Рішення

від 22.09.2009 по справі 32/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.09                                                                                           Справа№ 32/172

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „Аякс”, м.Львів.

До відповідача Приватного підприємства „Видавничий дім „Афіша”, м.Львів.

Про стягнення 10 636,02 грн.   

За участю представників сторін:

Від позивача: Думітрак О.І. –представник (довіреність №6/09 від 08.09.2009р.).

Від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „Аякс”, м.Львів до Приватного підприємства „Видавничий дім „Афіша”, м.Львів про стягнення 10 636,02 грн. з яких 7 868,30 грн. основного боргу,          913,63 грн. пені,  1 547,60 грн. інфляційних втрат,  306,49 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 22.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 08.09.2009р. Ухвалою суду від 08.09.2009р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 22.09.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2009р. подав клопотання, яким просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду 22.07.2009р. та 08.09.2009р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі  був належним чином повідомлений,  що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №4553498 від 24.07.2009р. –вручено 27.07.2009р.  

Станом на 22.09.2009р. докази сплати, відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

                                                                   встановив:

03.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „Аякс” (постачальник) та Приватним підприємством „Видавничий дім „Афіша” (покупець) було укладено договір поставки №84 (далі по тексту –договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати (поставити) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є поліграфічні матеріали.

Згідно п.2.3. договору поставки право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника(перевізника) за видатково-прибутковою накладною.

Відповідно до п.3.1., п.3.5. та п.3.6. договору поставки асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначається сторонами на підставі специфікації і уточнюється в момент вибірки покупцем товарів на складі постачальника. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана у видатково-прибутковій накладній, є датою поставки товару постачальником. Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару перевізнику (першому перевізнику в разі змішаного перевезення). В момент приймання поставки товару покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару.

Згідно п.7.1. договору поставки покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив відповідачу товар на загальну суму 7 868,30 грн. згідно наступних видаткових накладних: № 0078 від 14.01.2008р. на суму 420,00 грн.; № 0181 від 21.01.2008р. на суму        1 290,00 грн.; № 0360 від 04.02.2008р. на суму 88,50 грн.; № 0602 від 21.02.2008р. на суму       2 075,00 грн.; № 0721 від 29.02.2008р. на суму 2 360,40 грн.; № 0897 від 17.03.2008р. на суму 1 634,40 грн.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.7.1. договору поставки, повністю не провів, отже порушив свої зобов'язання згідно договору.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 17.07.2009р. (дата подання позовної заяви) складає  7 868,30 грн.

Позивач керуючись умовами договору поставки, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 913,63 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі                 306,49 грн. та збитки від інфляції в сумі 1 547,60 грн.

Відтак, за розрахунками позивача загальна сума заборгованості становить                            10 636,02 грн., з яких 7 868,30 грн. сума основного боргу, 913,63 грн. пеня, 306,49 грн. 3% річних, 1 547,60 грн. інфляційні нарахування.  

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними на загальну суму 7 868,30 грн., а саме: № 0078 від 14.01.2008р. на суму              420,00 грн.; № 0181 від 21.01.2008р. на суму 1 290,00 грн.; № 0360 від 04.02.2008р. на суму 88,50 грн.; № 0602 від 21.02.2008р. на суму 2 075,00 грн.; № 0721 від 29.02.2008р. на суму            2 360,40 грн.; № 0897 від 17.03.2008р. на суму 1 634,40 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).  

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 7 868,30 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого розрахунку 1 547,60 грн. інфляційних нарахувань та 306,49 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України. Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути пеню  в сумі  913,63 грн.  згідно накладних за період лютий-березень 2008р., а позов подано 17.07.2009р., відтак позивач пропустив строк позовної давності по пред'явленню вимоги про стягнення пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 7 868,30 грн. основного боргу, 1 547,60 грн. інфляційних втрат, 306,49 грн. 3% річних.

Згідно вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення № 1429 від 13.07.2009р. позивач сплатив                315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовна заява зареєстрована в канцелярії суду 17.07.2009р., станом на цю дату сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 9 становила 118,00 грн. Відтак, позивачу слід повернути 197,00 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.11, 258, 525, 526, 530, 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.  Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Видавничий дім „Афіша” (79035, м.Львів, Личаківський район, вул.Зелена, буд.105; р/р 26000001000409 в ЛФ ВАТ Банку «Біг енергія»м.Львів, МФО 325008, ЄДРПОУ 34461655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „Аякс” (79024, м.Львів, вул.Промислова, 45; р/р 2600140003119 у банку ЛФ ВАТ КБ „Хрещатик”; МФО 385468; ЄДРПОУ 33358943) основний борг в сумі  7 868,30 грн.,  1 547,60 грн. інфляційні нарахування, 306,49 грн. три відсотки річних, держмито в сумі 93,24 грн. та 107,87 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

4. В частині стягнення 913,63 грн. пені відмовити.

5. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „Аякс” (79024, м.Львів, вул.Промислова, 45; р/р 2600140003119 у банку ЛФ ВАТ КБ „Хрещатик”; МФО 385468; ЄДРПОУ 33358943)  довідку на повернення надміру сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 197,00 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя