Рішення

від 04.09.2009 по справі 12/255

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/255

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/255

04.09.09

За позовом                        Відкрите акціонерне товариство»Запорізький хлібзавод № 3»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «О`Кей Україна»

Про                              стягнення 208 355,50  грн.

Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Гернець Л.О. –предст. (дов. № 877 від 17.08.2009 р.)

Від відповідача                        не з'явився

Обставини справи:

      Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «О`Кей Україна»про стягнення основного боргу у розмірі 208 355,50 грн. ( 195 111,46 грн. - основного боргу, 13 244,04 грн. - пеня) внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №724/12/07ПТ/444-7 від 05.12.2007 р.

Ухвалою суду від 20.07.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/255 та призначено розгляд справи на 18.08.2009 р.

21.07.2009 р. відділом діловодства суду отримано від позивача Заяву про забезпечення позову (вих. №796 від 17.07.2009 р.) відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на майно то грошові кошти,що належать «О`КЕЙ УКРАЇНИ»(код 34356884) в установах: ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, на рахунку 26007201309185; АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005, на рахунку 26004150777200; Ф «ЦРУ»ВАТ «Фінанси та кредит» м. Київ, МФО 300937,на рахунку 26002008673104 та інших банківських та фінансових установах до вирішення позову по суті.

До обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду у зв'язку з тим, що обігових коштів ТОВ «О`КЕЙ УКРАЇНИ»недостатньо для погашення суми позову, добровільно заборгованість відповідач не погашає, про що свідчить лист від 03.07.2009 р. № 103/09, а торгова точка відповідача за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна магістраль закрита та не працює з 11.07.2009 р.

18.08.2009 відділом діловодства суду отримано від позивача Доповнення до позовної заяви (вих. № 872 від 12.08.2009 р.), відповідно до якого позивач збільшує суму позову та просить суд стягнути з відповідача 195 111,46 грн. основного боргу та 13 244,04 грн. пені.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 18.08.2009 р. не направив.

В судовому засіданні 18.08.2009 р. представник позивача підтримав подане раніше клопотання про забезпечення позову.

Ознайомившись з заявою, суд приходить до висновку про те, що вона підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України  господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначає Вищий господарський суд України у своєму Роз'ясненні від 23.08.1994 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно(в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього,може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись  за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК України). »

Пункт 6.1 цього Роз'яснення ВГСУ зазначає «У позовному провадженні при накладенні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову  та можливих судових витрат.»

Відповідно до п.2 Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 23.08.1994 р. № 02- 5/611, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів  юридичної чи  фізичної особи може застосовуватись як за основним так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.

Як зазначалось у листі Вищого арбітражного суду України за № 01-8/516 від 22.09.2000 р. (зі змінами та доповненнями), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількість або погіршитись за якістю на момент виконання  рішення господарського суду.

Крім того, як зазначено у Листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», у вирішенні питання  про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходами до забезпечення  позову і предмету позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в раз невжиття заходів.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Суд вважає, що обставини справи, а саме неправомірні дії відповідача: не виконання взятих на себе обов'язків перед позивачем за договором, свідчить про можливість зробити достатньо обґрунтоване припущення, що кошти, які належать відповідачу, можуть зникнути або їх кількість можне зменшитись на момент виконання рішення , що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, спосіб забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 195 111,46 грн. (основний борг), що накладається судом,співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок  між конкретними заходами  до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.   

Ухвалою суду від 18.08.2009 р. відкладено розгляд справи на 04.09.2009 в зв'язку нез'явленням в судове засідання  представника відповідача, необхідністю витребуванням  нових доказів.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2009 знову не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні  Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.09.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 724/12/07ПТ/444-07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується  в порядку та на умовах договору, та відповідно до замовлень відповідача  поставити Товар, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах договору приймати Товар і оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній Специфікації.

Згідно умов договору Позивачем у період з 26.12.2008 р. по 11.06.2009 р. була здійснена поставка Товару (хлібобулочних та кондитерських виробів) на  загальну суму 210 667,66 грн., у тому числі ПДВ,що підтверджуються товарними накладними у кількості 210 шт., квитанціями приймання  у кількості 210 шт. згідно даного реєстру.

Проте вартість отриманого товару відповідачем неоплачена.

           Відповідно до п. 8.2 договору  № 724/12/07ПТ/444-7 від 05.12.2007 р. розрахунки за поставлений Товар відповідач повинен здійснювати на умовах відстрочки платежу терміном 7 днів з моменту отримання хлібобулочної продукції на 21 день з моменту отримання кондитерських виробів.

           Відповідач не здійснив своєчасну оплату за поставлений Товар, чим порушив умови договору. 18.06.2009 р. відповідачу була відправлена претензія № 627 з вимогами оплатити борг, яка була залишена без відповіді на задоволення.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача з урахуванням поверненої продукції на суму 15 556,20 грн. становить 195 111, 46 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 13 244,04 грн. пені.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 195 111, 46 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.17 Протоколу розбіжностей до Додатку № 1 до Договору у разі порушення строків оплати, передбачених у п. 8.2. договору, відповідач несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 13 244,04 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано. Розрахунки пені та штрафу відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 13 244,04 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О`Кей Україна»(01032, м. Київ, бул. Шевченка, б. 33 пов.13, Код 34356884, р/р 26007201309185 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528 , а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізьких хлібзавод №3»(69039 м. Запоріжжя вул. Українська, 96, Код 00378038 р/р 260065429 в ЗОД Райфайзен Банк Аваль МФО 313827 ) 195 111(сто дев'яносто п'ять тисяч сто одинадцять ) грн. 46 коп. основного боргу, 13 244(тринадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 04 коп. пені, 2083(дві тисячі вісімдесят три)грн.55 коп. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

       Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко