довідки по формі КБ-3 та акту по формі КБ-2в. Підставою для проведення розрахунків є рахунок-фактура «субпідрядника».    

Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти приймання виконаних підрядних робіт № 1 за жовтень 2007р. на суму 236 230,80 грн., № 2 за листопад 2007р. на суму 268 682,40 грн., № 3 за грудень 2007р. на суму 192 156,00 грн., б/н за лютий 2008р. на суму 143 626,80 грн., № 5 за травень 2008р. на суму 136 618,80 грн., № 6 за червень 2008р. на суму 112 761,60 грн., № 7 за липень 2008р. на суму 185 172,00 грн., № 8 за липень 2008р. на суму 122 222,40 грн., № 9 за серпень 2008р. на суму 33 445,20 грн., № 10 за серпень 2008р. на суму 31 788,00 грн., № 12 за листопад 2008р. на суму 96 848,40 грн., №11 за грудень 2008р. на суму 30 511,20 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007р., листопад 2007р., грудень  2007р., лютий 2008р., травень 2008р., червень 2008р., липень 2008р., серпень 2008р., листопад 2008р., грудень 2008р., на загальну суму 1 590 063,60 грн., які свідчать про виконання «субпідрядником»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач власні зобов'язання  не виконав належним чином, за виконані роботи у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 127 359,60 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача  127 359,60 грн. основного боргу за договором № 342/4-СП від 11.09.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача  15 130,80 грн. пені, 2 720,86 грн. трьох відсотків річних, 13 264,60 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 342/4-СП від 11.09.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 2 720,86 грн. та збитків від інфляції в розмірі 13 264,60 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 2 720,86 грн. та збитків від інфляції в розмірі 13 264,60 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за порушення строків платежу, передбачених даним договором, «замовник»сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п.7.2.1 договору).  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 130,80 грн. за період з 03.12.2008р. по 03.06.2009р. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 7 833,26 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

22.12.2008р. між ПП «Серж-Контур»- «клієнт»та Сьори О.М. –«адвокат»був укладений договір про надання правової (адвокатської) допомоги, відповідно до умов якого «адвокат»прийняв на себе зобов'язання надавати «замовнику»правову допомогу на умовах, передбачених цим договором, а саме: здійснювати представництво інтересів «клієнта»при вирішенні питань щодо стягнення заборгованості з ТОВ «НК «Альфа-Нафта»за договором № 342/4-СП від 11.09.2007р., за що «клієнт»зобов'язався сплатити гонорар  у розмірі 5 % від ціни позову.

Сторонами по вищевказаному договору був складений акт виконання зобов'язань від 17.08.2009р., згідно якого сторони погодили, що претензій одна до одної не мають, адвокатський гонорар складає 7 833,26 грн.

Позивач сплатив адвокату за надані адвокатські послуги гонорар у розмірі 7 833,26 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією серія ЛЛКД № 101909 від 17.08.2009р. (в матеріалах справи).

Статтею 2 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

В матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 308/н від 23.06.2008р. гр. Сьора О.М.    

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача 7 833,26 грн. витрат на оплату послуг адвоката правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК  Альфа-Нафта" (01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 26; код 31088169) на користь Приватного підприємства "Серж - Контур" (25014, м.Кіровоград, проспект Інженерів, б.11; поштова адреса: 27641, Кіровоградська обл., село Соколівське, пр. Комсомольський, 23 «з»; код 23100460) 127 359 (сто двадцять сім тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 15 130 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять) грн. 80 коп. пені, 2 720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 86 коп. трьох відсотків річних, 13 264 (тринадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 60 коп. збитків від інфляції, 7 833 (сім тисячі вісімсот тридцять три) грн. 26 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1 584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 76 коп. державного мита, 315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 31.08.2009р.