Рішення

від 05.10.2009 по справі 9/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.09                                                                                           Справа№ 9/131

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І. О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама”,    м. Київ,

До відповідача: Приватного підприємства „Сантіно”, м. Львів,

Про стягнення заборгованості в розмірі 722 615,10 грн., з яких, 628 360,96 грн. –основного боргу, 94 254,14 грн. – штрафу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Ковальчук О.В. –представник за довіреністю від 25.06.2009 року,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз»яснино права та обов»язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама”, м. Київ, до Приватного підприємства „САНТІНО”, м. Львів, про стягнення заборгованості в розмірі 722 615,10 грн., з яких, 628 360,96 грн. –сума основного боргу, 94 254,14 грн. –розмір штрафу та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 30.07.09р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.07.2009р. У зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників сторін, розгляд справи було відкладено на 01.09.2009 року, про що сторони були повідомлені шляхом розсилання ухвали суду від 30.07.2009р. в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

          З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.09.2009 року розгляд справи було відкладено до 15.09.2009 року.

Представник відповідача, втретє, без поважних причин, не прибув в судове засідання.

          В ході розгляду справи встановлено, що відповідач за зазначеною в позовній заяві адресою: проспект, Визволителів, 1, оф. 311, м. Київ, 02125, не знаходиться, що підтверджується поверненням рекомендованої кореспонденції з написом: „ За зазначеною адресою не знаходиться”.

          Суд зобов'язав позивача надати суду довідку (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про місцезнаходження юридичної особи Приватного підприємства „САНТІНО”, у зв»язку з чим, розгляд справи ухвалою суду від 01.09.2009 року було відкладено.

При отриманні витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 01 серпня 2009 року, встановлено, що відповідач знаходиться за адресою: вул. Фредра, 6, кВ. 20, м. Львів, 79005.

Відтак, суд направив поштову кореспонденцію з ухвалою на адресу: вул. Фредра, 6, кв. 20, м. Львів, 79005.

При повторному надсиланні відповідачу ухвал суду, поштова кореспонденція повернулась без вручення адресату з написом: «За закінченням терміну зберігання».

          Відповідач, втретє, без поважних причин, не направив в господарський суд повноважного представника, та без поважних причин не виконав вимог ухвал суду від 30.07.09р., 20.08.09р. та 01.09.09р., відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав).  

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

          1 вересня 2008 року між позивачем (Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама”) та  відповідачем (Приватним підприємством „САНТІНО”) було укладено Договір № 00458/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.

          01 вересня 2008р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 00458/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 01.09.2008р. (далі за текстом –договір).

          Договір № 00458/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 01.09.2008р. та Додаткова угода № 1 до нього, підписані представниками «Робочого органу»(Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, «Підприємством»(Комунальне підприємство «Київреклама», м. Київ), Розповсюджувачем зовнішньої реклами (ПП«Сантіно»м. Львів) та їх підписи засвідчені печатками підприємств, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

         Станом на час розгляду даної справи у господарському суді, договір є чинним, доказів про його розірвання, визнання нечинним, та/або скасування суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

         Отже, вказаний договір,  відповідає вимогам статті 207 ЦК України, і є правомірним правочином, згідно статті 204 ЦК України.

         Зазначений договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг, оскільки відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

          У частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

          Предметом даного Договору № 00458/08 є надання Розповсюджувачу (відповідачу) зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів).

          Відповідно до п. 2.1. договору № 00458/08 Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало Відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на роз імення зовнішньої реклами.

        Права та обов'язки сторін сторони визначили у п. 3 даного Договору № 00458/08.

        Згідно умов цього договору, Позивач надавав Відповідачу послуги по рекламі: оголошення, трансляція рекламного ролика на хвилях 101 ФМ Радіо „Сокаль”.

          Обов'язки рекламіста та рекламодавця сторони передбачили у розділі 3 (п.п. 3.1. –3.6.19) даного Договору.

          В свою чергу, Відповідач зобов»язувався здійснити оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах Договору № 00458/08.

        Відповідно до п. 3.6.15 Договору, Відповідач зобов»язувався щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у Позивача рахунки на оплату права на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

       Відповідно до п. 4.3. договору, розрахунки за цим договором здійснюються Відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок Позивача.

          В порушення зазначеного вище пункту Договору, Відповідач не здійснив з Позивачем розрахунку за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно наступних рахунків-фактур: № 51718 від 14.06.2006р. на суму 1814,40 грн., № 38443/4 від 27.07.2006р. на суму 189,00 грн., № 60846 на суму 3024,00 грн., № 60848  на суму 3326,40 грн. від 15.11.2006р., № 406/5 від 09.01.2007р. на суму 8556,36 грн., № 63115 на суму 7560,00 грн., № 63116 на суму 3326,40 грн. від 15.01.2007р., №№ 66498 на суму 3024,00 грн., 66499 на суму 7560,00 грн., 66500 на суму 3326,40 грн., 66502 на суму 1824,40 грн. від 15.02.2007р., № 64198 на суму 2249,24 грн. від 20.02.2007р., №№ 66504 на суму 4838,40 грн., 66505 на суму 3024,00 грн., 66506 на  суму  7560,00 грн., 66507 на суму 3326,40 грн., 66508 на суму 1512,00 грн., 66509 на суму 1814,40 грн. від 15.03.2007р., № 72559 на суму 16178,40 грн. від 13.07.2009р., №№ 74404  на суму 11978,82 грн., 74406 на суму 10584,00 грн., 74408 на суму 2268,00 грн. від 06.08.2007р., №№ КП-07/40411/4 на суму 182, 78 грн., КП-07/40418/4 на суму 38,18 грн., КП-07/76624 на суму 12295,80 грн., КП-07/76626 на суму 12474,00 грн. від 14.09.2007р., № КП-07/78770 на суму 12295,80 грн. від 15.10.2007р., №№ КП-07/81024 на суму 24698,38 грн., КП-07/81025 на суму 12402,58 грн., КП-07/81030 на суму 12402,58 грн., КП-07/81031 на суму 3100,64 грн. від 15.11.2007р., №№ КП-07/82480 на суму 15859,80 грн., КП-07/82483 на суму 6058,80 грн., КП-07/82485 на суму 4276,80 грн. від 10.12.2007р., КП-08/85037 на суму 27297,02 грн. від 15.01.2008р., №№ КП-08/108986 на суму 11236,08 грн., КП-08/108991 на суму 4494,43 грн. від 11.12.2008р., №№ КП-09/112402 на суму 16060,80 грн., КП-09/112404 на суму 1147,20 грн., КП-09/112405 на суму 20420,28 грн., КП-09/112407 на суму 11472,00 грн., КП-09/112408 на суму 5506,61 грн., КП-09/112409 на суму 4588,80 грн., КП-09/112410 на суму10095,41 грн., КП-09/112412 на суму 4588,80 грн. від 14.01.2009р., №№ КП-09/114919 на суму  16526,50 грн., КП-09/114920 на суму 1180,46 грн., КП-09/114921 на суму 11804,64 грн., КП-09/114922 на суму 21012,46 грн., КП-09/114923 на суму 5666,30 грн., КП-09/114924 на суму 4721,86 грн., КП-09/114925 на суму 10388,16 грн., КП-09/114926 на суму 4721,86 грн. від 11.02.2009р., №№ КП-09/118151 на суму 16774,46 грн., КП-09/118152 на суму 1198,18 грн., КП-09/118153 на суму 21327,70 грн., КП-09/118154 на суму 11981,76 грн., КП-09/118155 на суму 5751,31 грн., КП-09/118156 на суму 5990,88 грн., КП-09/118157, КП-09/118158 на суму 4792,70 грн. від 16.03.2009р., №№ КП-09/120586  на суму 17009,33 грн.,  КП-09/120587 на суму 1214,95 грн., КП-09/120588 на суму 12149,52 грн., КП-09/120589 на суму 5831,81 грн., КП-09/120590 на суму 21626,23 грн., КП-09/120591 на суму 6074,76 грн., КП-09/120592 на суму 10691,62 грн., КП-09/120593 на суму 4859,81 грн. від 09.04.2009р., №№ КП-09/124021 на суму  17162,38 грн., КП-09/124022 на суму 1225,88 грн., КП-09/124023 на суму 12258,84 грн., КП-09/124024 на суму 21820,80 грн., КП-09/124025 на суму 5884,27 грн., КП-09/124026 на суму 6129,42 грн., КП-09/124027 на суму 10787,81 грн., КП-09/124028 на суму 4903,54 грн. від 13.05.2009р., що разом складає загальну суму 628360 грн. 96 коп. (оригінали рахунків-фактур –в матеріалах справи).

         В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами даної справи,  що основний борг відповідача перед позивачем на час розгляду справи, складає 628 360 грн. 96 коп.

          Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 94 254 грн. 14 коп., який нараховано відповідно до п. 7.5. договору № 00458/08 за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів (розрахунок в тексті позовної заяви).

         Пунктом 7.5. договору № 00458/08 сторони за договором передбачили, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 (одного) місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами (Відповідач) сплачує штраф в розмірі 15 відсотків простроченої суми.

                 Правильність розрахунку розміру штрафу була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у позовній заяві, відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь штрафу передбаченого умовами даного договору (п. 7.5.) в сумі 94254,14 грн. підлягає до задоволення.

          Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані докази, дослідивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.

         Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

         Статтею 49 ГПК України визначено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд на загальних підставах відшкодовує витрати, пов»язані зі сплатою державного мита за рахунок другої сторони, витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати пов»язані з оплатою послуг адвоката та інші витрати, визначені у статті 44 ГПК України.

          Позивачем за даним позовом сплачено 7226,15 грн. державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем в сумі 315,00 грн. за даним позовом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., яка, була чинною на час подання позову.

         В наступному, постановою  Кабінету Міністрів України № 693 від 08.07.2009р. була скасована постанова Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р. (Офіційний вісник України.2009 р., № 29, ст.974).

         У зв»язку цим відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення  судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»(Офіційний вісник України, 2005р. № 52, ст. 3301; № 46, ст. 3080; 2007р. № 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., якою розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був визначений в сумі 118,00 грн. (Вісник господарського судочинства. 4/1009. –стр. 6).

         З огляду на  те, що постанова КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення  судових процесів в сумі 236,00 грн., на час подання позивачем позову до господарського суду, не була прийнята, надмірно сплачені позивачем витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп. повернути позивачеві з Державного бюджету України, відповідно до статті 47 ГПК України.

          На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 43-47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                     В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовільнити  повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «САНТІНО»( п. і. 79005, місто Львів, Галицький район, вулиця Фредра, 6, кВ. 20, ідентифікаційний код –20838975, юридична особа, згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 18.08.2009р. № 21-10/5709-2) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” (п. і. 01030,  місто Київ, вулиця М.Коцюбинського, 1-А, код ЄДРПОУ 26199714)  628360 грн. 96 коп. - основного боргу, 94254 грн. штрафу, 7226 грн. 15 коп. –державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати позивачу: Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) „Київреклама” (п. і. 01030,  місто Київ, вулиця М.Коцюбинського, 1-А, код ЄДРПОУ 26199714) довідку на повернення з Державного бюджету України 197 грн. 00 коп. надмірно сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

                  Суддя                                                                                 Данко Л.С.

За згодою представників позивача та відповідача, 15.09.2009р., підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана –22.09.2008р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. Рішення набирає  законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя