Рішення

від 27.08.2009 по справі 8/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/345

27.08.09

За позовом            Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат"

до                           Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Груп"      

про                            стягнення  42 537,18 грн.

                                                                                                                               Суддя   В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача         представник –Гуменюк А.В. (дов. № б/н від 01.03.2009р.)

Від відповідача     не з`явились

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 35 276,65 грн., що становить заборгованість за договором-доручення № 823 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні від 22.02.2008р. та 6 223,32 грн. пені, 1 037,21 грн. трьох відсотків річних.   

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/345, розгляд справи призначений на 27.08.2009р.

У судове засідання, призначене на 27.08.2009р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.  

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

22.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобрат»- «експедитор-перевізник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Траффік Груп»- «експедитор-замовник»був укладений договір-доручення № 823 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні, предметом якого було регулювання та визначення порядку взаємовідносин «експедитора-перевізника»та «експедитора-замовника», які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях (доповнення до даного договору, які є невід'ємною частиною договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що організація кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення.

Згідно з п.3.8 договору «експедитор-перевізник»зобов'язався організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до замовлень «експедитора-замовника».

Умовами договору сторони погодили, що «експедитор-замовник»надсилає «експедитору-перевізнику»заявку на перевезення вантажів не менше ніж за 5-ть робочих днів до дати завантаження; замовлення підписується уповноваженими особами сторін та скріплюється круглими печатками «експедитора-замовника» та «експедитора-перевізника». (п.5.1., п.5.2. договору).

«Експедитор-перевізник»приймає подані заявки до виконання, на підтвердження чого протягом 48 годин (за винятком неробочих та вихідних днів) надсилає шляхом факсимільного зв'язку чи електронною поштою, прийняту заявку підтверджену печаткою «експедитора-перевізника». (п.5.3 договору).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що вартість кожної послуги визначається в кожному випадку окремо і зазначається в заявці.

На підставі замовлення № 802069 на міжнародне вантажне автоперевезення від 22.02.2008р. позивачем було здійснено перевезення за маршрутом Італія-Україна, автомобілем АО3726АІ/АО1988ХХ, ціна перевезення якого склала 19 340,23 грн.

Виконання позивачем вищевказаного перевезення підтверджується CMR № 000539 та актом виконаних робіт від 13.03.2008р. на суму 19 340,23 грн., підписаний та скріплений печатками обох сторін.

На підставі замовлення № 805127 на міжнародне вантажне автоперевезення від 12.05.2008р. позивачем було здійснено перевезення за маршрутом Італія-Україна, автомобілем 4766 ІКА н/пр. 3768 НМ, місце завантаження - 40026 Imola (BO) SACMI Cooperativa S.C. Via Selice Provinciale 17/a, Sicer International SRL Via Del Commercio 23A, місце розвантаження –м.Київ, вул. Промислова 4б «АТЕМ», ціна перевезення якого склала 15 396,42 грн.

Виконання позивачем власного зобов'язання по перевезенню згідно замовлення №805127 на міжнародне вантажне автоперевезення від 12.05.2008р., підтверджується CMR №000014/RC та № 0472334, в яких в графі 24 «Вантаж одержано»мітиться печатка ТОВ «АТЕМ».

Таким чином, вищевказані документи свідчать про надання позивачем послуг з перевезення та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.  

Пунктом 6.1 договору передбачено, що «експедитор-замовник»проводить розрахунки з «експедитором-перевізником»за надання транспортно-експедиційних послуг протягом 20-ти банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі рахунку (факсової копії), виставленого «експедитором-перевізником».

Позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки-фактури № 08-11/3 від 11.03.2008р. та № 08-21/05 від 21.05.2008р.  

Відповідач в свою чергу власні зобов'язання не виконав належним чином, за надані позивачем послуги з транспортно-експедиційного обслуговування не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 35 276,65 грн.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, доказів проведених розрахунків у встановлений договором строк суду не надав, позовні вимоги не оскаржив.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35 276,65 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 6 223,32 грн. пені, 1 037,21 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг  виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору-доручення № 823 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученні від 22.02.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1 037,21 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1 037,21 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за у випадку прострочення платежів за даним договором «замовник»сплачує «перевізнику»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми рахунку виставленого за конкретне перевезення (п.7.2.15).

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 6 223,32 грн. пені, яка розрахована за період з 02.04.2008р. по 24.04.2009р. (за 388 днів) за замовленням № 802069 на міжнародне вантажне автоперевезення від 22.02.2008р. та за період з 11.06.2008р. по 27.04.2009р. (за 321 день) за замовленням № 805127 на міжнародне вантажне автоперевезення від 12.05.2008р. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України, якою передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ЦК України).        

Враховуючи вищевикладене, пеня в розмірі 6 223,32 грн. за замовленням № 802069 на міжнародне вантажне автоперевезення від 22.02.2008р., строк оплати коштів в сумі 19 340,23 грн., згідно якої настав 02.04.2008р. та за замовленням № 805127 на міжнародне вантажне автоперевезення від 12.05.2008р., строк оплати коштів в сумі 15936,42 грн., згідно якої настав 11.06.2008р. не підлягають задоволенню, оскільки станом на день звернення позивача до суду з вказаним позовом (15.07.2009р.) сплинув строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, встановлений в один рік, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 267 є підставою для відмови у позові в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 35 276,65 грн. основного боргу та 1 037,21 грн. трьох відсотків річних,  відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.   

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.   

Керуючись ст. ст. 9, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффік Груп" (юридична адреса: 04211, м.Київ, вул. Мате Залки, 12/3, кв. 61, поштова адреса: 04212, м.Київ, вул. Малиновського, 15/3, кв. 3; код ЄДРПОУ 35590558) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобрат" (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Софіївська, 3-Б; поштова адреса: 04211, м.Київ, а/с№ 51; код ЄДРПОУ 30856125) 35 276 (тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 65 коп. основного боргу, 1 037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 21 коп. трьох відсотків річних, 363 (триста шістдесят три) грн. 14 коп. державного мита, 268 (двісті шістдесят вісімдесят) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 01.09.2009р.