Ухвала

від 31.01.2012 по справі б-39/137-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"31" січня 2012 р. Справа № Б-39/137-10

вх. № 9141/2-39

Суддя господарського суду Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Лук`янчук О.І

За участю представників сторін:

пр-к ПАТ "ВТБ Банк" - ОСОБА_1 (дов. від 11.03.11 р.),

пр-к боржника - ОСОБА_2 (дов. від 17.08.10 р.),

розпорядник майна - ОСОБА_3 (ліц. АВ № 547843 від 28.10.10 р.),

арбітражний керуючий - ОСОБА_4 (ліц. АВ №347177 від 30.08.07 р.).

Розглянувши заяву ПП "СВ" з грошовими вимогами до боржника в сумі 2 756 822,62 грн

по справі за заявою ТОВ "БПВКП "СВ", м. Харків

до ТОВ "БПВКП "СВ", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Кредитор у порядку ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» звернувся до суду з заявою, в якій просить суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 2 756 822,62 грн, що виникли на підставі договору поставки № 01/10/08-1 від 01.10.08 р., договору консультаційних послуг № 05/1-10 від 05.01.10 р.

Боржник та розпорядник майна боржника в повідомленні про розгляд вимог кредитора від 30.12.11 р. вимоги кредитора визнають в повному обсязі в сумі 2756822,62 грн.

Кредитор - ПАТ "ВТБ Банк" надав суду письмові заперечення щодо визнання вимог ПП "СВ" посилаючись на те, що вони не підтверджені належними доказами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заяву кредитора з доданими до неї документами, обгрунтування ПП "СВ" до заявлених вимог з урахуванням висновків, що викладені в Постанові ВГСУ від 21.06.11 р. у даній справі, спільне повідомлення боржника та розпорядника майна боржника про результати розгляду грошових вимог кредитора, вислухавши пояснення боржника та розпорядника майна, суд доходить висновку про часткове задоволення заявлених кредитором вимог на підставі наступного.

Форми судового процесу встановлені статтею 4-1 ГПК України, частиною 2 якої передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України з врахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» . При цьому відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, а господарський суд, відповідно до приписів статті 43 ГПК України, оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності ж із частиною 1 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В ході розгляду справи судом встановлено, що кредитор ОСОБА_5 підприємство "СВ" звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 2756822,62 грн в межах місячного терміну з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Як вбачається із заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, між ПП "СВ" та ТОВ «БВКП «СВ» 01.10.08 р. було укладено договір поставки № 01/10/08-1, відповідно до п.1.1, 1.2 поставщик (кредитор) зобов'язався в порядку та строки, встановлені даним договором, надати у власність покупцю (боржнику) товар (автозапчастини), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Асортимент та кількість поставленого товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору та є невід'ємною частиною специфікацій до договору.

Відповідно до пункту 3.3. цього договору оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика (кредитора) у продовж 14 днів з моменту поставки товару.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Кредитор виконав зобов'язання за договором, своєчасно поставив товар (автозапчастини) належної якості, що підтверджується копіями видаткових накладних № ВФ-0001704 від 23.09.2009 р.; № ВФ-0001709 від 06.10.2009 р.; № ВФ-0001716 від 21.10.2009 р., актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 по 30.11.2010 р по договору № 01/10/08 від 01.10.08 р.

Проте, боржником зобов'язання щодо оплати товару (автозапчастини) на суму 1946822,62 грн не виконано.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До первинних документів відносяться: видаткові накладні, акти виконаних робіт; платіжні доручення; касові ордери; платіжні квитанції тощо.

За правилами ч. 1-2 ст. 11 зазначеного Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Господарським судом встановлено, що згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (боржника) станом на 30.09.10 р. загальна сума його кредиторських зобов'язань складає 28538,7 тис.грн, з якої кредиторська заборгованість за договором поставки перед ПП "СВ" складає 1 946 822,62 грн, про що свідчить також оборотно-сальдова відомість по рахунку: 631 (т.1 арк. с. 85).

Як встановив суд, всі істотні умови зазначеного договору поставки між сторонами були досягнуто, а саме: предмет, ціна, умови поставки, порядок проведення розрахунків, в зв'язку з чим заборгованість в сумі 1946 822,62 грн підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

05.01.10 р. між ПП "СВ" та ТОВ «БВКП «СВ» було укладено договір № 05/1-10 консультаційних послуг.

За умовами п. 1.1 та 1.2 Договору за усним завданням ТОВ «БВКП «СВ», Кредитор зобов'язується надавати ТОВ «БВКП «СВ» консультування в сфері торгівлі зовнішньоекономічної діяльності замовника.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 180 зазначеного кодексу, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами КМУ.

З наданого суду договору консультаційних послуг від 05.01.10 р. судом не вбачається, що входить до предмету договору (надання послуг в сфері зовнішньоекономічногої діяльності боржника) та ціна, враховуючи приписи ч. 4-5 ст. 180 ГК України.

Крім того, з акту № 12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.10 р., суд не встановлює надання ПП "СВ" послуг саме в сфері торгівлі зовнішньоекономічної діяльності боржника. Також суду не надано документального підтвердження виконаних робіт, а саме: допомогу в сертифікації товарів; дослідження ринкової кон'юктури; вибір маркетингових стратегій та розробка комплексу з інструментів для її виконання; проведення цінового огляду ринку, пошук партнерів; розробка логістичних схем транспортування вантажів; розрахунок вартості доставки товару; перевірка надійності партнерів, тощо. Не надано суду кошторис виконаних робіт, документи на підставі яких встановлювалась ціна робіт, а також докази, що підтверджують право виконавця - ПП "СВ", надавати послуги, передбачені зазначеним договором та актом здачі-прийняття робіт.

Проте, кредитор - ПП "СВ" не надав суду доказів фактичного надання послуг за договором №05/1-10 від 05.01.2010 р., не довів суду, як того вимагає ст. 33 ГПК України, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Кредитором надано документи в повному обсязі стосовно грошових зобов'язань боржника перед кредитором на загальну суму 1946822,62 грн, за договором поставки від 01.10.08 р. № 01/10/08-1 та не надано доказів фактичного надання консультування на підставі договору № 05/1-10 від 05.01.10 р., тому вимоги за договором консультування № 05/1-10 не можуть бути задоволені та включені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст. ст. 14 , 15 Закона України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Грошові вимоги ПП "СВ" визнати частково в сумі 1 946 822,62 грн, які включити до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги.

2. В решті вимог ПП "СВ" в сумі 810000,00 грн відмовити.

3. Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.

Суддя Міньковський С.В.