Рішення

від 21.02.2011 по справі 12/188

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р. Справа № 12/188

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненські торгівельні мережі"

до відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Рівнеголовпостач"

про визнання недійсним правочину купівлі-продажу

Суддя Крейбух О. Г.

Представники:

Від позивача : представник ОСОБА_2

Від відповідача : представник ОСОБА_3, довіреність від 10.01.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача про визнання недійсним правочину купівлі-продажу обладнання та застосування реституції: зобов'язати ВАТ «Рівнеголовпостач»повернути ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»обладнання відповідно до переліку, вказаному у видатковій накладній № РМ-ОФ/0000013 від 23.04.2008р., яке ВАТ «Рівнеголовпостач»отримало на підставі оспорюваного правочину.

21 лютого 2011 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог від 21.02.2011р. № 280-9/13, яка відповідає ст.22 ГПК України та приймається судом. Позивач просить застосувати реституцію до недійсного (нікчемного) правочину купівлі-продажу № 23/04-08 від 23.04.2008р., зобов'язавши ВАТ «Рівнеголовпостач»повернути ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»обладнання відповідно до переліку, вказаного у видатковій накладній № РМ-ОФ/0000013 від 23.04.2008р.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.04.2008р. відповідно до правочину купівлі-продажу № 23/04-08 для ВАТ «Рівнеголовпостач»було реалізовано обладнання на загальну суму 3050067,64 грн. по видатковій накладній № РМ-ОФ/0000013 від 23.04.2008р. Ввважає, що вчинений правочин є недійсним (нікчемним), поскільки не підписаний та не скріплений печаткою ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі». Зазначений правочин продавцем було вчинено щодо обладнання, яке передано в заставу згідно з договором застави № 251207-тк-02 від 25.12.2007р. на забезпечення виконання основного зобов'язання по кредитному договору № 251207-ТК від 25.12.2007р. Ст.586 ЦК України встановлено, що відчуження предмета застави заставодавцем може відбуватися лише за згоди заставодержателя. Згода заставодержателя -ПАТ «Сведбанк»на відчуження предмета застави не було, а тому відчуження майна відбулося без достатніх правових підстав. Просить застосувати реституцію шляхом зобов'язання відповідача повернути майно, вказане у видатковій накладній від 23.04.2008р. № РМ-ОФ/0000013.

Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав, вказаних у відзиві на позов. Зокрема, зазначає, що 23.04.2008р. між ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»та ВАТ «Рівнеголовпостач»було укладено договір купівлі-продажу обладнання на суму 3050067,64 грн., який оформлено видатковою накладною РМ-ОФ/0000013 від 23.04.2008р. ВАТ «Рівнеголовпостач»провів повний розрахунок по даному договору. При вчиненні договору купівлі-продажу позивач не повідомив відповідача про перебування спірного майна у заставі банку. А тому ВАТ «Рівнеголовпостач»є добросовісним набувачем майна за вказаним договором і майно не може бути витребуване у нього на підставі ст.388 ЦК України. Просить в позові відмовити.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненські торгівельні мережі»та відкритим акціонерним товариством «Рівнеголовпостач»укладено договір № 23/04-08 (далі -Договір від 23.04.2008р.). Даний договір ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі» не підписано та не скріплено печаткою /а.с.19/.

Відповідно до ч.1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Тобто поскільки Договір від 23.04.2008р. не підписано та не скріплено печаткою ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі», то він є неукладеним.

Відповідно до част.1, 2 ст.213 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (част.2 ст.207 ЦК України).

Част.1 ст.218 ЦК України передбачено, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, законом не встановлено нікчемність правочину у зв'язку з недодержанням письмової форми правочину, а тому Договір від 23.04.2008р. № 23/04-08, не підписаний та не скріплений печаткою ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі», не може вважатися нікчемним, як стверджує позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 21.02.2011р. № 280-9/13 /а.с.86/.

23 квітня 2008 року між ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»та ВАТ «Рівнеголовпостач»укладено договір купівлі-продажу обладнання на суму 3050067,64 грн., який оформлено видатковою накладною № РМ-ОФ/0000013 від 23.04.2008р. Всього передано 341 одиниць обладнання /а.с.20-23/.

ВАТ «Рівнеголовпостач»повністю розрахувався за придбане у ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.05.2008р. № 30 на суму 1150000,00 грн., № 483 на суму 1150000,00 грн., № 480 на суму 250000,00 грн., № 481 на суму 250000,00 грн., від 06.05.2008р. № 501 на суму 250000,00 грн. /а.с.24-26/.

Відповідно до част.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 657 ЦК України передбачено письмову форму і нотаріальне посвідчення лише окремих договорів купівлі-продажу, а саме - договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (част.1 ст.664 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (част.1, 2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк»(заставодержатель) та ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»(заставодавець) було укладено договір застави № 251207-ТК-02, відповідно до умов якого на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 251207-ТК від 25.12.2007р. заставодавець передає в заставу належне йому на праві власності обладнання, а саме: ваги, холодильні вітрини, стелажі, сканери штрих кодів, пристрої термічної обробки балансовою вартістю 798584,68 грн. згідно з Переліком (Додаток № 1 до даного договору).

При вчиненні договору купівлі-продажу, оформленого видатковою накладною від 23.04.2008р. № РМ-ОФ/0000013, продавець ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»не повідомив покупця ВАТ «Рівнеголовпостач»про перебування спірного обладнання в заставі банку. Даний факт визнається позивачем у справі (протокол судового засідання від 18.02.2011р. у справ № 12/188).

Враховуючи викладене, позивачем передано товар по видатковій накладній № РМ-ОФ/0000013 від 23.04.2008р., а відповідачем проведено оплату товару належним чином. Тобто ВАТ «Рівнеголовпостач»є добросовісним набувачем майна за договором купівлі-продажу, оформленим видатковою накладною від 23.04.2008р. № РМ-ОФ/0000013.

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Тобто наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст.215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Позивач просить на підставі ст.ст.215, 216 ЦК України застосувати реституцію до недійсного (нікчемного) правочину купівлі-продажу № 23/04-08 від 23.04.2008р., зобов'язавши ВАТ «Рівнеголовпостач»повернути ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»обладнання відповідно до переліку, вказаного у видатковій накладній № РМ-ОФ/0000013 від 23.04.2008р.

Відтак, позивачем спосіб захисту права власності вибрано невірно.

Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Матеріалами справи підтверджується, що обладнання, вказане у видатковій накладній від 23.04.2008р. № РМ-РФ/0000013, не було загублене ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі», не було викрадене у ТзОВ «Рівненські торгівельні мережі»і не вибуло з володіння позивача без його волі. А тому на підставі ст.330 ЦК України не може бути витребуване у ВАТ «Рівнеголовпостач».

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Крейбух О. Г.

повне рішення складено "03" березня 2011 року

Помічник судді

ОСОБА_4