Рішення

від 01.09.2009 по справі 3/131-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/131-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

01.09.2009                                                                Справа №  3/131-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства «Марс-М», м.Херсон

до Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод», м. Херсон    

за участю   представників сторін:

від  позивача   - Сізова В.Ю. –дов. б/н від 14.08.2009 р. –представник (на засідання суду 01.09.2009р. не прибув);

від  відповідача  - Тодавчич С.М. –дов.№759/70-183-П від 19.12.2008 р. –представник.

          Позивач звернувся з  позовом про  стягнення з  відповідача 25100,00 грн. основного  боргу, 4227,97 грн. збитків від  інфляції, 775,69 грн. - 3 % річних, 6024,00 грн. пені та  судових витрат, посилаючись  на невиконання відповідачем своїх  обов'язків по  своєчасних  розрахунках  за виконанні роботи  згідно з  договором підряду від 17.03.2008 року № 803.

          Відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 25100,00 грн., заперечує проти стягнення пені в сумі 6024,00 грн., обґрунтовуючи  свої  заперечення клопотанням про застосування до вимог про стягнення пені строку позовної давності в один рік. В судовому засіданні 25.08.2009 р. відповідачем надано клопотання про розстрочку виконання рішення строком на один рік.

          В судовому засіданні 25.08.2009 р. оголошувалась перерва до 01.09.2009 р. до 12-00 для виготовлення повного тексту рішення.

          Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи  докази, заслухавши представників сторін, суд

                                         в с т а н о в и в:

          Звертаючись  з  позовом, позивач підставою  позовних  вимог  зазначив невиконання відповідачем  обов'язків по  розрахунках  згідно з  договором підряду від 17.03.2008року №803.

При дослідженні судом умов зазначеного  договору встановлено  наступне.            

17 березня 2008 року Приватне підприємство «Марс-М»(позивач) та Відкрите акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод»(відповідач) підписали договір  підряду  № 803 (далі –Договір). Згідно з цим договором  позивач  прийняв на себе зобов»язання щодо виконання робіт по ремонту портального крану ДПК-168М інв.№2444810.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою, протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

          Згідно з  частиною 1 статті 173 Господарського  Кодексу України  господарським визнається зобов'язання, що  виникає  між  суб'єктом   господарювання та іншим  учасником   (учасниками) відносин  у сфері господарювання з  підстав, передбачених  Господарським Кодексом України, в силу якого  один  суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити  певну дію господарського  чи  управлінсько-господарського характеру на користь іншого  суб'єкта (виконати  роботу, передати  майно,  сплатити  кошти, надати  інформацію, тощо), або  утриматися від  певних  дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має  право  вимагати від  зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських  зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

       Договір від 17 березня 2008 року за своєю правовою природою є договором підряду, тому в даному випадку слід застосовувати    до  правовідносин  сторін  главу 61 Цивільного  Кодексу України.

          Відповідно до статті 837 ЦК України за   договором   підряду  одна  сторона  -  (підрядник)  зобов'язується  на свій ризик виконати певну роботу за завданням  другої  сторони (замовника), а замовник  зобов'язується прийняти та оплатити  виконану роботу.

          Згідно з п.п.3.1. Договору загальна вартість робіт складає  176760,00 грн.

          Відповідно до п.2.1. Договору позивач зобов»язався приступити до виконання робіт протягом 3-х днів з моменту отримання від відповідача авансового платежу в розмірі 100% вартості матеріалів та 50% вартості робіт на загальну суму 140160,00 грн. Банківські виписки (а.с.19-22), надані до матеріалів справи, підтверджують належне виконання відповідачем вищевказаного пункту Договору.          

          Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт №ОУ-0000003, затвердженого відповідачем 08.07.2008 р. (а.с.13), сума фактично виконаних робіт та вартість витрачених матеріалів складає 165260,00 грн.

          Пунктом 3.4. Договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться на підставі акту виконаних робіт після 20-го числа місяця підписання акту протягом 5 банківських днів, тобто не пізніше 25 липня 2008 року.

          Враховуючи загальну вартість виконаних позивачем робіт в сумі 165260,00 грн. та авансовий платіж відповідача в сумі 140160,00 грн., сума основного боргу дорівнює 25100,00 грн.

          З метою врегулювання спору позивачем на адресу відповідача був направлений лист №22/М від 01.08.08. (а.с.23) з вимогою сплатити заборгованість, який відповідач залишив без відповіді та реагування.

          Оскільки відповідачем не надано доказів сплати основного боргу в сумі

25100,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення основного боргу суд визнав доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.  

Відповідно до п.4.7. Договору у випадку прострочення оплати вартості виконаних робіт відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Посилаючись на п.4.7. Договору, позивач просить стягнути з відповідача 6024,00 грн. пені.  Відповідач заперечує проти стягнення пені, посилаючись на п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, яким передбачено застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи той факт, що позивач дізнався про порушення свого права 25.07.2008 року (строк остаточного розрахунку відповідно до умов п.3.4.Договору), - перебіг строку позовної давності що стягнення пені розпочався з 26.07.2008 року та закінчився 26.07.2009 року. Позовну заяву подано до суду 06.08.2009 р.

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до вимог частини 4 ст.267 ЦК України  сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведене та обставини справи, суд дійшов висновку щодо застосування позовної давності в один рік до вимог позивача про стягнення пені та відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6024,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, наведеним позивачем. Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних і зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 3890,50 грн. та 3 % річних в сумі 775,69 грн.

Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України суд вправі надати боржнику розстрочку примусового виконання рішення, однак при вирішенні цього питання слід враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, тому зобов'язань задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання суд не має.

                    В клопотанні про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на складне фінансове становище. В обґрунтування вимог щодо надання розстрочки відповідачем надано наказ Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»№121 від 10.03.2009 р. щодо скорочення робочого тижня на підприємстві, звіт з праці за липень 2009 року щодо підтвердження заборгованості по заробітній платі в сумі 6 млн.811 тис.грн., інші докази.

                    Позивач в судовому засіданні заперечував проти надання розстрочки виконання рішення суду.

                    Враховуючи обгрунтованість вимог відповідача щодо надання розстрочки, керуючись ч.6 ст.83 ГПК України, -  суд задовольняє клопотання відповідача та надає розстрочку виконання рішення на один рік рівними частинами, починаючи з вересня 2009 року, наступним чином:

-          за вересень 2009 року  - 2480,52 грн.;

     -          за жовтень 2009 року- 2480,52 грн.;

     -          за листопад 2009 року- 2480,52 грн.;

-          за грудень 2009 року- 2480,52 грн.;

-          за січень 2010 року- 2480,52 грн.;

-          за лютий 2010 року- 2480,52 грн.;

-          за березень 2010 року- 2480,52 грн.;

-          за квітень 2010 року- 2480,52 грн.;

-          за травень 2010 року- 2480,52 грн.;

-          за червень 2010 року- 2480,52 грн.;

-          за липень 2010 року- 2480,52 грн.;

-          за серпень 2010 року- 2480,52 грн.;

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

          З урахуванням  вищезазначених  норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, ч.6 ст.83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний

завод»(73035, м.Херсон, Карантинний острів, 1, р/р 26008029801179 в ХФ ВАТ «Кредит промбанк», МФО 352651, код ЄДРПОУ 14308500) на користь Приватного підприємства «Марс-М»(73020, м.Херсон, вул..Лісна, 45-а, р/р 26002052312758 в ХФ «Приватбанк», МФО 352479, код ЄДРПОУ 33278025) 25100,00 грн.   основного боргу, 3890,50 грн. інфляційних втрат, 775,69 грн. –3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі  297,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.  

          Розстрочити примусове виконання рішення суду на один рік шляхом щомісячного стягнення частин суми боргу наступним чином:

- за вересень 2009 року  - 2480,52 грн.;

- за жовтень 2009 року- 2480,52 грн.;

- за листопад 2009 року- 2480,52 грн.;

- за грудень 2009 року- 2480,52 грн.;

- за січень 2010 року- 2480,52 грн.;

- за лютий 2010 року- 2480,52 грн.;

- за березень 2010 року- 2480,52 грн.;

- за квітень 2010 року- 2480,52 грн.;

- за травень 2010 року- 2480,52 грн.;

- за червень 2010 року- 2480,52 грн.;

- за липень 2010 року- 2480,52 грн.;

- за серпень 2010 року- 2480,52 грн.;

     3.   В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

     4.  Накази видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      В.В.Людоговська