Ухвала

від 07.05.2014 по справі 918/459/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"07" травня 2014 р. Справа № 918/459/14

за позовом Державного підприємства "Сервісно - видавничий центр Міністерства доходів і зборів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордео"

про повернення грошових коштів в сумі 149 821,14 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 24.04.2014 року

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 30.04.2014 року, ОСОБА_3, дов. від 23.04.2014 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2014 року Державне підприємство "Сервісно - видавничий центр Міністерства доходів і зборів України" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордео" (надалі - відповідач) про повернення грошових коштів в сумі 149 821,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що :

01.08.2013 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір на переробку давальницької сировини №44/74 (надалі-договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався виконати відповідно до умов договору роботи по переробці давальницької сировини у готову продукцію, а замовник зобов'язався прийняти готову продукцію (пиломатеріали хвойних порід) і оплатити проведені роботи.

Позивач (замовник) передав відповідачу (виконавцю) давальницьку сировину на суму 83 673,40 грн. в загальній кількості 194,35 м. куб., яку придбав у Костопільського військового лісгоспу за договором № 93 від 01.08.2013 року.

Факт передачі сировини підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання - передачі №1 від 19.08.2013 року, № 2 від 20.08.2013 року, № 00000000003 від 27.08.2013 року, № 00000000006 від 02.09.2013 року, № 00000000005 від 02.09.2013 року, № 00000000004 від 02.09.2013 року, № 00000000007 від 03.09.2013 року, № 00000000008 від 04.09.2013 року. Відповідач прийняв у позивача сировину без жодних претензій по якості та кількості.

Відповідно до п. 7.3. договору позивач 16.08.2013 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату за роботи в розмірі 30 % від вартості робіт у сумі 38 250,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 4612 від 16.08.2013 року.

Однак, 17.10.2013 року під час здійснення перевірки якості виконаних робіт представниками позивача було виявлено невідповідність якості готової продукції умовам договору.

14.03.2014 року за замовленням позивача експертом Рівненської торгово - промислової палати проведено експертизу та в присутності представників позивача та відповідача складено акт № В- 442, в якому встановлено, що розміри та якість готової продукції не відповідають умовам договору та ГОСТ 2140-81. Вказаний акт відповідачем не підписано.

В зв'язку з цим, позивач звертався до відповідача з вимогами № 1011 від 30.10.2013 року та № 231 від 20.03.2014 року про відмову від прийняття готової продукції, в яких просив усунути недоліки в роботі або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 38 250,00 грн. та відшкодувати витрати на придбання та доставку сировини.

Станом на день звернення до господарського суду відповідач не повернув сплачені грошові кошти на поточний рахунок позивача.

Ухвалою суду від 15.04.2014 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 29.04.2014 року.

Ухвалою суду від 29.04.2014 року розгляд справи відкладено на 06.05.2014 року.

05.05.2014 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується, з огляду на те, що належного факту, який би підтверджував неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, не надано, факт неякісної продукції не встановлено, тому підстав для відмови від виконання умов договору немає.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення збитків, завданих позивачеві внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, зокрема щодо якості виготовленої продукції.

Частиною 3 ст. 858 ЦК України передбачено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З наведеного вбачається, що розмір збитків визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на день пред'явлення позову. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

У силу вимог ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

З метою забезпечення дотримання повного, всебічного та об’єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи, що входять до предмету доказування, необхідно з'ясувати такі питання: Чи відповідає якість готової продукції, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордео" на виконання умов договору № 44/74 на переробку давальницької сировини від 01.08.2013 року, умовам вказаного договору та вимогам чинного законодавства України, зокрема ГОСТ 26002-83? Якщо ні, то чи є допущенні відступи у роботі від умов договору та чинного законодавства України, зокрема ГОСТ 26002-83, істотними? Який розмір збитків, завданих Державному підприємству "Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України" у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордео" умов договору та чинного законодавства України, зокрема ГОСТ 26002-83, щодо якості готової продукції станом на день пред'явлення позову, тобто станом на 10.04.2014 року?

З’ясування зазначених обставин потребує спеціальних знань, якими суд в обсязі, необхідному для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, не володіє.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 31 цього Кодексу.

Як роз’яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 23 Постанови від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

У силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 79, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі № 918/459/14 судову експертизу.

2. Поставити експерту для роз’яснення такі питання:

- Чи відповідає якість готової продукції, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордео" на виконання умов договору № 44/74 на переробку давальницької сировини від 01.08.2013 року, умовам вказаного договору та вимогам чинного законодавства України, зокрема ГОСТ 26002-83? Якщо ні, то чи є допущенні відступи у роботі від умов договору та чинного законодавства України, зокрема ГОСТ 26002-83, істотними?

- Який розмір збитків, завданих Державному підприємству "Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України" у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Кордео" умов договору та чинного законодавства України, зокрема ГОСТ 26002-83, щодо якості готової продукції станом на день пред'явлення позову, тобто станом на 10.04.2014 року?

3. Зобов'язати відповідача надати суду у строк до 08.05.2014 року сертифікат відповідності, радіологічний сертифікат, а також забезпечити судовому експерту безперешкодний доступ до об'єкта експертизи.

4. Проведення експертизи доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

5. Зобов’язати судового експерта, у разі коли для вирішення поставлених перед експертом питань необхідні додаткові матеріали (документи, зразки тощо), звернутися до господарського суду з проханням про їх надання у порядку ч. 4 ст. 31 ГПК України.

6. Зобов’язати судового експерта провести судову експертизу у строк, визначений п. 1.13. Наказу Мін'юсту від 08.10.1998 року № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень". У разі необхідності дослідження великої кількості документів та у разі складності призначеної експертизи, дозволити проведення експертизи у більш тривалий строк відповідно до чинного законодавства.

7. Попередити судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384 і 385 Кримінального кодексу України.

8. Зобов’язати Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз після завершення проведення експертизи надіслати копії експертних висновків сторонам у справі.

9. Витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, покласти на Державне підприємство "Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України".

10. Зобов’язати Державне підприємство "Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України" надати суду докази оплати судової експертизи.

11. Для проведення експертизи надіслати матеріали справи № 918/459/14 на адресу Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

12. Провадження у справі № 918/459/14 на час проведення судової експертизи зупинити.

Суддя Андрійчук О.В.