Рішення

від 30.09.2009 по справі 16/160-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/160-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

30.09.2009                                                                Справа №  16/160-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м.Київ

до відповідача-1:товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс", м. Херсон

відповідача-2: приватного підприємства "Євроклас", м. Херсон  

про  стягнення 122631, 51 дол. США та 12655 грн.68 коп..

від  позивача - пров. спец. Лисенко Г. О. дов. № 03/4/1/437 від 18.06.09 р.

від відповідача-1:ю/к Жайворонок Ю. А. дов. № 01/06-09 від 01.09.09 р.

від  відповідача - 2:ю/к Гайдей Ж.А. дов. № 01/06-09 від 01.06.09 р.

та за зустрічним позовом

товариства  з обмеженою відповідальністю  "Транс Сервіс", м.Херсон

до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський  Акціонерний  Банк, м.Київ

про визнання кредитного договору неукладеним

та за зустрічним позовом

приватного підприємства "Євроклас", м.Херсон

до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський  Акціонерний  Банк, м.Київ

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Транссервіс", м.Херсон

про визнання недійсним (достроково припиненим) договору поруки

Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний банк (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс" (відповідач-1) та приватного підприємства "Євроклас" (відповідач-2) заборгованість за кредитним договором № 08-08/Ю від 26.02.08 р. у сумі стягнення 122631, 51 дол. США та 12655 грн. 68 коп.

Відповідач-1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк про визнання кредитного договору № 08-08/ю від 26.02.08 р. неукладеним.

          Відповідач-2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк про визнання недійсним (достроково припиненим) договору поруки № 08-08/ю/Р-1 від 26.02.08 р.

               Вищезазначені зустрічні позови ухвалою від 15 вересня 2009 року були прийняті до розгляду сумісно з первісним позовом.

          Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк збільшило позовні вимоги  та просить стягнути солідарно  з відповідачів за основним позовом  заборгованість за кредитним договором в сумі 126546,39 дол. США та 15810,09 грн.

126 546, 39 дол. США, з яких:

- 97098, 68 дол. США - строкова заборгованість за кредитом;

- 15436, 57 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом;

- 1531, 73 дол. США - відсотки, що підлягають сплаті;

- 9890, 46 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками;

- 1632, 30 дол. США - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту;

- 956, 65 дол. США - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків.

 15810,09 грн., з яких:

- 11264, 79 грн. - прострочена комісія по кредиту;

- 1993,24 - пеня за несвоєчасне погашення комісії по кредиту;

- 1727,08 грн. - інфляційні збитки за кредитом;

- 824, 98 - інфляційні збитки за відсотками.

          Відповідачі за первісним позовом не визнають позовні вимоги з причин викладених у зустрічних позовах. А також відповідач-1 пояснив, що на його думку,  кредитний договір є нікчемним, оскільки  сторони мали домовленість про нотаріальне його посвідчення, однак, банком  кредитний договір не посвідчений нотаріально.                     Підтвердженням зазначеного, відповідач-1 наводить п.7.12 кредитного договору, за яким договір укладено у трьох оригінальних автентичних  примірниках українською мовою, по одному для кожної сторони та один для нотаріуса.

          Відповідач за зустрічним позовом відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк не визнає його, пояснюючи, що  між сторонами відсутня домовленість щодо нотаріального посвідчення кредитного договору та пояснює, що третій примірник договору складався для передачі примірника нотаріусу при вирішенні питання щодо забезпечення кредитного договору шляхом укладення договору застави. На думку відповідача за зустрічним позовом, кредитний договір укладений у відповідності до приписів чинного законодавства. Він також пояснив, що  ТОВ "Транспортне підприємство "Транс-Сервіс" були порушені умови кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та процентів, у банку виникло право на договірне списання грошових коштів, яке передбачене п.2.14 кредитного договору, чим останній правомірно скористався. На думку банку, зустрічна позовна вимога подана з порушенням норм ст.54 ГПК України, оскільки  в позовній заяві відсутні посилання на норми законодавства та не зазначені докази, що підтверджують обставини, що викладені в позові.

          Позовні вимоги за зустрічним позовом приватного підприємства "Євроклас" відповідач за зустрічним позовом також не визнає. На його думку, твердження позивача за зустрічним позовом щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором, що тягне за собою збільшення обсягу початкової  відповідальності не відповідає дійсності та не містить посилань на норми чинного законодавства. На думку банку, за п.2 договору поруки Поручитель поручався усім його майном перед банком за виконання Клієнтом в повному обсязі зобов'язань, в тому числі щодо погашення процентів згідно з умовами кредитного договору. Зазначене, на думку банку, є доказом згоди Поручителя нести відповідальність і в випадку збільшення процентів. На думку банку, зазначене свідчить про  згоду на збільшення процентів. Відповідач за зустрічним позовом пояснює, що при укладені додаткової угоди між Банком та Клієнтом змінилися умови кредитування, але зобов'язання поручителя в частині обсягу солідарної відповідальності перед кредитором, у разі невиконання зобов'язання Клієнтом, залишилися незмінними. Банк також пояснив, що на його думку,  позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу, в розумінні ст.203 ЦК України, відповідно до яких він просить суд визнати договір поруки недійсним. На думку банку,  твердження позивача за зустрічним позовом що вимоги про сплату підвищених відсотків, пені, штрафних санкцій, інфляційних збитків, що причиняє останньому збитки суперечить поняттю збитків, визначеному ст.22 ЦК України.

          На думку банку, зустрічна позовна вимога подана з порушенням норм ст.54 ГПК України, оскільки  в позовній заяві відсутні посилання на норми законодавства та не зазначені докази, що підтверджують обставини, що викладені в позові.

           Позивач за первісним позовом до позову додав заяву про забезпечення позову, але в судових засіданнях не наполягав на її розгляду, в зв'язку з цим вона не розглядалася.

          Відповідач-1 14.09.09 подав заяву про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти банку в межах суми 22217 грн.71 коп. та заборони банку здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, договірного списання з банківських рахунків ТОВ "Транспортне підприємство " Транссервіс" відкритих у Херсонській філії банку позивача за первісним позовом, звернення стягнення на майно та будь-яких інших дій стосовно  товариства, що випливають із неукладеного кредитного договору №08-08/ю від 26.02.08, що є предметом спору у цій справі.

          Приватне підприємство "Євроклас" також подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти банку в межах суми 22217 грн.71 коп. та заборони йому здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, договірного списання з банківських рахунків ПП "Євроклас" відкритих у Херсонській філії банку позивача за первісним позовом, звернення стягнення на майно та будь-яких інших дій стосовно  товариства, що випливають із неукладеного кредитного договору № 08-08/ю від 26.02.08, що є предметом спору у цій справі.

           Відповідно до приписів ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї сторони має право вживати заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

          Судом встановлено, що заявники не надали доказів утруднення в подальшому виконання рішення суду. Крім того, заяви були розглянуті у судовому засідання 25.09.09, тобто, в день коли було закінчено розгляд справи та оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення, у зв'язку з цим вживати запобіжні заходи на час розгляду справи недоцільно.

          Протягом розгляду справи 25.09.09 відповідачі-1 та  2 неодноразово заявляли клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з виникненням у них необхідності  вивчити відзиви, які надав  банк за зустрічними заявами та копії довіреностей, що надав банк в підтвердження повноваження на підпис кредитного договору для дачі юридичної оцінки наданим документам. Суд зазначені клопотання відхилив, та пояснив, що дослідження довіреностей не входить в межі розгляду справи, відзиви банку заслухані при розгляді справи, а заявлені клопотання відповідачів є затягуванням розгляду справи у розумні терміни.

             Справу розглянуто з перервою, яка оголошувалась в судовому засіданні 25.09.2009 року до 30.09.2009 року для виготовлення повного тексту рішення за клопотанням відповідача-1 за  первинним позовом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:          

          26 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»та відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк був укладений кредитний договір №08-08/Ю  за яким, позивач надав відповідачу-1 кредит у сумі 129 465дол. США, терміном повернення кредиту 25 лютого 2013 року включно та сплатою 12,5 % річних  за користування грошовими коштами.

          Відповідно до п.1.1 кредитного договору відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк зобов'язувалось надати товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»кредит  у розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          До договору  додано як невід'ємну частину додаток №1, у якому погоджений графік повернення  суми кредиту

          Між зазначеними сторонами 26.02.08 та 02.06.08  були укладені додаткові угоди № 1 та № 2, у яких змінено, зокрема, процентна ставка за користування  кредитом до 14,5 % річних

          Договір, додаток до нього та  додаткові угоди  підписані сторонами без зауважень, підписи посадових осіб закріплені печаткою.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

          На вимогу  відповідача-1 за первісним позовом, судом розглянуті копії довіреностей, виданих банком  директору Херсонської філії  банку Реєбер Ю.Г. та заступнику директора з корпоративного бізнесу банку Волощук Б.П., які підписували кредитний договір та додаткові угоди до нього. Суд встановив, що зазначені документи підписані повноважними особами.

          Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк станом на 03.07.2009 рік було перераховано на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Транс Сервіс"  кредит на загальну суму 129 465дол. США, про що 27.02.2008 року укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, та що підтверджено матеріалами справи.

          Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»повинне здійснювати повернення кредиту частинами згідно до додатку №1 до цього договору починаючи з 03.07.2008 року.

          Судом встановлено, що в порушення вищезазначених норм законодавства та умов  кредитного договору з лютого 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»систематично належним чином не виконує зобов'язання по поверненню кредиту.

          В результаті цього станом на 28.08.2009 рік прострочена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»по сплаті кредиту становить 15 436,57 дол. США.

          Згідно умов кредитного договору  банк нараховує проценти за користування кредитними коштами у відповідності до п. 2.7. кредитного договору виходячи із фактичної суми заборгованості та додаткової угоди, тобто 14,5 % річних.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»згідно до п.2.8. договору зобов'язаний сплачувати проценти, нараховані за місяць щомісяця, не пізніше 3 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

          Положеннями ст.536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки.

          Відповідно до норм ст. 1048 Цивільного кодексу України  позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

          Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»не сплачує нараховані відсотки починаючи з лютого 2009 року.

          Станом на 28.08.2009 рік прострочена заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»по сплаті процентів за користування кредитом становить суму 1531,73 дол. США

          Судом встановлено, що сторони передбачили наслідки у разі несвоєчасного повернення Позичальником траншів  у строк, обумовлений договором або неналежного виконання інших умов цього договору, що відображені у п.3.2.4-3.2.11 договору.

          Згідно умов зазначених договорів сторонами передбачено право банку направити відповідну інформацію до єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" Національного банку України; звернути стягнення на предмет застави, вимагати дострокового погашення кредиту, процентів за його використання, можливих штрафних санкцій у разі зняття обтяжень із забезпечення.

          Позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо дострокового повернення за кредитом у сумі 97098,68 дол. США та 9890,46 дол. США простроченої заборгованості за відсотками.

          В підтвердження  виникнення  договірних зобов'язань у Позичальника щодо повернення суми, термін сплати якої за договором не настав, банк надав докази неодноразових звернень до відповідачів з вимогою сплатити заборгованість, яка утворилась в результаті систематичного порушення умов Кредитного договору, що підтверджено листом-вимогою №12-2023 від 09 грудня 2008р., листом №01/2-30 від 14.01.2009р., листом-претензією №02-205 від 05 лютого 2009 року, листом-претензією №02-201 від 05 лютого 2009року.

          Також позивач за первісним позовом обґрунтовує свої вимоги приписами ст.1050 ЦК України.                

          Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення

          Із зазначеної норми витікає, що банк у випадку прострочення повернення позики має поставити до відома Позичальника про дострокове повернення  позики.

          Оглядом вищезазначених листів, наданих банком у справу, суд дійшов до висновку, що останній не вимагав  достроково сплатити залишок кредиту та проценти за користування ним, термін сплати щодо яких не наставав.

          Аналізом вищенаведених пунктів  кредитного договору, суд дійшов до висновку, що сторони погодили право банку на дострокову вимогу щодо повернення всієї суми, наданого кредиту із відсотками тільки у разі зняття обтяжень на заставлене майно.

          Позивач за первісним позовом не надав доказів зняття такого обтяження.

          На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що на день звернення до суду та розгляду справи у позивача за первісним позовом не настало право на дострокове стягнення позики та процентів до неї.

          Таким чином, позовні вимоги щодо дострокового стягнення  цієї частини кредиту та відсотків за користування позивачем заявлено передчасно.

          Відповідно до п. 4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

          Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

          Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Позивач за основним позовом з урахуванням збільшення позовних вимог станом на 28.08.09 р. нарахував суму штрафних санкцій, яка становить:

          -   1632,30 дол.  США - заборгованість  по  пені за  несвоєчасну погашення   кредиту;

          - 956,65 дол. США - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту.

          Із огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку, що позивач за первісним позовом має право вимагати від Позичальника, що порушив договірні зобов'язання сплату пені, але ж у гривнях. Оскільки позивач наполягає на стягненні зазначеної пені у валюті, то суд відхиляє позовні вимоги, оскільки згідно п.2 ст.533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не визначений договором або законом.

          Оглядом  договору, суд дійшов до висновку, що сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків не передбачена у іноземній валюті, відповідно, позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідачів пеню у іноземній валюті. Разом з тим, суд зазначає, що позивач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до суду з позовом щодо стягнення пені у національній валюті, визначеної відповідно до п.4.3 договору та ст.533 ЦК України.

          Згідно до п. 4.6. кредитного договору у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим Договором, він зобов'язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим договором на суму боргу за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

          Станом на 28.08.2009 рік сума інфляційних втрат складає 1727 грн.08 коп., за відсотками 824 грн.98 коп.  

          Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем за первинним позовом позовні вимоги щодо сплати інфляційних втрат доведені та підлягають задоволенню.

          Судом встановлено, що пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що Позичальник сплачує на користь Кредитодавця комісію за надання кредиту 1,3% щорічно: в перший рік стягується не пізніше дня надання першого траншу, від суми зазначеної в п. 1.1.1 цього договору; в другий та наступні року на протязі дії цього Договору - стягується не пізніше останнього робочого дня, перед початком наступного року користування кредитними коштами, від фактичного залишку заборгованості по кредиту, що утворилася на дату сплати цієї комісії, без ПДВ.

          Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»не оплачена комісія, нарахована 24.02.2009 року згідно п. 1.6 кредитного договору.

          Станом на 28.08.2009 рік заборгованість по сплаті комісії становить 11 264 грн.79 коп.

                    Також позивач на підставі п.4.3 договору нарахував пеню за несвоєчасне погашення  комісії по кредиту, що склала суму 1993 грн. 24 коп., що підлягає задоволенню.

           Із огляду на встановлені факти, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

          В цілях забезпечення виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»зобов'язань за кредитним договором відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк уклало з товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Транс Сервіс"  та приватним підприємством «Євроклас»договір поруки № 08-08/Ю/Р-1 від 26.02.2008 р., згідно до якого останній поручився перед відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»в повному обсязі зобов'язань, що випливають з кредитного договору.

          Відповідно до п. п. 2,3 Договору поруки приватне підприємство «Євроклас»солідарно відповідає перед відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»зобов'язань у повному обсязі, що  випливають з кредитного договору, а саме:

          - погашення основної суми заборгованості   в сумі 129 465,00 дол. США в обумовлений Кредитним договором термін;

          -     погашення процентів згідно з умовами кредитного договору;

          -    інші виплати, належні кредитору і такі, що випливають за кредитним договором (в тому числі штраф, пеня, відшкодування збитків, витрати по зверненню стягнення на предмет застави).

          Договір підписаний сторонами без будь-яких заперечень підписи закріплені печаткою.

          Відповідно до норм ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.                     Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          Згідно положень ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порукою може забезпечуватися   виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

           Відповідно до ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов"язання, а також у разі зміни зобов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

          Судом встановлено, що за додатковою угодою №2 від 02.06.08 збільшена відсоткова ставка за користування  кредитом до  14,5% річних.

          Суд дійшов до висновку, що внаслідок збільшення розміру відсотків істотно збільшується сума  зобов'язання за договором поруки. Поручитель в цьому випадку має нести відповідальність тільки у випадку, якщо він згоден продовжити договір поручительства на нових  умовах. Сторони не надали докази погодження з поручителем зазначених змін до кредитного договору.

          В зв"язку з цим, суд дійшов до висновку, що порука за договором № 08-08-/Ю/Р-1 припинилася з часу підписання сторонами додаткової угоди № 2, тобто, 02.06.08.

          Посилання позивача, що за п.2 договору поруки Поручитель  поручився за виконання кредитних зобов'язань Боржником, у тому числі, погашення процентів згідно з умовами кредитного договору, тобто, і за збільшені проценти, які сторони кредитного договору укладуть у майбутньому є  безпідставним. Суд вважає, що при укладенні договору поруки 26.02.08  Поручитель визначав свої можливості щодо забезпечення договірного зобов"язання Позичальника на суму кредиту 129465 дол. США та 12,5 процентів річних, що відображено у договорі 08-08/Ю від 26.02.08. Збільшення  процентної ставки, яке відбулося 02.06.08 тягне за собою збільшення договірних зобов'язань Позичальника і відповідно, збільшення  відповідальності Поручителя  перед банком, що неможливе без згоди Поручителя, який повинен визначитись щодо  можливості забезпечити  збільшену  суму за кредитним договором за рахунок відсотків. Крім того,  збільшення відповідальності Позичальника без його згоди, суперечить ст.626 ЦК України, яка визначає, що договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Таким    чином,   приватне підприємство "Євроклас" з 02.06.08 не може солідарно    відповідати    перед    відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський акціонерний банк за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортне підприємство "Транс Сервіс" за зміненим кредитним договором.

          Транспортне підприємство "Транссервіс"  звернулося у межах   справи із зустрічним позовом до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк, в якому просить визнати кредитний договір  № 08-08/ю від 26.02.08 не укладеним.

          В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на ті обставини, що з банком було домовлено відповідно до вимог п.4 ст.209 ЦК України про нотаріальне посвідчення  кредитного договору № 08-08/ю від 26.02.08, що підтверджується п.7.12 зазначеного договору, але банком у порушення домовленостей на здійснено його нотаріального посвідчення не здійснив такого посвідчення. В зв"язку з цим, на думку позивача за зустрічним позовом, з урахуванням вимог п.4 ст.639 ЦК України спірний кредитний договір є юридично не укладеним з вини відповідача за зустрічним позовом. Позивач за зустрічним позовом пояснює, що не дивлячись на неукладений договір, банк здійснив безакцептне списання коштів у загальній сумі 22217 грн., чим причинив збитки.

          Із огляду на надані докази суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних  вимог за зустрічним позовом виходячи із наступного.

          Відповідно до ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав.                               Вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способу захисту цивільних прав, однак є доказом встановлення факту та елементом оцінки фактичних обставин справи. Відсутність  дотримання узгодженої сторонами умови, що є істотною щодо дотримання форми договору оцінюється судом у сукупності з іншими доказами  у справі.

          Замість позову про неукладений договір, може бути заявлений  позов про визнання угод такими, що не підлягають виконанню.

          Що стосується обставин, викладених у зустрічній позовній вимозі, що є запереченням по суті за первісним позовом, то відповідно до вимог ст.33 ГПК України  кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному судом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

          Із огляду на надані докази, а саме, текст п.7.12 договору  свідчить, що сторони уклали договір у трьох примірниках по одному для кожної сторони та один для нотаріуса. Відповідач за зустрічним позовом пояснює, що один примірник потрібен для надання  нотаріусу при укладенні договору застави. Позивач за зустрічним позовом в вважає, що  третій примірник складено для нотаріуса для його посвідчення. Таким чином сторони по різному розуміють умови п.7.12 договору, відповідно, зазначений факт не може бути доказом погодження сторонами нотаріального посвідчення банком  кредитного договору.

          Приватне підприємство "Євроклас" звернулося з зустрічним позовом в якому просило визнати договір поруки №08-08/Ю/-1 від 26.02.08  недійсним (достроково припиненим).

          В ході розгляду справи суд  запропонував позивачеві за зустрічним позовом визначитися із позовними вимогами, оскільки вони викладені у позові не дуже зрозуміло, чи  позивач заявляє дві позовні вимоги чи просить визнати договір або неукладеним або припиненим.

          Позивач за зустрічним позовом скористався наданим правом та письмово у відповідності до вимог ст. 54 ГПК України визначився, що він просить визнати договір достроково припиненим.

          Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує позовні вимоги тими обставинами, що між банком та ТОВ "Транссервіс" угодою №2 до кредитного договору без згоди поручителя збільшені річні відсотки з 12,5 до 14,5%річних що,  на думку позивача, збільшило обсяг договірної початкової відповідальності поручителя. При цьому банком безпідставно висунуто вимоги щодо сплати збільшеної суми відсотків річних, інфляційних збитків, штрафних санкцій.

          Із огляду на позов суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.54 ГПК України, оскільки не містить обґрунтувань позовних вимог приписами норм чинного законодавства.

          Відповідно до ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав.                               Вимога про дострокове припинення договору поруки  не відповідає способу захисту цивільних прав, однак є доказом встановлення факту та елементом оцінки фактичних обставин справи. Збільшення річних процентів за користування грошовими коштами  оцінюється судом у сукупності з іншими доказами  у справі.

          В зв'язку з цим, суд в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовляє.

          Суд зобов'язує відповідачів за основним позовом відшкодувати на користь позивача за основним позовом витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволеним позовним вимогам та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

          1. В задоволенні позовних вимог за первісним позовом, щодо відповідача-приватного підприємства  "Євроклас" відмовити.

           2. Позовні вимоги щодо відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс"  задовольнити частково на суму 16968,30 дол. США та 15810 грн. 09 коп.

          3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс»(м. Херсон, вул. Ладичука, 150, код ЄДРПОУ 34555046, інші реквізити суду не відомі)  на   користь   відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (м. Київ, вул. Зоологічна, 5 на р/р 37392880002, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) прострочену заборгованість за кредитним договором в сумі 15436,57 дол. США, відсотків за користування кредитом - 1531,73 дол. США, 11264 грн.79 коп. - простроченої комісії по кредит, 1993 грн.24 коп. пені за несвоєчасне погашення комісії по кредиту, 1727 грн.08 коп. інфляційних збитків за кредитом, 824 грн.98 коп. інфляційних збитків за відсотками, 169,68 дол. США  та 158 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. В решті позовних вимог за первісним позовом , щодо відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" відмовити.

          5. В задоволенні зустрічної позовної вимоги приватного підприємства "Євроклас" до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк щодо дострокового припинення договору поруки № 08-08/ Ю/Р-1 відмовити.

          6.В задоволенні зустрічної позовної вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс" до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк щодо визнання кредитного договору № 08-08/Ю відмовити.

          7. Заяву про забезпечення позову приватного підприємства "Євроклас" відхилити.

          8. Заяву про забезпечення позову товариства  з обмеженою відповідальністю «Транспортне підприємство «Транс Сервіс" відхилити.

          9. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      Л.М. Немченко