Рішення

від 16.09.2009 по справі 14/147-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/147-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16.09.2009                                                                Справа №  14/147-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом: Науково-виробничої асоціації "СПЕЦМЕТ", м. Запоріжжя,

до: Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод", м. Берислав Херсонської області,   

про стягнення 230 788 грн. 76 коп.,

за участю представників

позивача: Чулков М.М., директор, витяг з протоколу № 2 Ради НВА "Спецмет" від 25.03.06 р., Касьяненко Г.О., представник, дов. від 07.07.09 р.,  

відповідача: Луценко Ю.В., представник, дов. № 10 від 17.08.09 р.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 143287грн.32коп. основного боргу, 75225грн.84коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 11989грн.03коп. з урахуванням 3% річних, 286грн.57коп. штрафу,  відповідно до умов договору поставки від 02.08.2006 року № 103. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на положення ст. ст. 11, 509, 526, 655, 610, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

У Позовній заяві Позивач посилається на Договір поставки № 103 від 02.08.2006 p., далі по тексту Договір, однак у Журналі реєстрації договорів Відповідача за 2006 рік відсутній запис про реєстрацію цього договору.

Про відсутність у Відповідача Договору та інших документів, які могли б підтвердити факт укладення Договору та отримання зазначених у Позові товарно-матеріальних цінностей, далі ТМЦ, на думку Відповідача, свідчить лист за № 012/31 від 20.01.2009 p., яким Відповідач, з метою досудового врегулювання спору, звертався до Позивача з проханням надіслати документи (Договір, накладну, податкову накладну, довіреність), що підтверджують фактичну передачу ТМЦ. Проте відповіді від Позивача на свій лист до цього часу не отримав.

Позивачем, на підтвердження факту передачі ТМЦ Відповідачу, надано лише видаткову накладну за № 125 від 20.09.2006 р. яка, на думку Відповідача, не є належним доказом у розумінні Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона не підтверджує фактичну передачу ТМЦ Відповідачу саме за Договором (у реквізитах відсутні номер і дата договору, що є підставою для передачі ТМЦ), отже, на думку Відповідача, у накладній може бути зазначений й інший договір. Також, зважаючи на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99, пунктами 2, 3 якої зазначено:

«Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також: нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.»

Разом з тим, у накладній відсутнє посилання на номер, дату довіреності та прізвище особи, якій доручено отримати ТМЦ за довіреністю.

Таким чином, як вважає Відповідач, при здійсненні операцій з отримання ТМЦ, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка є імперативною нормою, повинна складатися довіреність (типова форма № М-2), необхідно здійснювати тільки за наявності довіреності у одержувача ТМЦ. Однак, Позивачем до позовної заяви не додано довіреність на отримання ТМЦ, видану Відповідачем із зазначенням відповідальної особи - представника Відповідача. На час укладення Договору, відповідно до Постанови КМУ № 283 від 19.04.93 р. «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»і вищевказаної Інструкції, довіреності на одержання цінностей були бланками суворої звітності. У Журналі реєстрації довіреностей Відповідача за період з 10.09.2006 р. по 20.09.2006 р. відсутній запис про видачу голові правління Міхєєву А.В., або іншій особі, довіреності на отримання ТМЦ у НВА «Спецмет». Тому, на думку Відповідача, підстав для передачі ТМЦ голові правління Міхєєву А.В. у Позивача не було.

Пунктом 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачено, що відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей, таким чином, як вважає Відповідач, Позивач повинен був витребувати у голови правління Міхєєва А.В. довіреність на отримання ТМЦ, або не здійснювати передачу ТМЦ. В разі ж здійснення Позивачем передачі ТМЦ голові правління Міхєєву А.В. без довіреності одержувача, тобто Відповідача, відповідальність за таку передачу ТМЦ покладається на відповідальних осіб Позивача.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що поставка товару супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, сертифікат якості, видаткова накладна, податкова накладна, але, як стверджує Відповідач, всі перелічені документи, як і самі ТМЦ, до Відповідача не надходили, що підтверджується реєстрами приходних ордерів Відповідача за період з 20.09.2006 р. по 20.10.2006 р. Крім того, як стверджує Відповідач, Позивач вказує на здійснення поставки ТМЦ, однак у Відповідача відсутня податкова накладна, яка б свідчила про здійснення факту передачі ТМЦ.

Відповідач вважає вимоги Позивача безпідставними, оскільки Позивачем не доведено фактичної передачі ТМЦ Відповідачу, що відповідно до положень ч. 1 ст. 33 ГПК України може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 13.08.09 р. № 423 справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

За згодою присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

НВА «Спецмет»(надалі за текстом - Позивач) на виконання договору постачання № 103 від 02.08.2006 року (надалі за текстом - Договір) було відвантажено ВАТ «Бериславський машинобудівний завод»(надалі за текстом - Відповідач) товарно-матеріальні цінності на підставі видаткової накладної № 125 від 20.09.2006 року на загальну суму 143 287,32 гривень. Зазначена накладна підписана головою правління ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" Міхєєвим А.В., що не заперечується Відповідачем.

Довіреністю  є  письмовий  документ,  що  видається однією особою іншій  особі  для  представництва  перед  третіми  особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України). Відповідно ж до положень п. 8.4.7. Статуту ВАТ "Бериславський машинобудівний завод" голова правління вправі без довіреності здійснювати дії від імені ВАТ.

Відповідно до розділу 5 Договору оплата продукції проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача на протязі 10 банківських днів з дати постачання. Але Відповідач не провів оплату. Срок сплати отриманого товару скінчився 30.09.2006 року. Заборгованість Відповідача за поставлений товар складає 143 287,32 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне  виконання  обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума, її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом  7.2. Договору в разі несвоєчасного розрахунку сторони передбачили сплату відповідачем штрафу у розмірі 0,2% від вартості неоплаченого товару.

За поданим позивачем розрахунком розмір штрафу становить 286грн.57коп.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України  (435-4) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно 75225грн.84коп. та 11989грн.03коп. Разом з тим, за розрахунком суду (додається) розмір суми з урахуванням 3% річних становить 11977грн.25коп.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України  (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

За вказаних обставин, заперечення Відповідача проти позову не приймаються судом до уваги, а позовні вимоги підлягають задоволенню в частині щодо стягнення 143287грн.32коп. основного боргу, 75225грн.84коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 11977грн.25коп. з урахуванням 3% річних, 286грн.57коп. штрафу. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині щодо стягнення 11грн.78коп. з урахуванням 3% річних, у зв'язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зайво понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197грн.00коп. підлягають поверненню на користь позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" (ідентифікаційний код - 00211004, адреса - 74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. 25 Жовтня, 73, р\рахунок № 260021033 в АППБ "Аваль" м. Н. Каховка, МФО 352598) на користь Науково-виробничої асоціації "СПЕЦМЕТ" (ідентифікаційний код –13607991, адреса –69005, місто Запоріжжя, вул. Патріотична, 74-А, 203, р\рахунок –26001034646900 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Запоріжжя, МФО 351005) 143287грн.32коп. основного боргу, 75225грн.84коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 11977грн.25коп. з урахуванням 3% річних, 286грн.57коп. штрафу, 2307грн.78коп. витрат по сплаті державного мита, 117грн.99коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4.          Видати довідку на повернення позивачу з держбюджету України 197грн.00коп. зайво понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

           Суддя                                                                                      Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

            процесуального кодексу України                                                            "30" вересня 2009 р.