Рішення

від 15.09.2009 по справі 12/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.09                                                                                           Справа№ 12/124

Суддя О. Запотічняк  при секретарі С. Маїк розглянула матеріали справи,  

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтеко –Захід”, м. Золочів,

про стягнення 7 077,17 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Свідрик Г.Р.(довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився.

          Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

          Суть спору: Відкритим акціонерним товариством „Львівобленерго” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтеко –Захід” про стягнення 7 077,17 грн.

Ухвалою суду від 05.08.09 р. позовна заява була прийнята до розгляду та призначена до розгляду в судове засідання на 26.08.09 р.

Розгляд справи відкладався з підстав зазначених в ухвалі суду від 26.08.09 р.

В судовому засіданні 15.09.09 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в зв”язку з частковою сплатою 14.08.09 р. відповідачем заборгованості в сумі 2 360,00 грн. підтримав повністю.

          Відповідач в жодне судове засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

Повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.09.09 р.

           Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності , встановив наступне:

24.03.08 року між ВАТ „Львівобленерго” (Постачальник) та ТзОВ „Альтеко –Захід” (Споживач) укладено договір № 90040/01 про постачання електричної енергії.

На виконання умов договору позивач здійснював постачання електроенергії, а відповідач зобов'язувався оплачувати спожиту електроенергію в порядку визначеному договором.

Згідно додатку № 1 (на 2009 рік) до Договору, який є його невід”ємною частиною –обсяг споживання електроенергії ТзОВ „Альтеко –Захід” на березень 2009 р. визначено –50000 кВт/год. Відповідно до заяви відповідача договірну величину споживання обсягу електричної енергії скориговано до 25000 кВт/год.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору, який є його невіжд”ємною частиною –розрахунковим періодом вважається період з 30 числа попереднього місяця до 29 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного.

Однак, своїх договірних зобов'язань відповідач не виконав, а саме не оплатив  за спожиту електроенергію, у зв”зку з чим заборгував позивачу кошти в сумі 7 077,17 грн.

Станом на 03.08.09 р., заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 077,17 грн.

Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог позивача в зв”язку з частковою сплатою 14.08.09 р. відповідачем заборгованості в сумі 2 360,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4 717,17 грн. за спожиту електроенергію.

Станом на 15.09.09 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 717,17 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно ст. ст. 526,  530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 90040/01 від 24.03.08 року, позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, яку останній зобов'язувався оплачувати на умовах та в порядку передбаченому договором, однак свої договірні зобов'язання відповідач виконує з порушенням строку оплати.

Станом на 15.09.09 р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 717,17 грн. у зв”язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 2 360,00 грн. після подання позовної заяви до суду, що підтверджується банківською випискою (додано до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог обґрунтовані та підлягають до задоволення повністю в сумі 4 717,17 грн.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись  ст. ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 6, 7, 12, 33, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтеко –Захід” (80700, м. Золочів, вул. Кармелюка, 12, код ЄДРПОУ 33469721) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) –4937,17 грн. (з яких: 4 717,17 грн. –основний борг, 102,00 грн. –державне мито та 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

3.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .    

Суддя