Рішення

від 16.09.2009 по справі 15/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/196

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.09.09 р.                                                                                     Справа № 15/196                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Актинос” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33838355)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгспецснаб” м. Слов'янськ (код ЄДРПОУ 24642565)

про стягнення основного боргу в сумі 13000,00 грн., пені в сумі 2194,98 грн., 3% річних у розмірі 261,01 грн., інфляції в сумі 1963,23 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко С.В. за довіреністю б/н від 10.06.2009 р.

від відповідача: Зінченко О.Л. за довіреністю № 95 від 12.08.2009 р. (в останнє судове засіданні не з'явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Актинос” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгспецснаб” м. Слов'янськ про стягнення основного боргу в сумі 13000,00 грн., пені в сумі 2194,98 грн., 3% річних у розмірі 261,01 грн., інфляції в сумі 1963,23 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/196, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази  господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 07/03, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума договору вказується в специфікаціях, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.2 договору покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунку–фактури по факту поставки товару, але не пізніш 5 днів після поставки товару.

Відповідно до п. 2.4 договору оплата за товар можлива з відстроченням платежу, при цьому вказані відстрочки обумовлюються сторонами та оформлюються додатковою угодою, підписаною уповноваженими особами сторін.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

До договору сторони уклали специфікацію, якою передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікації додані до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору купівлі–продажу № 07/03 від 07.03.2008 р. він за період з 13.03.2008 р. по 14.10.2008 р. передав відповідачу щебінь гранітний фракції 5–20 та пісок побутовий на загальну суму 118794,60 грн. за видатковими накладними.  Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Прийняв”, скріпленими штампом відповідача, а також рахунками. Завірені копії видаткових накладних та оригінали рахунків містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 07/03 від 07.03.2008 р. суд робить виходячи з того, що умовою поставки в рахунках вказаний саме договір № 07/03 від 07.03.2008 р. Крім того, найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору.

Відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 105794,60 грн. Вказане підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Призначенням платежу вказана оплата за будматеріали згідно договору № 07/03 від 07.03.2008 р. Виходячи з того, що відповідач в призначенні платежу не вказував конкретний рахунок, позивач враховував часткові оплати в порядку черговості здійснення ним поставок. В результаті такого зарахування частково неоплаченою залишилася видаткова накладна № 15 від 06.10.2008 р. на суму 5227,60 грн. та повністю неоплаченою – видаткова накладна № 40 від 14.10.2008 р. на суму 7772,40 грн.

Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого за спірними видатковими накладними товару на суму 13000,00 грн. (118794,60 грн. (загальна сума поставленого товару) – 105794,60 грн. (загальна суму часткової оплати) = 13000,00 грн. (5227,60 грн. (залишкова вартість товару, отриманого за видатковою накладною № 15 від 06.10.2008 р.) + 7772,40 грн. (вартість товару, отриманого за видатковою накладною № 40 від 14.10.2008 р.) = 13000,00 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 07/03 від 07.03.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Спірний договір з врахуванням специфікації як його невід'ємної частини містить усі істотні умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі купівлі–продажу № 07/03 від 07.03.2008 р. сторони передбачили, що покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 5 днів з моменту поставки, тобто від дати підписання накладної.

Виходячи з того, що відповідач за видатковою накладною № 15 отримав товар від позивача 06.10.2008 р., строк оплати наступив у період з 07.10.2008 р. по 13.10.2008 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 14.10.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. За видатковою накладною № 40 відповідач отримав товар від позивача 14.10.2008 р., строк оплати наступив у період з 15.10.2008 р. по 20.10.2008 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 21.10.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. Тобто, строк оплати за спірними видатковими накладними для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

В судовому засіданні 13.08.2009 р. представник відповідача в усній формі заявив про оплату суми основного боргу. Але платіжного документа з відміткою банку про проведення платежу до суду не надав.

Позивач надав до суду банківську виписку у підтвердження факту оплати основного боргу 04.08.2009 р. у розмірі 13000 грн. (оригінал оглянутий в судовому засіданні, протокол від 16.09.2009 р., завірена копія додана до матеріалів справи).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 13000,00 грн., фактичну оплату здійснив у період судового слухання даної справи, тому провадження у справі щодо стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

16.09.2009 р. до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій позивач здійснив перерахунок інфляції згідно рекомендацій Верховного суду України. За новим розрахунком позивача сума інфляційних нарахувань складає 2041,62 грн., тобто фактично позивач збільшив позовні вимоги в цій частині. Крім збільшеної суми інфляції позивач в цій заяві просить стягнути пеню у розмірі 2194,98 грн., 3% річних на суму 261,01 грн. (суми не змінилися). Про стягнення основного боргу на суму 13000 грн. позивач в останній заяві не вказує, але від своїх вимог в цій частині по первісному позову у встановленому порядку згідно ст. 22 ГПК України не відмовляється. Тому суд прийняв заяву позивача від 16.09.2009 р. до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги на загальну суму 17497,61 грн.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись п. 4.2 договору, нарахував відповідачу пеню на загальну суму 2194,98 грн.: у період з 14.10.2008 р. по 24.04.2009 р. за видатковою накладною № 15 від 06.10.2008 р. на суму 1199,46 грн.; у період з 21.10.2008 р. по 24.04.2009 р. за видатковою накладною № 40 від 14.10.2008 р. на суму 995,52 грн. (розрахунок доданий до позову).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати, встановленого п. 2.2 та п. 2.4 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожний день прострочення платежу.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., а саме того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 4.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов'язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується: 1) по видатковій накладній № 15 від 06.10.2008 р. за період з 14.10.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 15.04.2009 р. (закінчення строку нарахування згідно ст. 232 ч. 6 ГК України) та складає: (11658,60 грн. х 2 х 12% х 79 днів : 366 днів) + (11658,60 грн. х 2 х 12% х 29 днів : 365 днів) + (9327,60 грн. х 2 х 12% х 6 днів : 365 днів) + (6727,60 грн. х 2 х 12% х 14 днів : 365 днів) + (5227,60 грн. х 2 х 12% х 55 днів : 365 днів)  = 1114,04 грн.; 2) по видатковій накладній № 40 від 14.10.2008 р. за період з 21.10.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 22.04.2009 р. (закінчення строку нарахування згідно ст. 232 ч. 6 ГК України) та складає: (7772,40 грн. х 2 х 12% х 71 день : 366 днів) + (7772,40 грн. х 2 х 12% х 112 днів : 365 днів) = 934,25 грн. Загальна сума пені складає: 1114,04 грн. + 934,25  грн. = 2048,29 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2194,98 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2048,29 грн. В частині стягнення пені на суму 2194,98 грн. – 2048,29 грн. = 146,69 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 2041,62 грн. та 3% річних в розмірі 261,01 грн. (розрахунки є в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних та нового розрахунку інфляційних втрат  судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 261,01 грн. та інфляційних в сумі 2041,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог та в частині оплаченої суми основного боргу у період судового розгляду справи – на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови в задоволенні позову – на позивача. Крім того позивач при подачі заяви від 16.09.2009 р. про збільшення суми інфляційних нарахувань повинен був здійснити доплату державного мита, що він не виконав. Згідно ст. 46 ч. 2 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Первісна ціна позову складала 17419,22 грн., нова ціна позову – 17497,61 грн. (1% від нової ціни позову складає 174,98 грн.) Фактично оплачено держмита при подачі позову до суду на суму 174,20 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення банку. Недоплата, яка підлягає стягненню з позивача у доход державного бюджету у судовому порядку складає 0,78 грн.  

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 693 на день подання позову до суду – 22.07.2009 р. розмір витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу складав 118,00 грн., тому саме ця сума підлягає врахуванню при пропорційному стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат. Переплата позивача щодо розміру витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу (фактично сплачено 197 грн. + 118 грн., підтверджено платіжними дорученнями банку) підлягає поверненню позивачу з бюджету в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 80 ч.1 п.1-1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгспецснаб” (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Г. Батюка, 48/100; код ЄДРПОУ 24642565; рахунок 26000230542861 в обласній дирекції „УСБ”, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Актинос” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 15А/18; код ЄДРПОУ 33838355; рахунок 26009078776000 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 335076) суму 4350,92 грн. (а саме: пеню в сумі 2048,29, інфляцію в розмірі 2041,62 грн., 3% річних в сумі 261,01 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 173,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,01 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 146,69 грн.

Припинити провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу на суму 13000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Актинос” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 15А/18; код ЄДРПОУ 33838355; рахунок 26009078776000 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 335076) в доход державного бюджету України (рахунок 31111095700006 банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001, одержувач – УДК у Київському районі м. Донецька) державне мито на суму 0,78 грн.

Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету надлишково сплаченої суми на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн.

У судовому засіданні 16.09.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя