Ухвала

від 21.08.2009 по справі 15/91-09-3625

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/91-09-3625

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

          "21" серпня 2009 р.Справа № 15/91-09-3625

Суддя господарського суду Одеської області Петров В.С., розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Саут Парк” та Дитячого санаторію „Зелена гірка” про розірвання договору та визнання недійсним доповнення до договору, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Саут Парк” та Дитячого санаторію „Зелена гірка” про розірвання договору № 5 від 29.11.2007 р. на реалізацію інвестиційного проекту щодо ремонту з реставрацією медичних будівель та розширення Дитячого санаторію „Зелена гірка” Міністерства охорони  здоров'я України, укладеного між ТОВ „Підприємство з іноземними інвестиціями „Саут Парк” та Дитячим санаторієм „Зелена гірка” та визнати недійсним доповнення № 1 від 30.04.2008 р. до вищезазначеного договору. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Прокуратурою Київського району м. Одеси було встановлено, що 29.11.2007 р.  між Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство з іноземними інвестиціями „Саут Парк” та Дитячим санаторієм „Зелена гірка” був укладений договір № 5 на реалізацію інвестиційного проекту щодо ремонту з реставрацією медичних будівель та розширення дитячого санаторію „Зелена гірка” Міністерства охорони здоров'я України та доповнення №1 від 30.04.2008 р. до зазначеного договору.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору № 5 передбачено, що  метою цього договору є спільна діяльність щодо збільшення потужності шляхом ремонту з реставрацією медичних будівель та зміцнення матеріально-технічної бази Дитячого санаторію „Зелена гірка”, що розташований за адресою: м. Одеса. вул. Дача Ковалевського, 89 задля поліпшення умов оздоровлення дітей хворих на туберкульоз і досягнення соціального ефекту.

Пунктом 2.1. договору № 5 передбачено, що ТОВ „ПІІ „Саут Парк” зобов'язалось за власний рахунок та на умовах замовника і на підставі узгодженої проектно-кошторисної документації виконати будівельно-ремонтні роботи з реставрацією адміністративного корпусу ДС „Зелена гірка” МОЗ України, розташованого за адресою: м. Одеса вул. Дача Ковалевського, 89 в строк до 31 грудня 2008 р. та забезпечити здачу замовнику відновленого (відремонтованого) приміщення шляхом оформлення акту прийому-передачі адміністративного корпусу.

Пунктом 2.5 договору № 5 передбачено, що в ході будівництва та ремонту з реставрацією медичних будівель та приєднання до дитячого санаторію „Зелена гірка” цілісного майнового комплексу дитячого санаторію, відповідно до ст.ст.331-332 Цивільного кодексу України створюється нова річ, на частину якої інвестор має право на згодою Замовника. З урахуванням цих вимог закону, протягом 15 календарних днів з підпису та  затвердження в установленому порядку акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу дитячого санаторію замовник зобов'язується передати з балансу 7700 м2 всіх належних замовнику площ у дитячому санаторію „Зелена гірка”, про що складається та підписується акт розподілу площ, на підставі якого визначається право власності інвестора на відповідну площу та надається право Інвестору розпоряджатись визначеним майном на свій розсуд. Також передбачено, що цей документ є невід'ємною частиною цього договору і є підставою для остаточного закріплення за інвестором відповідних часток дитячого санаторію „Зелена гірка”.

Однак, як стверджує прокурор, ТОВ „ПІІ „Саут Парк” до теперішнього часу не виконав умов спірного договору та не приступив до виконання будівельно-ремонтних робіт будівель дитячого санаторію та навіть не надав необхідну для здійснення таких робіт проектну документацію для розгляду до відповідних контролюючих органів.

За таких обставин, на думку прокурора, невиконання відповідачем умов спірного договору перешкоджає ремонту з реставрацією медичних будівель та зміцненню матеріально-технічної бази Дитячого санаторію „Зелена гірка”, поліпшенню умов оздоровлення дітей хворих на туберкульоз і досягнення соціального ефекту. А пов'язаність замовника - ДС „Зелена гірка” зобов'язаннями договору, умови якого не виконуються, перешкоджають отриманню можливої інвестиційної допомоги щодо реставрації та ремонту будівель санаторію зі сторони інших осіб, що завдає суттєвої шкоди інтересам держави, якій, в силу вищевикладених фактів, чиняться перепони у створенні гарантованих ст.49 Конституції України умов для сприяння розвиткові лікувальних закладів, ефективного та доступного медичного обслуговування, для забезпеченні передбачених ст.6 Закону України „Про охорону дитинства” гарантій прав дитини на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяння створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини.

Так, у зв'язку порушенням ТОВ „ПІІ „Саут Парк” зобов'язань за спірним договором, прокурор просив суд розірвати договір № 5 від 29.11.2007 р. на реалізацію інвестиційного проекту щодо ремонту з реставрацією медичних будівель та розширення Дитячого санаторію „Зелена гірка” Міністерства охорони  здоров'я України.

Крім того, як зазначено прокурором, відповідно до положень пунктів 1.2., 3.1, 3.4 статуту Дитячого санаторію „Зелена гірка” санаторій є державною бюджетною установою яка заснована на загальнодержавній власності та підпорядкована Міністерству охорони здоров'я України. Майно санаторію є державною власністю, та, навіть, у оренду будівлі, споруди санаторію можуть бути передані лише за умовою погодження з Міністерством охорони здоров'я України.

Однак, за інформацією Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.2009 р. № 14.02-06\53\763, доповнення № 1 від 30.04.2008 р. до договору № 5 укладено без відповідного дозволу (погодження) Міністерства охорони здоров'я України.

Таким чином, на думку прокурора, особа, яка вчиняла правочин - головний лікар ДС „Зелена гірка” без відповідного погодження МОЗ України, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення доповнення № 1 від 30.04.2008р. до договору № 5, у зв'язку з чим прокурор просив суд визнати вказане доповнення на підставі ст. 215 ЦК України недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2009 р. порушено провадження у справі № 15/91-09-3625 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви, згідно яких прокурор просить суд  визнати недійсними договір № 5 від 29.11.2007 р. на реалізацію інвестиційного проекту щодо ремонту з реставрацією медичних будівель та розширення Дитячого санаторію „Зелена гірка” Міністерства охорони здоров'я України, укладений між ТОВ „Підприємство з іноземними інвестиціями „Саут Парк” та Дитячим санаторієм „Зелена гірка” та доповнення № 1 від 30.04.2008 р. до вищезазначеного договору з підстав невідповідності вимогам діючого законодавства. Таким чином, прокурором при зверненні з уточненнями до позовної заяви змінено предмет позову з розірвання договору на визнання його недійсним.

В обґрунтування уточнених позовних вимог прокурор послався на те, що відповідно до положень п.1.1 статуту Дитячий санаторій „Зелена гірка” є санаторно-курортною установою для лікування дітей віком від 3 до 17 років із захворюванням органів дихання, дітей що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та хворих на туберкульоз органів дихання.

Між тим, як зазначає прокурор, згідно з ч. 3 ст.16 Закону України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” N 2586-Ш від 05.07.2001 р. місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі неблагополучної епідемічної ситуації щодо захворювання на туберкульоз створюють спеціальні навчальні заклади (класи, групи) санаторного типу з підвищеними нормами харчування для дітей, інфікованих мікобактеріями туберкульозу. За інформацією органів охорони здоров'я, у місті Одесі епідеміологічна ситуація щодо захворювання на туберкульоз є неблагополучною.

Однак, у порушення та у супереч вищевказаним вимогам закону, умовами договору, дитячий спеціалізований санаторій „Зелена гірка” для лікування дітей хворих на захворювання органів дихання та туберкульоз органів дихання взагалі виноситься за межі міста Одеси, понад 70 км від міста.

До того ж згідно п. 2.3 договору № 5 інвестор -ТОВ „ПІІ „Саут парк” зобов'язується передати, а замовник - ДС „Зелена гірка” прийняти цілісний майновий комплекс дитячого санаторію та зарахувати його у встановленому чинним законодавством порядку на баланс ДС „Зелена гірка”, про що оформити у відповідності до чинного законодавства акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу дитячого санаторію. А п.2.5 договору № 5 встановлено, що ДС „Зелена гірка” зобов'язується передати з балансу 7700 м2 всіх належних замовнику площ у дитячому санаторію „Зелена гірка”, про що складається та підписується акт розподілу площ, на підставі якого визначається право власності інвестора на відповідну площу та надається право інвестору розпоряджатись визначеним майном на свій розсуд.

Відтак, на думку прокурора, у такий спосіб скорочуються мережі закладів санаторного типу протитуберкульозної спрямованості у межах міста Одеси, що суперечить вимогам ст. 3 Закону України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз”, якою встановлено пріоритетним завданням для всіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування забезпечення кожному громадянину безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання протитуберкульозної допомоги.

Крім вищенаведеного, на думку прокурора, договір № 5 також суперечать вимогам ст.1 Закону України „Про інвестиційну діяльність” щодо досягнення соціального ефекту при реалізації інвестицій.

До того ж в результаті виконання умов договору № 5 відбудеться відчуження державного майна ДС „Зелена гірка” МОЗ України, яке навіть не було об'єктом інвестицій та не є новоствореною річчю, як це зазначено у п.2.5 Договору № 5, на яку виробник набуває право власності у відповідності до ст.331 ЦК України.

Враховуючи викладене, зміст договору № 5, за твердженням прокурора, суперечить діючому законодавству України „Про інвестиційну діяльність” та вимогам ст. 328, ст. 331 Цивільного кодексу України та, у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, з мотивувальної частини уточнень до позовної заяви вбачається, що прокурором Київського району м. Одеси змінено підставу позову з неналежного виконання умов договору на невідповідність його вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Проте, як вбачається з вищенаведеного, прокурором при зверненні до суду з уточненнями до позовної заяви було змінено не лише підстави, а й предмет позову, що по суті є новою позовною заявою та суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне уточнення до позовної заяви Прокурора Київського району м. Одеси повернути заявнику без розгляду.

При цьому суд зазначає, що прокурор не позбавлений права звернутися до господарського суду з окремою позовною заявою.

Керуючись ст. 22,  ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                     У Х В А Л И В:

Уточнення до позовної заяви Прокурора Київського району м. Одеси повернути заявнику без розгляду.

Додаток: уточнення до позовної заяви з додатком на 12 аркушах.

                           Суддя