Рішення

від 17.08.2009 по справі 36/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/292

17.08.09

За позовом        Державного інституту управління та економіки водних ресурсів

до                      Української Асоціації звільнених у запас  кадрових

                           військовослужбовців

про                     стягнення   1096 грн. 10 коп.

                                                                                              Суддя    Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача             Свястина І.В.–по дов. №15.1/04-73 від 18.02.2009р.

Від відповідача        не з'явився

Обставини справи:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані  позовні вимоги Державного інституту управління та економіки водних ресурсів про стягнення  з Української Асоціації звільнених у запас військовослужбовців 1096 грн. 10 коп. заборгованості за спожиті комунальні послуги, технічне та експлуатаційне обслуговування.

          В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач в порушення умов договору №3716/5  від 30 листопада 2006 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю не    сплатив в повному обсязі  плату за надані послуги  за період з  січня 2007 року  по  жовтень 2007 р.

          Відповідач  письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду  від 20.07.2009 року  та  05.08.2009р.

     Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу рекомендованого поштового повідомлення. Таким чином відповідач не реалізував  своє процесуальне право на участь  в судовому засіданні господарського суду.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

       Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

           30.11.2006 року між  Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту  Києву та  Українською Асоціацією звільнених в запас кадрових військовослужбовців (далі відповідач )  був укладений договір №3716  оренди  нерухомого майна, що належить до держаної власності.

           Відповідно до п. 1.1 договору  орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає  в строкове платне користування держане нерухоме майно, площею 999,70 кв.м. (корисна площа 833.10 кв.м.), розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Солом'янська, 1 (9 технічний поверх).

           Приміщення передається в оренду з метою розміщення персоналу громадської організації, що не займаються комерційною діяльністю (п.1.1 договору).

          29.07.2005р. між сторонами був підписаний акт приймання –передачі  орендованих приміщень загальною площею 29,76 кв.м.

          Згідно умов договору оренди, приміщення яке передається в орендне користування знаходиться на балансі  Державного  інституту управління та економіки водних ресурсів.

          Строк дії даного договору сторони визначили з 30 листопада 2006 року по 30 жовтня 2007 року  (п.10.1договору).

          В п. 5.8 договору орендодавець та відповідач  обумовили, що  протягом місяця  з дати підписання  цього договору відповідач  зобов'язаний укласти з Балансоутримувачем  орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

           30 листопада 2006 року між Державним  інститутом управління та економіки водних ресурсів (далі позивач) та відповідачем по справі був укладений договір №3716 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

          Відповідно до умов договору (п.1)  договору  позивача збовязався надати орендарю комунальні послуги, технічне та експлуатаційне  обслуговування, а відповідач зобов'язався  розраховуватися за вищезазначені послуги.

          Щомісячні виплати здійснюються відповідачем до 10 числа м'ясця, наступного за звітним (п. 3.1 договору).  

           Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

       Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті   платежів   за надані послуги не виконав в поному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем по  комунальним послугам на день пред»явлення позову та розгляду справи становить 1096 грн. 10 коп., а тому позовні вимоги в  цій частині, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

        Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

           Це стосується відповідача, який мав довести суду, що  він зобов'язання за договором №3716/5 від 30.11.2006р.  виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.  Відповідач доказів відсутності заборгованості по  наданим послугам за  договором №3716/5 від 30.11.2006р.   суду не надав.

           Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі  1096 грн. 10 коп. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний  представниками позивача та відповідача станом на 02.11.2007 р.

           Державне мито в сумі 102 грн. та 315 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

           Керуючись ст. 49,  ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити  повністю.

          Стягнути з Української асоціації звільнених в запас  кадрових військовослужбовців (м. Київ, вул. Солом'янська, 1, м. Київ, вул. Мельникова, 81, код 20063936) на користь  Державного інституту управління та економіки водних ресурсів (м. Київ, вул. Солом'янська, 1, код 05415289)  1096 грн. 10 коп. заборгованості по  наданим послугам, 102 державного мита та 315 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

         Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

         Суддя                                                                   Т.Ю. Трофименко