Постанова

від 14.08.2015 по справі 826/4202/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2015 року 10:00 № 826/4202/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участю секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Теплостиль» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Теплостиль» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014 №00010422203 та №00010432203.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.20015 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Перший український «Правочин», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «БДМ Сервіс плюс», ТОВ «Комплекс Систем плюс», ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ФОП ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та зазначеними контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Встановивши відсутність заслухати свідка чи експерта по даній справі, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача, на підставі наказу №1580 від 07.08.2014, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Теплостиль» (код ЄДРПОУ 34427258) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Перший український «Правочин» (код ЄДРПОУ 36346972), ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ТОВ «БДМ Сервіс плюс» (код ЄДРПОУ 38107711), ТОВ «Комплекс Систем Плюс» (код ЄДРПОУ 38107706), ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» (код ЄДРПОУ 55758360), ФОП ОСОБА_3 (ІНП НОМЕР_2) за період з 01.01.2010 по 31.12.2013.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 20.08.2015 №937/26-54-22-03-07/34427258 (далі - акт №937/26-54-22-03-07/34427258), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі акта перевірки №937/26-54-22-03-07/34427258 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 12.09.2014 №00010422203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток підприємств у розмірі 580 455, 00 грн., в тому числі основний платіж - 445 099,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 73 35,00 грн.;

- від 12.09.2014 №00010432203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 467 180,00 грн., в тому числі основний платіж - 373 744,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 93 436,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 1697/6/99-99-10-01-01-25від 23.01.2015 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014 №00010422203 та №00010432203- без змін.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення ПП «Теплостиль» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Суд встановив, що у період, який перевірявся контролюючим органом позивач, мав взаємовідносини, зокрема, з ТОВ «Перший український «Правочин», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «БДМ Сервіс плюс», ТОВ «Комплекс Систем плюс», ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ФОП ОСОБА_2

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Комплект Систем Плюс» суд встановив наступне.

28 вересня 2012 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Комплект Систем Плюс» (виконавець) укладено договір № 28/09/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги.

На підтвердження надання виконавцем послуг за даним договором, складаються акти виконаних робіт.

Підставою для надання транспортних послуг є замовлення, надане замовником електронною поштою відповідно до розкладу.

На підтвердження належного виконання договору позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні (Т. 1, а.с. 136-139), копії актів здачі-прийняття робіт (Т.1, а.с. 140-143) і банківські виписки про перерахування коштів (Т. 7, а.с. 115-118).

Інших документів на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності, та які передбачені договором, позивач не надав, незважаючи на те, що суд їх витребовував. Зокрема, не надано безпосередньо замовлення, які передбачені умовами договору.

Крім цього, зміст актів виконаних робіт не дозволяє ідентифікувати ніби-то надані послуги, оскільки в актах вказано лише «транспортні послуги». Жодних доказів використання цих послуг у власній господарській діяльності або подальшої реалізації позивачем на вимогу суду не надано взагалі.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «БДМ Серсів Плюс» позивач зазначив, що вказаним контрагентом було здійснено поставку товарів позивачу та надано послуги з монтажу/демонтажу меблів, розповсюдження листів, а також транспортні послуги.

На підтвердження реальності здійснення вказаного правочину позивач надав суду копії видаткових накладних (Т.1, а.с. 210-238), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.1, а.с. 239-250), податкових накладних (Т.1, а.с. 251-287) та банківські виписки (Т.7, а.с. 88-113).

Разом з тим, у виписаних ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» податкових накладних зазначається саме про договори поставки, в той час як до матеріалів справи жодного договору, укладеного між ТОВ «БДМ Сервіс Плюс» та ПП «Теплостиль» не надано.

Інших документів документального на підтвердження факту здійснення господарської операції не надано, зокрема, відсутні рахунки-фактури, які були підставою для здійснення поставки товарів.

Також в період, що перевірявся податковим органом, ПП «Теплостиль» мало взаємовідносини з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс».

Так, позивач придбав у ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» товари побутового призначення, згідно видаткових накладних (Т.1, а.с. 149 - 159) та послуги розповсюдження листівок, транспортування та монтажу, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.1, а.с. 160-169).

ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» виписало на адресу ПП «Теплостиль» податкові накладні (Т.1, а.с. 170-191), в яких також зазначено про договори поставки товарів, які відсутні у матеріалах справи.

На підтвердження оплати поставлених товарів та наданих послуг позивач надав банківські виписки (Т.7, а.с. 181-199). Водночас, до матеріалів справи не надано рахунки-фактури, на підставі яких оформлювалось замовлення на поставку ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» товарів.

Також суд встановив, що надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначають зміст та обсяг господарських операцій, не ідентифікують які саме послуги були надані позивачу.

У період, що перевірявся контролюючим органом ПП «Теплостиль» придбало у ФОП ОСОБА_4 товари побутового призначення та послуги з розробки і створення 3D фотографій для інтернет-сайту, розповсюдження листівок та кореспонденції, транспортування та монтажу, а також бухгалтерсько-консультаційні послуги.

З метою підтвердження реальності господарських операцій позивач надав копії видаткових накладних (Т.2, а.с. 3-75), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.2, а.с. 76-115), податкові накладні (Т.2, а.с. 116-229) та банківські виписки (Т.7, а.с. 11-88).

Дослідивши надані документи, суд встановив, що акти здачі прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки вони не містять змісту та обсягу господарської операції (яку саме послугу надано позивачу), посади та даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала акт, а тому не можуть враховуватись при формуванні витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку па додану вартість.

Інших документів на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності не надано.

На підставі видаткової накладної № РН-0000170 від 07.11.2011 (Т.3, а.с. 2) ТОВ «Перший український «Правочин» поставив ПП «Теплостиль» офісні меблі, та надав позивачу податкову накладну (Т.3, а.с. 3).

Проте, видаткова накладна не відповідає встановленим чинним законодавством України вимогам, оскільки не містить даних про місце її складання, посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З пояснень позивача вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Теплостиль» укладено домовленість, за якою позивач придбав товари побутового призначення та послуги з послуги з розповсюдження листівок та кореспонденції, транспортування та монтажу, а також консультаційні та інформаційні послуги.

На підтвердження господарських операцій до матеріалів справи надано видаткові накладні (Т.3, а.с. 7-69), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.3, а.с. 70-101), податкові накладні (Т. 3, а.с. 102-205) та банківські виписки (Т.7, а.с. 120-179).

Однак, в наданих видаткових накладних відсутні відомості про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, а акти - не ідентифікують надані послуги.

Крім того, у податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_1 не заповнено графа щодо форми цивільно-правового договору, на підставі якого здійснювались господарські операції.

Суд відхиляє надані позивачем до матеріалів копії документів по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, як неналежні докази правомірності формування показників податкової звітності, з огляду на наступне.

Так, сам по собі документ під назвою «акт здачі-прийняття робіт», навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», не може бути безумовним та виключно - достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, наприклад з надання транспортних послуг, адже обставина надання послуг та виконання робіт одним суб'єктом господарювання на користь іншого суб'єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні показники податкової звітності.

Тобто, в разі фактичного виконання господарської операції у формі надання послуг з транспортного перевезення вантажу, вбачається за можливе прийти до висновку про обов'язковість причинно-наслідкового зв'язку між оформленням актів здачі-прийняття робіт, змінами в бухгалтерському обліку підприємства на підставі таких актів та подальшим відображенням матеріальних показників господарської діяльності підприємства в його (підприємства) податковій звітності.

Наполягаючи на фактичності надання послуг та поставки з боку зазначених вище контрагентів, позивач до матеріалів справи не надає жодного письмового доказу відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства станом на дати, зазначені в актах виконаних робіт.

При цьому, усі без виключення акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), не містять в собі інформації про те: 1) якими ресурсами надавались транспортні послуги чи послуги з монтажу/демонтажу меблів, розповсюдження листівок, 2) не розкривають суті та змісту операції (які саме послуги були отримані позивачем); 3) звідки та куди саме перевозився вантаж, де саме розповсюджувались листів, тощо, внаслідок чого суд не може погодитись з твердженням позивача про зв'язок поставки товарів та надання послуг з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, позивач не надав доказів завантаження/розвантаження, зберігання, використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Перший український «Правочин», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «БДМ Сервіс плюс», ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» , ФОП ОСОБА_2

За таких обставин, надані до матеріалів справи копії видаткових накладних відхиляється судом як докази поставки (в т.ч. перевезення товару), адже за умови відсутності доказів змін в оборотних/необоротних активах підприємства, даний документ не є належним доказом правомірності формування показників бухгалтерського обліку в частині податкового кредиту.

Інших документів на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності (належним чином оформлених видаткових накладних, замовлень про надання транспортних послуг, рахунків-фактур, дорожніх листів, товарно-транспортних накладних або інших визначених законодавством документів на вантаж, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та ін.) позивачем не надано. Також позивач не надав на вимогу суду жодного документу, на підтвердження якості товарів, що постачались.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь - які витрати не підтверджені розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Перший український «Правочин», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «БДМ Сервіс плюс», ТОВ «Комплекс Систем плюс», ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс» , ФОП ОСОБА_2

Відповідач в обґрунтування протиправності відображення у податковій звітності ПП «Теплостиль» господарських операцій з вказаними контрагентами посилався на матеріали актів перевірок податковими органами зазначених контрагентів, а саме:

- акт Броварської ОДПІ Київської області Державної податкової служби № 11/22-5/38107711 від 30.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БДМ Сервіс плюс» з питань підтвердження господарських відносин з підприємцями-постачальниками та підприємцями-покупцями за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 та акт Броварської ОДПІ Київської області Державної податкової служби № 156/22-5/38107711 від 12.11.2012 з питань підтвердження господарських відносин з підприємцями-постачальниками та підприємцями-покупцями за період з серпень 2012 року, згідно висновків яких контролюючим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій;

- акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 893/22-40/35575860 від 30.11.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Добробуд Інтеград Сервіс» за період діяльності березень 2012 року - жовтень 2012 року, згідно висновків якого підприємство відсутнє за місцезнаходженням;

- акт ДПІ у Подільському районі міста Києва №6/17-205 від 23.03.2012 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та акт ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби № 5/17-2-0-4/-НОМЕР_2 від 31.01.2013 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування ФОП ОСОБА_4 за період з 01.12.2011 по 31.01.2012. з 01.03.2012 по 31.07.2012.Згідно вказаних актів, в ході перевірки не встановлено наявність поставок товарів (послуг) від СПД-фізичної особи ОСОБА_4 підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між СПД-фізичною особою ОСОБА_4 та її контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Господарські операції вказаних платників податків з контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, відповідач посилався на вирок Подільського районного суду міста Києва у справі №1-431/11 від 08.06.2011, яким ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Вказаний вирок набрав законної сили 23.06.2011.

В той же час, вирок Подільського районного суду міста Києва лише частково підтверджує позицію відповідача, проте суд звертає увагу на те, що дослідивши наявні у справі докази в своїй сукупності, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фінансово-господарські відносини частково проводила, проте протиправно формувала та відображала податковий кредит з податку на додану вартість від підприємств, які фактично ніяких робіт не виконували та послуг для ФОП ОСОБА_1 реально не надавали .

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що наявність доказів оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту та витрат, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Крім цього, в матеріалах справи наявні протоколи допитів свідків, а саме:

- протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 04.04.2013 (директора ТОВ «БДМ СервісПлюс», ТОВ «Комплекс Систем Плюс» (Т. 5 а.с. 36-39);

- протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 07.11.2012 (Т.5, а.с. 59-64);

- протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 30.05.2012 (директора ТОВ «Перший Український Правочин») (Т.5, а.с. 68-71).

Вказані особи, фактично підтвердили фіктивність підприємств та вказували на те, що лише формально обіймали відповідні керівні посади, в той час як реально господарської діяльності не здійснювали.

За таких обставин суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу позивача на необхідність надання додаткових доказів по справі, однак окрім вищевказаних актів виконаних робіт та податкових накладних, інших доказів позивачем надано не було.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Під час судового розгляду справи, позивачем не доведено суду надання вищевказаними спірними конрагентами послуг, робіт, поставки товарів та їх використання у власній господарській діяльності позивача, що свідчить про правомірність висновків податкового органу, які полягають в тому, що вказані в акті перевірки правочини не спричиняють реального настання правових наслідків.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з відповідними контрагентами, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, що призвело до заниження позивачем сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет та відсутніть підстав для віднесення таких витрат до валових і відповідне зменшення податку на прибуток.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження ПП «Теплостиль» податку на додану вартість на суму 544 120,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 609 928,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову приватного підприємства «Теплостиль» відмовити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Теплостиль» (код ЄДРПОУ 34427258) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський