Рішення

від 01.09.2009 по справі 25/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.09                                                                                           Справа№ 25/194

   Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ “ВіЕйБі Банк”) (м.Київ)

до відповідача :Товариства з обмеженою відповідальністю “Модуль” (с.Коропуж Городоцького р-ну)

про :стягнення заборгованості в сумі  50 719,53 грн.

Суддя :                                                                                        В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

 Представники:

 від позивача:Брегей І.С.-представник, довіреність від 22.10.2008 року

 від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20,  22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ “ВіЕйБі Банк”) (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Модуль” (с.Коропуж Городоцького р-ну) про стягнення заборгованості в сумі  50 719,53 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 31.07.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.08.2009 року. Ухвалою від 10.08.2009 року розгляд справи відкладено до 17.08.2009 року, у зв”язку з неявкою відповідача. Ухвалою від 17.08.2009 року розгляд справи відкладено до 01.09.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 31.07.2009 року, про відкладення від 10.08.2009 року, від 17.08.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

10.08.2009 року за вх.№16320 позивач подав доповнення до позовної заяви про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 45 284,89 грн.

В судовому засіданні 17.08.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

01.09.2009 року за вх.№17753 позивач подав доповнення до позовної заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №02/08 від 15.01.2008 року в сумі 37 052,30 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07.2009 року, про відкладення від 10.08.2009 року, від 17.08.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив, хоч і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4532823 від 20.07.2009 року.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребуванні господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.85 ГПК України, рішення виготовлено, оголошено та підписано 01.09.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

15.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ “ВіЕйБі Банк”) (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Модуль” (надалі –відповідач) укладено кредитний договір  №02/08 (надалі –договір) про надання кредиту в сумі 350 000,00 грн. з терміном остаточного повернення кредиту 27.01.2009 року.

Згідно п.1.1.3 кредитоного договору, за користування кредитом встановлено процентну ставку 18% річних, з 13.05.2008 року, згідно додаткової угоди №3 до кредитного договору, –19% річних, з 17.06.2008 року, згідно додаткової угоди №4 до договору, –21,5% річних, а з 27.11.2008 року, згідно додаткової угоди №5 до договору, –27% річних.

Згідно з вказаним кредитним договором, відповідач взяв на себе зобов”язання, зокрема, відповідно до п.3.3.3, повернути кредит, згідно умов п.п.1.1.2, 2.3 кредитного договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних  санкцій при порушенні умов договору, а також, згідно п.3.3.5, сплачувати кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених кредитним догвором.

Позивач в повному обсязі виконав свої зобов”язання за кредитним договором. На виконання п.1.1.4 кредитного договору, надання кредиту здійснювалося окремими частинами-траншами. Кожна наступна видача траншу здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 кредитного договору, на підставі письмового повідомлення відповідачем позивача про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну користування. На підставі п.2.4 кредитоного договору, надання кожного траншу оформляється додатковою угодою.

На підставі додаткової угоди №1 від 15.01.2008 року до кредитного договору, позивач надав відповідачу транш у сумі 250 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №15283 від 16.04.2008 року.

На підставі додаткової угоди №3 від 16.04.2008 року до кредитного договору, позивач надав відповідачу транш у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №158107 від 16.04.2008 року.

Однак, незважаючи на закінчення терміну остаточного повернення кредиту, станом на 07.07.2009 року, за твердженням позивача, відповідачем не виконано своїх зобов”язань за кредитним договором, зокрема, порушено п.п.3.3.3, 3.3.5 договору, тобто, не повернуто частину отриманого кредиту та не погашено відсотки за користування кредитом у відповідності до графіка погашення кредиту, викладеного в п.2.2. договору про внесення змін №7 до кредитного договору, а саме, прострочена заборгованість по кредиту в сумі 29 103,35 грн., нараховані відсотки в сумі 150,97 грн., прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 831,29 грн.

Згідно п.4.3 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, передбачених кредитним договором, відповідач сплачує кредитодавцю пеню за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору, позивачем відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту  у розмірі 14 214,05 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 155,22 грн.

01.09.2009 року за вх.№17753 позивач подав доповнення до позовної заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №02/08 від 15.01.2008 року в сумі 37 052,30 грн.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, по кредитному договору банк зобов”язується надати кредит позичальнику, в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи відповідач не подав докази погашення  боргу, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач у встановленному чинним законодавством України порядку позов не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ “ВіЕйБі Банк) (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Модуль” (с.Коропуж Городоцького р-ну)   в частині стягнення заборгованості в сумі 37 052,30 грн. обгрунтований і  підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В якості доказу сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач подав платіжні доручення № 990184 від 16.07.2009 року на суму 507 грн. 20 коп. та № 990705  від 16.07.2009 року на суму 118 грн. 00 коп.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Модуль” (Львівська обл., Городоцький р-н, с.Коропуж, код ЄДРПОУ 32966598, п/р 26000130000324 у ВАТ”ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) на користь Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ “ВіЕйБі Банк)  (04119, м.Київ, вул.Зоологічна,5; тр/рах 37398130002 у ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) –37 052 (тридцять сім тисяч п”ятдесят дві) грн. 30 коп. –боргу, 370 (триста сімдесят) грн. 52 коп. – сплаченого державного мита та 229 (двісті двадцять дев”ять) грн. 95 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (ВАТ “ВіЕйБі Банк)  (04119, м.Київ, вул.Зоологічна,5; тр/рах 37398130002 у ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 197 (сто дев”яносто сім) грн. 00 коп. – недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя