Рішення

від 16.09.2009 по справі 36/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/344

16.09.09

За позовом   Дочірнього підприємства «Господарське управління

                     Кримспоживспілки»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока»

Про                      стягнення 13 173,57 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача         Юрій В.Л.  –по дов. №10 від 17.08.2009р.

Від відповідача     не з'явився

У засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Господарське управління Кримспоживспілки»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока»13 173,57 грн., із яких:  11 000грн. борг по орендній платі 260 грн. заборгованість по комунальним та послугам, 938 грн. 48 коп. пеня та 875 грн. 09 коп. індексація.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про  відмову від позовних вимог в частині стягнення  пені та  індексації та просить припинити провадження у цій частині.

Відповідач в засідання суду не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.08.2009р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що  підтверджується  повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

          В судовому засіданні 16.09.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.12.2007р. між Дочірнім  підприємством «Господарське управління «Кримспоживспілки» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дока»(Орендар) було укладено договір №64 оренди об'єкта оренди нерухомості (далі –Договір).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець  передав, а Орендар прийняв в оренду нежиле приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30 (літер З),

загальною площею 50,00 кв. м. Факт отримання приміщення підтверджується актом прийому –передачі від 01.12.2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1.  Договору встановлено, що договір  укладений на 13 місяців і діє з 01.12.2007р. по 31.12.2008р.

28 липня 2008 року між ст. сторонами була підписана додаткова угода до договору №64 від 01 грудня 2007року, відповідно до якого сторони змінили строк дії договору  з 01.12.2007 року по 31.07.2008р.

31.07.2008р. між сторонами був підписаний акт   прийому –передачі з оренди об'єкта оренди, відповідно до якого відповідач повернув позивачу  приміщення площею 50,0 кв.м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Самокиша, 30 (літер З).

Спір виник внаслідок того, що позивач  вважає, що відповідач не виконав основного обов'язку Орендаря щодо внесення орендної плати по Договору у період з лютого 20-08 року по 31.07.2008р.,  внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11 000 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.1 Договору сторони визначили  розмір орендної плати  з 01 грудня по 31 грудня 2007 року в розмірі 1750 грн., а з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року  в розмірі 2000 грн.

Пунктом 5.2 договору орендна плата сплачується відповідачем  на рахунок позивача до 5 числа кожного місяця, в якому здійснювалось користування об'єктом оренди.

Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.02.2008р. по 31.07.2008р., що становить 11 000 грн.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.  

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 11 000 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Крім того, відповідно до п. 3.3.2 договору відповідач зобов'язаний сплачувати  в повному обсязі, згідно з умовами даного договору не пізніше 5 числа поточного місяця, сплачувати позивачу орендну плату, а сплату комунальних та експлуатаційних витрат, передбачених даним договором, відповідно до рахунку на протязі трьох днів.

При розгляді справи судом встановлено, що  між сторонами були підписані акти №СФД –000080  та  №СФД -000107 на оплату відповідачем  послуг з опалення на загальну суму 260 грн., які на день пред'явлення позову та розгляду справи відповідачем в обумовлені договором строки не оплачені.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині оплати комунальних послуг в сумі 260 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки в судовому засіданні представник позивача відмовився від позовних вимог в частині стягнення   пені та  індексації, тому провадження по справі в цій частині підлягаю припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись  ст.  49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

           Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока» (м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 19261401) на користь Дочірнього підприємства «Господарське управління Кримспоживспілки»(м. Сімферополь, вул.. Самокіша, 30, код ЄДРПОУ 33375424) 11 260 грн. основного боргу, 110 грн. державного мита,  315 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог провадження у справі припинити.

СуддяТрофименко Т.Ю.