Рішення

від 09.09.2009 по справі 11/138

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/138

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                         тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                                           Іменем  України

РІШЕННЯ

”07” вересня 2009 року                                                                                             справа № 11/138

Позивач: Відкрите акціонерне товариство „Чернігівський річковий порт”

вул. Підвальна, 23, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Приватне підприємство „СТС-04”

вул. Підвальна, 23, м. Чернігів, 14000

Про стягнення 205 659,22 грн. заборгованості    

                                                                                                     Суддя Ю.М.Бобров

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: участі не взяв.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем –Відкритим акціонерним товариством „Чернігівський річковий порт” м. Чернігів подано позов до Приватного підприємства „СТС-04” м. Чернігів  про  стягнення 205 659,22 грн. заборгованості, в тому числі 9 149,56 грн. основного боргу згідно договору № 06-СП від 25.01.2007р., 1093,00 грн. пені, 759,42 грн. інфляційних, а також 176 031,13 грн. основного боргу згідно видаткових накладних та 18 313,61 грн. інфляційних та 3 % річних.

          До прийняття рішення по справі від позивача надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 203 232,04 грн., в тому числі 9 149,56 грн. основного боргу згідно договору № 06-СП від 25.01.2007р., 647,77 грн. пені, 759,42 грн. інфляційних, а також 176 031,13 грн. основного боргу згідно видаткових накладних та 18 644,16 грн. інфляційних та 3 % річних.

          Суд прийняв зменшення розміру позовних вимог, оскільки  ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

          Крім того, позивачем надіслано на адресу суду клопотання, в якому він просить суд розглянути справу без участі  представника ВАТ „Чернігівський річковий порт” Литвиненко Ю.П., в зв'язку з неможливістю останнього з'явитися в судове засідання.

          Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання представника не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

          Ухвали суду надсилалися відповідачеві згідно з поштовими реквізитами, наявними у матеріалах справи, однак були повернуті органом зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою не значиться”. Отже, судом виконано обов'язок щодо повідомлення відповідача про час і місце проведення засідання суду.

          Суд вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників сторін за наявними у справі матеріалами.

          Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ „Чернігівський річковий порт” (Виконавець) та ПП „СТС-04” (Замовник)  було укладено договір № 06 СП від 25.01.2007р. (далі –Договір), згідно умов якого Виконавець зобов'язався  здійснити навантаження, портальним краном КП-161, піску річкового на автомашини Замовника та надати послуги по зважуванню завантаженого піску на території причалу „Західний”, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити вищезазначені послуги  (п.1 Договору).

          Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість надання послуг по навантажуванню 1 (однієї) тони вантажу становить 4,25 грн., крім того ПДВ 20% - 0,85 грн. Всього 5,10 грн.

          Пунктом 2.2 Договору передбачено, що вартість послуг по зважуванню 1 (однієї) тони вантажу становить 0,42 грн., крім того ПДВ 20 % - 0,08 грн. Всього 0,50 грн.

          Згідно п.2.3 Замовник сплачує Виконавцю за надані послуги, по закінченню звітного місяця протягом 3-х банківських днів згідно виставленого рахунку.

          Договір, згідно п. 6.1, вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2007р.

          Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а саме, за період з січня 2007р. по травень 2007р. здійснив портальним краном навантаження на автомашини Замовника піску річкового та його зважування на причалі „Західний”, що підтверджується наданими позивачем копіями актів виконаних робіт, підписаних обома сторонами.

          Відповідач, в порушення вимог Договору, оплату за виконані роботи здійснив частково.           Станом на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача згідно Договору становить 9 149,56 грн.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

          Також, у відповідності з видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ВАТ „Чернігівський річковий порт” за період з квітня 2006р. по 2008р. здійснило поставку ПП „СТС-04”  піску річкового на загальну суму  1 213 288,34 грн.

          Відповідач даний товар отримав, що підтверджується Довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданими уповноваженій ПП „СТС-04” особі, однак оплату за отриманий товар здійснив частково в сумі 1 036 284,77 грн.          

          Позивачем надіслано відповідачу вимогу № 560 від 25.06.2009р. про виконання зобов'язання щодо сплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги суми боргу за отриманий пісок.

          Відповідач у відповіді на вищевказану вимогу зазначив, що заборгованість зобов'язується погасити до кінця 2009 року, однак станом на день розгляду справи сплатив лише 2 000,00 грн. боргу.

          Таким чином, на момент прийняття рішення по справі,  заборгованість відповідача перед позивачем згідно видаткових накладних, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, становить 174 031,13  грн.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).            Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

          Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

          Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

          На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 183 180,69 грн. основного боргу (9 149,56 грн. –борг згідно Договору + 174 031,13 грн. –борг по реалізації піску згідно видаткових накладних)  підлягають задоволенню в  повній сумі.

Відповідно до п. 4.3 Договору за прострочення терміну сплати наданих послуг, Виконавець має право зарахувати Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової  ставки Національного банку України, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен прострочений день (включаючи день оплати).

Оскільки основний борг згідно Договору в сумі 9 149,56 грн. не був своєчасно сплачений відповідачем, позивачем згідно поданого уточненого розрахунку, нараховано відповідачу за період з 07.06.2007р. по 30.11.2007р. пеню за прострочення платежу в розмірі 647,77 грн.

Позивачем невірно нарахований розмір пені виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України)  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом та договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором виникло у позивача з 06.04.2007р.

Однак, оскільки позивач заявив до стягнення пеню починаючи з 07.06.2007р., розмір пені, належний до стягнення згідно розрахунку, зробленого судом, за період з 07.06.2007р. по 16.11.2007р. (з урахуванням  положень п.6 ст. 232 ГК України) становить 553,10 грн.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені  підлягають задоволенню частково в сумі 553,10 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку, нараховано відповідачу  на суму заборгованості згідно Договору  за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. інфляційні збитки в розмірі 759,42 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, нарахованих відповідачу на суму заборгованості згідно Договору, підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 759,42 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не було своєчасно сплачено суму основного боргу згідно видаткових накладних, позивачем нараховано відповідачу за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. та пред'явлено до стягнення інфляційні та 3 % річних в сумі  18 644,16 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Право вимоги на стягнення інфляційних та 3 % річних виникло у позивача з 06.07.2009р., тобто після перебігу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги щодо сплати суми боргу, з урахуванням поштового перебігу.

Тобто, позивач мав право нараховувати інфляційні та 3 % річних тільки починаючи з 06.07.2009р., а не за період з  01.01.2009р. по 30.06.2009р., як вбачається з розрахунку позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 183 180,69 грн. основного боргу, 553,10 грн. пені та  759,42 грн. інфляційних, в решті позову має бути відмовлено.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

           1.   Позов задовольнити частково.          

          2. Стягнути з Приватного підприємства „СТС-04” (14000, м. Чернігів, вул. Підвальна, 23, р/р 2600100014222 в „Укрексімбанк” м. Чернігова, МФО 353649, код ЄДРПОУ 33259175) на користь Відкритого акціонерного товариства „Чернігівський річковий порт” (14000, м. Чернігів, вул. Підвальна, 23, р/р 260000176306 в „Укрексімбанк” м. Чернігова, МФО 353649, код ЄДРПОУ 03150220) 184 493,21 грн. заборгованості, в тому числі 183 180,69 грн. основного боргу, 553,10 грн. пені та 759,42 грн. інфляційних; 1 844,93 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 105,86 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3.  В решті позову відмовити.

         Суддя                                                                                          Ю.М. Бобров

09.09.09