Рішення

від 22.09.2009 по справі 19/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/86

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

22.09.2009 р.                                                                                      Справа  № 19/86

За позовом Приватного підприємства виробничо – торгівельна база „Мирослава”,   м. Мукачево  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Полінвест Білд”,                  м. Мукачево               

про стягнення 10 282 грн. 27 коп., в тому числі 8 300 грн. основного боргу за поставлений товар (будівельні матеріали), 993 грн. 27 коп. пені та 992 грн. штрафу (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),         

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Кость В.М., директор

Відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємством виробничо – торгівельна база „Мирослава”, м. Мукачево заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Полінвест Білд”, м. Мукачево про стягнення 20 362 грн., в тому числі 8 300 грн. основного боргу за поставлений товар (будівельні матеріали),    10 748 грн. 50 коп. пені та 1 313 грн. 50 коп. штрафу. Позивачем в судовому засіданні 08.09.2009 року подано заяву б/н від 08.09.2009 року в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму              10 282 грн. 27 коп., в тому числі 8 300 грн. основного боргу за поставлений товар (будівельні матеріали), 993 грн. 27 коп. пені та 992 грн. штрафу, а також судові витрати.

Представник позивача просить задоволити позов, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору № 25 від 01.10.2008 року, а саме не оплатив вартість поставленого йому товару в розмірі 8 300 грн.

Відповідач в судовому засіданні 18.08.2009 року надав суду відгук на позовну заяву № 17 від 14.08.2009 року, в якому визнав основну суму боргу в розмірі                     8 300 грн., проти стягнення штрафних санкцій заперечив та зобов'язався розрахуватись за вищевказану суму основного боргу протягом одного місяця.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 18.08.2009 року та 08.09.2009 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка                     № 14718490 від 20.08.2009 року та повідомлення – судова повістка № 14796911 від 10.09.2009 року) у судові засідання 8 вересня 2009 року та 22 вересня 2009 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалою суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача

суд встановив:

1 жовтня 2008 року між Приватним підприємством виробничо – торгівельною базою „Мирослава”, м. Мукачево (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Полінвест Білд”, м. Мукачево (покупець) укладено договір № 25. Згідно умов даного договору продавець (позивач) взяв на себе зобов'язання продати, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання прийняти товар і сплатити за нього в порядку та на умовах даного договору. Загальна кількість товару по вказаному договору, визначається кількістю отриманого покупцем (відповідачем) товару, згідно накладних. Передача товару проводиться продавцем (позивачем) за відпускними цінами, що діють у продавця (позивача) на момент одержання товару, згідно виписаних накладних. Загальна сума договору визначається сумою отриманих покупцем (відповідачем) по накладним продавця (позивача) товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором            купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до договору № 25 від 01.10.2008 року, видаткових накладних                 № 1988 від 04.11.2008 року та № 2022 від 11.11.2008 року позивачем було поставлено відповідачу через Улинець О.Д. по довіреності серії ЯНХ № 795880/13 від 04.11.2008 року товар на загальну суму 8 300 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на            себе зобов'язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару      (будівельних матеріалів) в розмірі 8 300 грн., що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.08.2009 року, підписаного обома сторонами. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 300 грн., доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно – правові  правочини  є правомірними  на час розгляду  справи,  оскільки  їх недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року                 № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 8 300 грн. основного боргу за поставлений товар (будівельні матеріали).

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі                 993 грн. 27 коп. та штрафу в розмірі 992 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що у випадку запізнення в проведенні повної оплати продукції згідно п. 2.3. договору Покупець (відповідач) сплачує Продавцеві (позивачу) пеню в розмірі 0,5 відсотків від несплаченої суми за отриману продукцію за кожний день прострочки до повної оплати суми, вказаної в накладній, та штраф подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.    

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення   боржником   зобов'язання.   Пенею   є   неустойка,   що   обчислюється  у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає  993 грн. 27 коп. Крім того, позивачем нарахований штраф, який відповідно до наданого розрахунку та станом на час розгляду справи у суді складає 992 грн.  

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

За таких обставин, дослідивши додані до позовної заяви розрахунки                       по нарахуванню відповідачу пені у розмірі 993 грн. 27 коп. та штрафу у розмірі              992 грн., суд вважає, що вказані розрахунки обґрунтовані та підтверджені матеріалами наявними в справі, відповідачем не спростовані, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. 82 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на  інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, 629, 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49,           82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Полінвест Білд”,                      м. Мукачево, вул. Димитрова, 15 (код ЄДРПОУ 33681449) на користь Приватного підприємства виробничо – торгівельної бази „Мирослава”, м. Мукачево,                        вул. Матросова, 5 (код ЄДРПОУ 22073361) суму 10 282 (Десять тисяч двісті вісімдесят дві гривень) грн. 27 коп., в тому числі 8 300 (Вісім тисяч триста гривень) грн. основного боргу за поставлений товар (будівельні матеріали), 993 (Дев'ятсот дев'яносто три гривень) грн. 27 коп. пені, 992 (Дев'ятсот дев'яносто дві гривень) грн. штрафу, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. 82 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на  інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.  

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          Пригара Л.І.