Постанова

від 05.10.2015 по справі 922/3470/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 922/3470/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Трансатлантік Україна", м. Київ (вх. №4435 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.15 року у справі № 922/3470/15

за позовом ТОВ "Трансатлантік Україна", м. Київ

до ТОВ "Астат Фарм", м. Мерефа

про стягнення15574,06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Трансатлантік Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ТОВ "Астат Фарм" заборгованість в сумі 15574,06 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором №9/2012 від 16.03.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року по справі №922/3470/15 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи.

В апеляційній скарзі вказує на те, що повернення нереалізованого товару відбулись та складають 13991,34 грн. Тобто весь нереалізований товар, який був поставлениин відповідачу, позивач прийняв назад, про що свідчить інофрмація, надана головним бухгалтером позивача, яка містится в Акті звірки взасморозрахунків та довідці про повернення товару від ТОВ "Астат Фарм". В них зазначено, що повернення товару тривало з 09.09.2013 - 15.01.2014 року частково, а з 04.07.2015 р. по 23.10.2015 р. складено 29 накладних про повернення товару з зазначенням точної дати такого повернення. Тобто весь нереалізований товар позивач забрав у відповідача, адже остання оплата за товар відбулась 28.05.2014 р.

Крім того, відповідач підписав Акт звірки взаєморозрахунків після такого повернення товару за 4 квартал 2014 р., про що свідчить підпис і печатка посадової особи ТОВ "Астат", за яким видно, що відповідач визнає свій борг в розмірі 15574, 06 грн., а в податкових накладних заначено строк оплати по поставленому товару.

Оскільки відповідач постійно порушував умови договору, не звітував кожні два тижні про реалізацію товару та товару, який ще не реалізований, оплата за реалізований товар не надходила, повертати товар відповідач не захотів, що дає підстави припустити, що він вже реалізований, тож позивачем була направлена 05.03.2015 р. на адресу місцезнаходження відповідача претензія №06/03/2015 р., але жодної відповіді не отримано.

Просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким визнати дії ТОВ "Астат Фарм" такими, що грубо порушують умови договору та діючого законодавства. Стягнути з ТОВ "Астат Фарм" на користь ТОВ "Трансатлантік Україна" суму основного боргу у розмірі 15574,06 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. та 913,50 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.15 року у справі 922/3470/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 05.10.15 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.15 року, у зв'язку з відпусткою судді Пушая В.І, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Плужник О.В., Істоміна О.А.

Сторони своїх представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою (що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, а.с.161, 162).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та сторонни були попереджені про те, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників у судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (відповідач, покупець), було укладено договір поставки №9/2012, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах встановлених договором.

Найменування, одиниця виміру, асортимент, кількість товару та ціна, вказані у специфікації, що є додатком №1 до договору, яка підписується сторонами та є його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість товару та ціна вказані у видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.5. договору, днем виконання зобов'язання позивача вважається день передачі товару уповноваженому представнику відповідача на складі постачальника.

На виконання умов договору, позивачем у період з 18.06.13 р. по 19.12.13 р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 44184,40 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які були скріплені печатками підприємств та підписані сторонами.

Товар на суму 13991,34 грн. був повернутий відповідачем та прийнятий позивачем.

Згідно з п. 5.1. та 5.2. договору, відповідач сплачує за поставлений товар на умовах реалізації кожні два тижні, відповідно до 5 числа та до 30 числа місяця, відповідач зобов'язався перерахувати позивачу оплату за реалізований товар. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача.

В п. 5.4. договору зазначено, що відповідач надає позивачу звіт про реалізований товар кожні 30 днів, після чого він (звіт) направляється позивачу на Email.

Відповідач, в свою чергу здійснив часткову оплату товару на суму 14619,00 грн., внаслідок чого, враховуючи повернення товару на суму 13991,34 грн., неоплаченим залишився товар на суму 15574,06 грн.

05.03.15 р. позивач письмово звернувся до відповідача з претензією відносно необхідності сплати боргу на суму 15574,06 грн.

Проте, відповідач ніяким чином на вказану претензію не відреагував, грошові кошти в сумі 15574,06 грн. не сплатив.

Обгрунтовуючи свій висновок суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що не погоджується з висновками позивача щодо того, що відповідачем порушено строки оплати товару, оскільки сторони домовились (п. 5.1. договору), що відповідач здійснює оплату за поставлений товар на умовах реалізації кожні два тижні. Тобто, суд першої інстанції прийшов до висновку, що грошове зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виникає у відповідача лише після реалізації товару, який має бути зазначений у відповідному звіті відповідача, відповідно до п. 5.4. договору.

Жодних доказів реалізації відповідачем товару на заявлену до стягнення суму (15574,06 грн.) позивачем не надано.

Сторони в п. 6.1. договору передбачили, що граничним терміном реалізації товару є 1 календарний рік, після чого поставлений, але нереалізований, товар підлягає поверненню постачальнику.

В рішенні також зазначено, що спірним договором не передбачено обов'язок відповідача оплачувати поставлений, але нереалізований товар. Жодних доказів спроб позивача вивезти нереалізований товар або відмови відповідача повернути нереалізований товар суду не надано.

Оскільки позивачем не доведена реалізація відповідачем товару на заявлену до стягнення суму (15574,06 грн.), суд першої інстанції прийшов до висновку, що грошове зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару у відповідача не виникло.

Судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст.. 265 Господарського кодексу Українти, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарюванню та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 44184,40 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які були скріплені печатками підприємств та підписані сторонами.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, звіти про реалізований товар не надав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 14619,00 грн. Крім того, як зазначив позивач та встановив суд першої інстанції, відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 13991,34 грн.,

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 15574,06 грн.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили оплату за товар на умовах реалізації відповідно до звітів, що містять інформацію про реалізований товар (п. 5.4 договору).

При цьому суд звертає увагу, що сторони погодили п. 5.4 договору обов'язок відповідача надавати звіти про реалізований товар кожні два тижні, відповідно до 5-го та 30-го числа місяця.          

Даний обов'язок відповідачем виконаний не був, інформація про реалізований ним товар позивачу надана не була.          

Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо надання звітів стосовно проданого товару фактично призвело до ненастання строку його оплати та невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати за отриманий ним за договором товар, що спричинило порушення загального принципу виконання зобов'язання належного виконання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції, керуючись загальною засадою цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (ст. З Цивільного кодексу України) вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин ч. 1 ст. 69 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що строк оплати за поставлений за договором товар настав, оскільки відповідачем не був виконаний його обов'язок щодо надання звітів про реалізований товар.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірним договором на суму 15574,06 грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 15574,06 грн., позовні вимоги є цілком обґрунтованими, законними та таким що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року по справі №922/3470/15 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2015 року по справі №922/3470/15 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, б. 223, к. 8-7, код ЄДРПОУ 38117651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансатлантік Україна" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 36883840) заборгованість в сумі 15574,06 грн., 1827,00 грн. судового збору за звернення з позовною заявою та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.10.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.