Рішення

від 10.08.2015 по справі 922/3470/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 922/3470/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Трансатлантік Україна", м. Київ до ТОВ "Астат Фарм", м. Мерефа про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" заборгованість в сумі 15574,06 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором № 9/2012 від 16.03.12 р.

Представник позивача в судове засідання 10.08.15 р. не з'явився, через канцелярію суду надав розрахунок суми боргу, який був досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

16 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (відповідач, покупець), було укладено договір поставки № 9/2012 (далі - договір)(а.с. 20-23), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах встановлених договором.

Найменування, одиниця виміру, асортимент, кількість товару та ціна, вказані у специфікації, що є додатком № 1 до договору, яка підписується сторонами та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість товару та ціна вказані у видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.5. договору, днем виконання зобов'язання позивача вважається день передачі товару уповноваженому представнику відповідача на складі постачальника.

На виконання умов договору, позивачем у період з 18.06.13 р. по 19.12.13 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 44184,40 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 29-44), які були скріплені печатками підприємств та підписані сторонами.

Товар на суму 13991,34 грн. був повернутий відповідачем та прийнятий позивачем.

Згідно з п. 5.1. та 5.2. договору, відповідач сплачує за поставлений товар на умовах реалізації кожні два тижні, відповідно до 5 числа та до 30 числа місяця, відповідач зобов'язався перерахувати позивачу оплату за реалізований товар. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача.

В п. 5.4. договору зазначено, що відповідач надає позивачу звіт про реалізований товар кожні 30 днів, після чого він (звіт) направляється позивачу на Email.

Відповідач, в свою чергу здійснив часткову оплату товару на суму 14619,00 грн., внаслідок чого, враховуючи повернення товару на суму 13991,34 грн., неоплаченим залишився товар на суму 15574,06 грн.

05.03.15 р. позивач письмово звернувся до відповідача з претензією відносно необхідності сплати боргу на суму 15574,06 грн. (а.с. 28).

Проте, відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, грошові кошти в сумі 15574,06 грн. не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна" посилається на порушення відповідачем строків оплати товару, втім суд не погоджується з такими висновками позивача, виходячи з наступного.

Як вже було зазначено, сторони домовились (п. 5.1. договору), що відповідач здійснює оплату за поставлений товар на умовах реалізації кожні два тижні.

Тобто, грошове зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виникає у відповідача лише після реалізації товару, який має бути зазначений у відповідному звіті відповідача, відповідно до п. 5.4. договору.

Проте, позивачем жодних доказів реалізації відповідачем товару на заявлену до стягнення суму (15574,06 грн.) не надано.

Сторони в п. 6.1. договору передбачили, що граничним терміном реалізації товару є 1 календарний рік, після чого поставлений, але нереалізований, товар підлягає поверненню постачальнику.

Таким чином, відповідно до умов спірного договору, поставлений, але нереалізований товар підлягає поверненню позивачу. При чому, з настанням строку, передбаченого п. 6.1. даного договору, саме позивач зобов'язаний вивести нереалізований товар у 5 (п'яти) денний термін (п. 6.2. договору).

У випадку не вивезення постачальником товару в термін передбачений п.6.2. покупець не несе жодною відповідальності за збереження товару постачальника (п. 6.3. договору).

Враховуючи викладене, спірним договором не передбачено обов'язок відповідача оплачувати поставлений, але нереалізований товар.

Жодних доказів спроб позивача вивезти нереалізований товар або відмови відповідача повернути нереалізований товар суду не надано.

Оскільки позивачем не доведена реалізація відповідачем товару на заявлену до стягнення суму (15574,06 грн.), суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару у відповідача не виникло.

За таких підстав, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв’язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_1