Рішення

від 23.09.2009 по справі 26/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/38

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.09.09 р.                                                                                     Справа № 26/38                               

за позовом: Приватного підприємства „Украинский продукт”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа

                           „Сарепта”, м.Донецьк

Про стягнення  9 938 грн.  81 коп.

Суддя     Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь  

Представники:  

Від позивача:  Іващук П.В. на підставі довіреності

Від відповідача:  не з”явився

 СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Украинский продукт”, м.Донецьк, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа  „Сарепта”, м.Донецьк про стягнення 9 938 грн.  81 коп., з яких безпосередньо заборгованість складає 9 826,14 грн.,  пеня 88,44 грн., 3% річних у розмірі 24,23 грн. коп.

  В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №784770 від 12.01.2009р., №784891 від 12.01.2009р., №786389 від 13.01.2009р., №789840 від 14.01.2009р., №789399 від 14.01.2009р., №794455 від 17.01.2009р., №796509 від 19.01.2009р., №796834 від 20.01.2009р.,  №797516 від 20.01.2009р., №797511 від 20.01.2009р., №799544 від 21.01.2009р.,  №801176 від 22.01.2009р., №803024 від 23.01.2009р., №803031 від 23.01.2009р., №803048 від 23.01.2009р., №804574 від 24.01.2009р., №806870 від 26.01.2009р., претензію б/н від 03.06.2009р.

  Відповідач в судове засідання, яке відбулось 23.09.2009р. не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином  повідомлений  за  місцем  реєстрації. В судовому засідання, що відбулось 27.08.2009р. визнав суму основного боргу, що відображено в протоколі судового засідання від 27.08.2009р. (а.с.53).

           Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

 Приватне підприємство „Украинский продукт”, м.Донецьк (далі – позивач) за усною домовленістю з Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа  „Сарепта”, м.Донецьк (далі – відповідач) поставило  останньому   товар згідно видаткових  накладних №784770 від 12.01.2009р., №784891 від 12.01.2009р., №786389 від 13.01.2009р., №789840 від 14.01.2009р., №789399 від 14.01.2009р., №794455 від 17.01.2009р., №796509 від 19.01.2009р., №796834 від 20.01.2009р.,  №797516 від 20.01.2009р., №797511 від 20.01.2009р., №799544 від 21.01.2009р.,  №801176 від 22.01.2009р., №803024 від 23.01.2009р., №803031 від 23.01.2009р., №803048 від 23.01.2009р., №804574 від 24.01.2009р., №806870 від 26.01.2009р., на загальну суму  9 835  грн. 53 коп. Факт  отримання  відповідачем   товару   підтверджується   підписом  уповноваженої  особи в  зазначених  накладних та печаткою підприємства.

Відповідач  проти  отримання  зазначеного  товару  не  заперечував.

За приписами  ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу  України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.  Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

 Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні  права та обов'язки.

 На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачу товару на спірну суму.

  Відповідно  до  приписів  ст. 509 Цивільного  кодексу  України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

  Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

 Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні  правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

 Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.

 Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

 Відповідно  до  ч.1  ст  692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач  свої зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати грошових коштів виконав  частково та  сплатив  9,39 грн. за  отриманий  товар, що  підтверджується  банківською  випискою, яка наявна в матеріалах справи. Решта  поставленого  товару   відповідачем  сплачена  не  була у  зв'язку  з  чим  за  останнім   виникла  спірна  заборгованість у  сумі  9 826,14 грн.

Також зазначена заборгованість відображена в акті звірки взаєморозрахунків на 30.04.2009р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи, що сторонами не визначено термін виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, такий термін слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.

Згідно положень наведеної статті, в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 05.06.2009р. на адресу відповідача направлено претензію б/н від 03.06.2009р. з вимогою погасити наявну заборгованість. Зазначена претензія отримана відповідачем 10.06.2009р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення, однак дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 9 826,14 грн.  не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 9 826,14  грн. підтверджена матеріалами справи,  позовні вимоги Приватного підприємства „Украинский продукт”, м.Донецьк  в  цій  частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати поставленого товару позивачем на підставі ст. 231 Господарського кодексу України нарахована пеня в сумі 88,44 грн.

Суд  вважає,  що  зазначені   позовні  вимоги  про  стягнення  88,44грн.  пені   не  підлягають  задоволенню, оскільки  відповідно  до  приписів  ст. 1 Закону  України „Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових  зобов”язань” платники  грошових  коштів сплачують на  користь  одержувачів цих  коштів за  прострочку  платежу  пеню в  розмірі,  що  встановлюється  за  згодою  сторін.

Як  вбачається  з  матеріалів   справи,   сторони  не  погоджували  розмір  пені, оскільки    між  сторонами  існували  фактичні  правовідносини.    Посилання  позивача   на  приписи  п.6.  ст. 231  Господарського  кодексу   є  безпідставними, оскільки  зазначеною  нормою  закону    встановлено лише  то, що  розмір  штрафних  санкцій  визначається  обліковою ставкою НБУ, а  не  Ії  конкретний  розмір .

За приписом  ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної  норми  закону за період з 18.06.2009р. по 17.07.2009р. позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі  24,23 грн.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних в  сумі 24,23 грн., суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

У  відповідності  до  ст. 49 ГПК України,  витрати  по  сплаті  державного  мита  та  витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу   покладаються  на  сторони  пропорційно   задоволеним  вимогам,  у  зв”язку  з  чим  з  відповідача  на  користь  позивача  підлягають  стягненню витрати  по  сплаті  державного  мита  у  розмірі 101,09 грн. та витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення   судового  процесу    в  розмірі 116,95 грн.

 Виходячи з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. №693 скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 (361-2009-п) „Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ”  позивачу  слід  повернути  надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн., оскільки  на   момент  звернення  з  позовною  заявою  до  суду   витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складали  118грн.

 Керуючись ст.ст.  11, 205, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України, ст.ст.33,  43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Украинский продукт”, м.Донецьк до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа  „Сарепта”, м.Донецьк про стягнення 9 938 грн.  81 коп., з яких безпосередньо заборгованість складає 9 826,14 грн.,  пеня  88,44 грн., 3% річних у розмірі 24,23 грн. коп. – задовольнити частково.

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа  „Сарепта”, м.Донецьк на користь Приватного підприємство „Украинский продукт”, м.Донецьк суму  основного боргу у розмірі  9 826 грн.  14 коп., 3% річних у сумі 24,23 грн., витрати за державним митом в сумі 101 грн. 09 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 грн. 95 коп.

 В іншій частині позовних вимог – відмовити.

 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 Повернути Приватному підприємству „Украинский продукт”, м.Донецьк надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп.

 Видати довідку.

 Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 23.09.2009р.

Суддя