Постанова

від 13.08.2015 по справі 922/2144/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2015 р. Справа № 922/2144/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 19.12.2014 р. № 10-929/д

відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (вх. №3510 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі № 922/2144/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до господарського суду Харківської області про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 року по справі № 1/01-226-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів в частині:

- пункту 1 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ-Харків-Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Ізюм, с. Кам'янка Ізюмського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 2 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 8 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-51 (Мерефа-Лозова-Павлоград), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Панютине, с. Катеринівка, м. Лозова Лозівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 9 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 8 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 12 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6 п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Первомайський Первомайського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 13 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 12 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 15 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Зміїв і с. Задонецьке Зміївського району Харківської області та частини регіональної автомобільної дороги Р-78 (Харків-Зміїв-Балаклія-Гороховатка), з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 16 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 15 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф урозмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 25 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентно узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків-Богодухів-Охтирка (Сумська область), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 26 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 25 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ "Укрнафта" та накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015р. по справі № 922/2144/15 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 року по справі № 1/01-226-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів у частині:

- пункту 1 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ-Харків-Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Ізюм, с. Кам'янка Ізюмського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 2 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 8 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-51 (Мерефа-Лозова-Павлоград), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Панютине, с. Катеринівка, м. Лозова Лозівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 9 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 8 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 12 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6 п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Первомайський Первомайського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 13 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 12 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 15 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Зміїв і с. Задонецьке Зміївського району Харківської області та частини регіональної автомобільної дороги Р-78 (Харків-Зміїв-Балаклія-Гороховатка), з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 16 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 15 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ В«УкрнафтаВ» накладено штраф урозмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень;

- пункту 25 резолютивної частини, в частині визнання ПАТ В«УкрнафтаВ» винним у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч З ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України В«Про захист економічної конкуренціїВ» , у вигляді вчинення антиконкурентно узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків-Богодухів-Охтирка (Сумська область), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території що знаходиться в 10-км зоні, яке призвело до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- пункту 26 резолютивної частини, яким за порушення, зазначене у пункті 25 резолютивної частини цього рішення, на ПАТ "Укрнафта" та накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Крім того, стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 6 під., 1 пов., код ЄДР 22630473) на користь Публічного акціонерного товариства В«УкрнафтаВ» (04053. м.Київ, пров. Несторівський, 3-5, ЄДРПОУ 00135390) - 1218,00 грн. судового збору.

Відповідач подав на зазначене рішення апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на порушення та неправильного застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи та не взяв до уваги висновки, покладені в основу рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 року по справі № 1/01-226-14, чим порушив вимоги статей 1,5, 6, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 43, п. 3 ч. 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема відповідач посилається на невідповідність положенням статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» висновку господарського суду першої інстанції про існування об'єктивних причин, які призвели до збільшення позивачем роздрібної ціни на дизпаливо, а саме: стрімке збільшення цін як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках,зміна цін постачальниками, витрати, пов'язані зі здійсненням діяльності по реалізації нафтопродуктів, а також про те, що інші суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у визначених Відділенням територіальних межах також підвищували ціни на дизельне пальне, в той час як Відділенням не доведено фактичного настання негативних наслідків у вигляді обмеження конкуренції.

При цьому відповідач зазначає, що за результатами аналізу повного обсягу інформації, отриманої від суб'єктів господарювання-відповідачів у справі № 1/01-226-14 виявлено, що у них були відсутні об'єктивні причини для підвищення роздрібної ціни дизельного пального протягом серпня 2014 року і жоден з вказаних суб'єктів не надав належного економічного обґрунтування щодо причин такого підвищення. Вказані суб'єкти мали достатній ресурс пального, якого, виходячи із середніх обсягів реалізації дизельного пального цим суб'єктам до 11.08.2014 р. вистачило б на різні періоди часу, в той час як підвищення оптових цін є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки за умов значної конкуренції на ринку роздрібної реалізації дизельного пального, могли б існувати суб'єкти господарювання, які б не підвищували ціни до реалізації залишків, і таким чином впливали б на рівень цін на ринку.Господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, завдяки аналізу цінової поведінки відповідачів у справі № 1/01-226-14 у визначених територіальних межах встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації пального вказаними суб'єктами розпочалось з 11.08.2014 р. здебільшого за рахунок значного збільшення ( у 2 -7 разів) торговельних надбавок.

Також відповідач посилається на необґрунтованість висновку господарського суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем доказів, які б свідчили про узгодження ринкової поведінки суб'єктів господарювання, в тому числі позивача на досліджуваному ринку та що відповідачем не зазначено фактичних обставин, які свідчать про наявність у діях цих суб'єктів господарювання антиконкурентного характеру та наявності безпосереднього негативного впливу таких дій на стан конкуренції на відповідному ринку, не встановлення впливу цінової поведінки різних учасників ринку на наявність чи можливість недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Зазначає, що у рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 року по справі № 1/01-226-14 повністю доведено обставини, які складають об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» як антиконкурентні узгоджені дії, а саме:

- вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку товару;

- вплив таких дій на конкуренцію, а саме ймовірні наслідки недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;

- аналіз ситуації на ринку товару, який спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Позивач у відзиві на апеляційну скрагу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає зокрема на безпідставність доводів апеляційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції статей 1,5, 6, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 43, п. 3 ч. 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України внаслідок необгрунтованого відхилення доводів та неприйняття до уваги висновків, що були покладені в основу рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 року по справі № 1/01-226-14.Вказує при цьому на те, що господарський суд першої інстанції всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, внаслідок чого дійшов правильного ввисновку що відповідачем не доведено фактів антиконкурентної узгодженої поведінки позивача та відсутності об'єктивних причин для формування роздрібних цін у розмірах, встановлених у період, який охоплений перевіркою.Надаючи правову кваліфікацію обставинам, на які посилається відповідач, господарський суд першої інстанції правомірно виходив з того, що правовий аналіз норм статей 1, 5, 6, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» свідчить про те, що кваліфікація дій позивача як антиконкурентних узгоджених дій за ч. 3 ст. 6, п. 1 статті 50 вказаного Закону потребує встановлення за результатами комплексного дослідження відповідного товарного ринку, фактичних обставин, що мають свідчити про схожість дій, їх узгодженість, наявність у цих діях антиконкурентного характеру та відсутність об'єктивних причин, що впливають на стан конкуренції на певному ринку і при цьому ознаки схожості дій має бути саме результатом узгодженої конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпаданні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку. Висновок органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно(незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку (зокрема під час встановлення роздрібних цін на дизельне пальне), а не були наслідком дослідження обмеженого кола факторів (ціна придбання, наявність залишків тощо).При цьому ці дії повинні мати безпосередній негативний вплив на стан конкуренції на визначеному ринку.Проте, як вказує позивач, господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач не довів, що в територіальних межах №№ 1, 2, 3, 4, 7 позивач та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю через АЗС мали суттєвий вплив на ринок в цілому, що призвело до обмеження конкуренції, не навівши доводів щодо того, як здійснювався такий вплив та доказів, які б підтверджували таки обставини.

Вказує, що господарський суд першої інстанції правильно встановив, що зміна цін позивача у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання-відповідачами у справі № 1/01-226-14 протягом серпня 2014 року в територіальних межах 1,2,3,4,7 відбувалась не одночасно, а з різницею в декілька днів і при цьому розмір цін на дизельне пальне у позивача та вказаних суб'єктів коливався з 14,30 грн. до 14,69 грн., що дає підстави про наявність у споживача можливості вибору щодо придбання пального у того чи іншого суб'єкта господарювання в залежності від ціни.Позивач мав об'єктивні економічно обґрунтовані причини для підвищення роздрібних цін на дизельне пальне у період з 11.08.2014 р. по 29.08.2014 р. -у зв'язку з ростом оптових (закупівельних) цін на 9% на внутрішньому ринку нафтопродуктів.

Окрім цього, позивач зазначає на помилковість висновку відповідача, що підвищення оптових цін на дизельне пальне є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки з метою закупівлі нафтопродуктів в умовах постійного розту оптових цін та задля забезпечення безперебійної роботи всієї мережі АЗС в майбутньому періоді і відшкодування своїх втрат, позивач змушений реагувати на ринок та піднімати рівень роздрібних цін на своїх АЗС.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 21.07.2015 р. до 10 год. 00 хв. 13.08.2015 р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення 25.12.2014 року прийнято рішення № 254 - р/к у справі № 1/01-226-14, яким визнано, що:

- Пунктом 1 резолютивної частини Рішення № 254-р/к, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРНАФТА" (ідентифікаційний код - 37875689), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОРТУНА X" (ідентифікаційний код - 37365142), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВОСТОК" (ідентифікаційний код - 24812228), ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - 20018642303), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ТОПОЛЬ" (ідентифікаційний код - 24337649), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОЛЬГА" (ідентифікаційний код - 24146508), схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Ізюм, с. Кам'янка Ізюмського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- Пунктом 8 резолютивної частини Рішення № 254-р/к, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРНАФТА" (ідентифікаційний код - 37875689), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ X" (ідентифікаційний код - 37365100) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОРТУНА X" (ідентифікаційний код - 37365142), схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій па ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-51 (Мерефа - Лозова - Павлоград), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт Панютине, с. Катеринівка, м. Лозова Лозівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- Пунктом 12 резолютивної частини Рішення № 254-р/к, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРНАФТА" (ідентифікаційний код - 37875689) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ X" (ідентифікаційний код - 37365100), схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Первомайський Первомайського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- Пунктом 15 резолютивної частини Рішення № 254-р/к, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРНАФТА" (ідентифікаційний код - 37875689) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ X" (ідентифікаційний код - 37365100), схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Зміїв і с. Задонецьке Зміївського району Харківської області та частини регіональної автомобільної дороги Р-78 (Харків - Зміїв - Балаклія - Гороховатка), з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- Пунктом 25 резолютивної частини Рішення № 254-р/к, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРНАФТА" (ідентифікаційний код - 37875689), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАПІТАЛ X" (ідентифікаційний код - 37365100), ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (ідентифікаційний код - 30019775) та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГАРАНТ" (ідентифікаційний код - 14098132). схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки або рентабельності, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область)), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій.

Згідно з пунктами 2, 9. 13. 16. 26 резолютивної частини Рішення № 254-р/к, на позивача - Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які зазначені в пунктах 1, 8, 12, 15, 25 резолютивної частини Рішення № 254-р/к, накладено штраф у розмірі 340 000 (триста сорок тисяч) гривень.

Позивач- Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 року по справі № 1/01-226-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів в частині наведених пунктів посилається на те, що це рішення прийнято відповідачем при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідністю викладених в рішенні висновків, обставинам справи.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем не доведено факту погодженої (узгодженої) поведінки Приватного акціонерного товариства «Нафтогаз» з іншими суб'єктами господарювання, зазначеними в Рішенні, яка призвела чи могла призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції обмеження конкуренції на відповідних ринках, у зв'язку з чим безпідставно кваліфікував дії позивача та вказаних суб'єктів як антиконкурентні узгоджені дії за частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та безпідставно застосував до нього штраф, передбачений за такі дії абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зазначає, що з аналізу норм статей 1, 5, ч. 1 , п. 8 ч. 2 статті 6, п. 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вбачається, що для кваліфікації дій Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» як антиконкурентних узгоджених дій за ч. 3 ст. 6 , п. 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» необхідно встановити за результатами комплексного дослідження відповідного товарного ринку, фактичних обставин, що мають свідчити про схожість дій, їх узгодженість, наявність у цих діях антиконкурентного характеру та відсутність об'єктивних причин, що впливають на стан конкуренції на певному ринку.

Натомість, позивач зазначає, що він мав об'єктивні та економічно обгрунтовані причини для підвищення роздрібних цін на дищельне пальне у період з 11.08.2014 р. по 29.08.14 р. - у зв'язку з ростом оптових(закупівельних) цін на 9% на внутрішньому ринку нафтопродуктів та позивач веде постійний моніторинг оптових цін на світлі нафтопродукти, які враховуються при вормуванні цінової політики.Згідно з внутрішнім моніторингом позивача роздрібні ціни на дизельне пальне у період з 11.08.2014 р. по 29.08. 2014 р. піднімались у всіх суб'єктів господарювання відповідачами у справі № 1/01-226-14 протягом серпня 2014 року, але не в один день та не на однаковий рівень, що давало можливість споживачам вибору щодо придбання дизельного пального у того чи іншого суб'єкта господарювання в залежності від ціни.При цьому позивач зазначає, що відповідач не довів, яким чином зазначені суб'єкти господарювання могли суттєво впливати на ринок та отримати ринкову владу, оскільки визначення кількості АЗС даних суб'єктів в процентному співвідношенні до загальної кількості АЗС на ринку в територіальних межах 1,2, 3, 4, 7 не є показником ринкової влади та того, що ці суб'єкти мають суттєвий вплив на ринок в цілому. Зміна цін позивача у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання-відповідачами у справі № 1/01-226-14 протягом серпня 2014 року в територіальних межах 1, 2, 3, 4, 7 відбувалась не одночасно, а з різницею в декілька днів і при цьому розмір цін на дизельне пальне у позивача та вказаних суб'єктів коливався з 14,30 грн. до 14,69 грн., що дає підстави про наявність у споживача можливості вибору щодо придбання пального у того чи іншого суб'єкта господарювання в залежності від ціни.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступні підстави.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно із ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі по тексту Закон) за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Статтею 60 Закону передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділенняАнтимонопольного комітету України оскаржуються до господарських

судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Статтею 59 Закону передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процессуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 52 Закону органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарюванн, юридичних осіб, фізичних осіб,групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичнихи осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 2 цієї статті за порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до п. 1 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренці є антиконкурентні узгоджені дії;

Відповідно до п. 1 статті 5 Закону узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 статті 6 цього Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення ці чи інших умов придбання або реалізації товарів.

В пункті 8.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» Вищий господарський суд України роз'яснив господарським судам, що з урахуванням приписів частини третьої статті 6названого Закону ( 2210-14 ) для кваліфікації дій (бездіяльності)суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентнихузгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове

встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).

Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

-свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

-спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

В пункті 8.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» роз'яснено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженої поведінки, а не виявлятися у простому співпаданні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції,витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

У пункті 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

В рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 року по справі № 1/01-226-14 в обґрунтування висновку щодо наявності в діях відповідачів по зазначеній справі узгоджених антиконкурентних дій у вигляді схожого підвищення роздрібних ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, зазначено наступне.

Аналізом цінової поведінки суб`єктів господарювання, зокрема позивача, у справі № 1/01-226-14 в Територіальних межах № 1, Територіальних межах № 2, Територіальних межах № 3, Територіальних межах № 4 Територіальних межах № 7 відповідачем встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації дизельного пального розпочалось з 11.08.2014 здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок.

Серед об'єктивних причин зростання роздрібних цін на дизельне пальне учасниками ринків зазначаються зростання світових цін на нафту, що, в свою чергу, призводить до зростання оптових цін на світлі нафтопродукти.

Зокрема, в Територіальних межах № 1 серед суб`єктів господарювання спостерігалася наступна динаміка підвищення вартості роздрібної реалізації 1 літру дизельного пального:

- ПАТ "УКРНАФТА" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12 % (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 5 разів При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізувалось ПАТ "УКРНАФТА" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 14,22 грн./літр;

- ФОП ОСОБА_3 в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,01 грн./літр або майже на 7% (з 14.44 грн./літр до 15,45 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 2 рази. При цьому, середній розмір облікової (закупівельної) ціни дизельного пального, яке реалізувалось ФОП ГІРМАШЕМ М.Я. протягом серпня 2014 року, майже не змінювався та склав 14,00 грн./літр;

- ТОВ "ФОРТУНА X" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла майже в 7 разів. При цьому, облікова ціна дизельного пального, який реалізувався, суттєво збільшилась .інше після 28.08.2014. До підвищення середній розмір облікової ціни дизельного пального складав 14,46 грн./літр;

- ТОВ "ОЛЬГА" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,40 грн./літр або майже на 10% (з 14,60 грн./літр до 16,00 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 2 рази. При цьому, облікова і закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізувалось ТОВ "ОЛЬГА" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 13,20 грн./літр;

- ТОВ "ВОСТОК" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,20 грн./літр або на 8 % (з 14,69 грн./літр до 15,89 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 1,5 рази. При цьому, облікова ціна дизельного пального, який реалізувався, суттєво збільшилась лише після 27.08.2014. До підвищення середній розмір облікової ціни дизельного пального складав 12.81 грн./літр;

- ТОВ ВКФ "ТОПОЛЬ" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,25 грн./літр або майже на 9% (з 14,55 грн./лігр до 15,80 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 2 рази. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізувалось ТОВ "ОЛЬГА" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 13,44 грн./літр;

В Територіальних межах № 2 серед суб`єктів господарювання спостерігалася наступна динаміка підвищення вартості роздрібної реалізації 1 літру дизельного пального: в період з 11 до 29 серпня 2014 року:

- ПАТ "УКРНАФТА" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 3 рази. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ПАТ "УКРНАФТА" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 14,22 грн./літр;

-ТОВ "ФОРТУНА X" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла майже в 8 разів. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ТОВ "ФОРТУНА X" до 11.08.2014, складала в середньому 14,46 грн./літр, а з 12.08.2014 до 29.08.2014 знизилась і складала 14,41 грн./літр;

- ТОВ "КАПІТАЛ X" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 гри./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла майже в 7 разів. Так, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ТОВ "КАПІТАЛ X" до 1Ш8.2014, складала в середньому 14,60 грн./літр, а з 12.08.2014 до 29.08.2014 складала 14.69 грн./літр;

В Територіальних межах № 3 серед суб`єктів господарювання спостерігалася наступна динаміка підвищення вартості роздрібної реалізації 1 літру дизельного пального:

- ПАТ "УКРНАФТА" в період з 12.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла більше ніж в 5 разів. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізувалось ПАТ "УКРНАФТА" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 14,22 грн./літр;

- ТОВ "КАПІТАЛ X" в період з 13.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14.60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла з 0.03 грн./літр до 1,71 грн./літр. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ТОВ "КАПІТАЛ X" до 11.08.2014, складала в середньому 14,59 грн./літр. з 12.08.2014 до 29.08.2014 майже не змінилась і складала 14,60 грн./літр;

В Територіальних межах № 4 серед суб`єктів господарювання спостерігалася наступна динаміка підвищення вартості роздрібної реалізації 1 літру дизельного пального:

- ПАТ "УКРНАФТА" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 3 рази. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізувалось ПАТ "УКРНАФТА" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 14,22 грн./літр;

- ТОВ "КАПІТАЛ X" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла майже й 170 разів. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ТОВ "КАПІТАЛ X" до 11.08.2014, складала в середньому 14,63 грн./літр, з 12.08.2014 до 29.08.2014 знизилась і складала 14,57 грн./літр;

В Територіальних межах № 7 серед суб`єктів господарювання спостерігалася наступна динаміка підвищення вартості роздрібної реалізації 1 літру дизельного пального:

- ПАТ "УКРНАФТА" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 3 рази. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ПАТ "УКРНАФТА" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 14,22 грн./літр;

- ТОВ "КАПІТАЛ X" в період з 11.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або на 12% (з 14,60 грн./літр до 16,30 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла з 0,01 грн./літр до 1,71 грн./літр. При цьому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ТОВ "КАПІТАЛ X" до 11.08.2014, складала в середньому 14,57 грн./літр з 12.08.2014 до 29.08.2014 майже не змінилась і складала 14,59 грн./літр;

- ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в період з 12.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,75 грн./літр або на 12% (з 14.10 грн./літр до 15,85 грн./літр). ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" здійснює роздрібну реалізацію дизельного пального власного виробництва. Виробнича собівартість дизельного пальною ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" протягом серпня 2014 року не змінювалась та складала 4,22 грн./літр;

- ПП "ГАРАНТ" в період з 13.08.2014 до 29.08.2014 підвищено вартість роздрібної реалізації дизельного пального на 1,70 грн./літр або майже на 7,5% (з 14,80 грн./літр до 15,70 грн./літр). Торговельна надбавка в зазначений період зросла в 2 рази. При ньому, облікова (закупівельна) ціна дизельного пального, яке реалізовувалось ПП "ГАРАНТ" протягом серпня 2014 року, не змінювалась та складала 14,05 грн./літр.

З метою визначення схожості у діях згаданих вище суб'єктів господарювання стосовно ціноутворення відповідачем проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін зазначених суб'єктів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації дизельного пального, що встановлені в період, який досліджується. Коефіцієнти кореляції від 0,81 до 0,98 на думку відповідача свідчать про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання та підтверджують схожість їх поведінки.

Також, під час аналізу ринку відповідачем зазначено про встановлення того, що при роздрібній реалізації дизельного пального суб`єкти господарювання застосовують різні методики вибуття запасів. Структура інших витрат також відрізняється у учасників ринку в залежності від наявності власних АЗС, нафтосховищ та транспорту;

Притягнуті до відповідальності підприємства за станом на 11.08.2014 мали достатній ресурс дизельного пального, якого, виходячи із середніх обсягів реалізації до 11.08.2014 року, вистачило б на різний період часу (від 7 до 17 днів);

Аналізом цінової поведінки встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін на дизельне пальне розпочалось з 11.08.2014 року здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки зміни розміру торговельних надбавок суб`єктів господарювання в зазначений період видно, що вони зазнали значного збільшення в 2-7 разів.

Аналіз економічної ситуації на ринку роздрібної реалізації дизельного пального свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б обумовити одночасне підвищення роздрібних цін на дизельне пальне у визначений період;

Схоже підвищення цін роздрібної реалізації дизельного пального з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін, з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин дало змогу позивачу та переліченим вище суб'єктам господарювання збільшити доходи від реалізації дизельного пального. В даному випадку зазначені особи "своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів".

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, вищенаведені висновки відповідача щодо наявності узгоджених антиконкурентних дій є необґрунтованими, оскільки Територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в процесі розгляду справи № 1/01-226-14 не надано доказів щодо наявності погодженої поведінки товариства позивача з суб'єктами господарювання, а саме що схожість дій позивача та вищенаведених суб'єктів господарювання була обумовлена змовою між ними, а не об'єктивними причинами щодо формування роздрібних цін в розмірі, встановленому в період перевірки, а саме:

- не надано доказів віднесення ПАТ "Укрнафта" до групи суб'єктів господарювання, з яких один чи декілька здійснюють контроль над іншими і яка є суб'єктом господарювання в розумінні абз.12 ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тим самим не довела антиконкурентної узгодженої поведінки товариства у групі суб'єктів господарювання, що є обов'язковою умовою згідно зі ст.5 вказаного Закону, відповідно до якої учасниками узгоджених дій є особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, а також за змістом ст.6 Закону, основною ознакою правопорушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій є будь - яке погодження антиконкурентної поведінки;

- не надано доказів узгодження дій щодо встановлення однакових цін з ТОВ "Авангард", ТОВ "Фортуна Х", ТОВ "Капітал Х", ТОВ Ольга", ФОП ОСОБА_3, ПАТ "Укргазвидобування", ПП "Гарант", ТОВ "Восток" та ТОВ "ВКФ "Тополь".Натомість, як свідчать матеріали справи, зміна цін ПАТ "Укрнафта" у порівнянні з іншими відповідачами у справі №1/01-226-14 протягом серпня 2014 року в територіальних межах №1, 2, 3, 4, 7 відбувалася не одночасно, а з різницею в декілька днів. Розмір ціни на дизельне пальне коливався у наведених суб'єктів господарювання з 14,30 грн./літ до 14,69 грн./літ., що свідчить про наявність у споживачів можливості вибору щодо придбання пального у того чи іншого суб'єкта господарювання в залежності від цін.

В обґрунтування такого висновку господарський суд першої інстанції обґрунтовано послався на наступні обставини.

Надані територіальному відділенню суб'єктами господарювання товарного ринку, докази на підтвердження причин впливу на формування цін, що наявні в матеріалах справи ідентичні, а саме стрімке збільшення цін як на зовнішньому так і на внутрішньому ринках, зміна цін постачальниками, витрати пов'язані з здійсненням діяльності по реалізації нафтопродуктів, що свідчить про наявність звичайної ринкової поведінки суб'єктів господарювання, в тому числі ПАТ "Укрнафта", а не антиконкурентних узгоджених дій.

Разом з тим, в територіальних межах, визначених відповідачем для дослідження під час розгляду справи, роздрібну торгівлю нафтопродуктами здійснюють не лише відповідачі (суб'єкти господарювання притягнуті до відповідальності) у справі №1/01-226-14, а й інші суб'єкти господарювання, які протягом аналізованого періоду часу також підвищували ціну на дизельне пальне, про що свідчить моніторинг роздрібних цін на дизельне пальне у досліджуваних відповідачем територіальних межах. Проте, відповідачем не обґрунтовано причину не проведення сукупного аналізу ситуації на ринку товару у досліджуваних територіальних межах, який би свідчив про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання.

В територіальних межах №1, в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ-Харків-Довжанський (Ростов -на-Дону) міжнародна категорія Е-40), яка проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Ізюм, с. Кам'янка Ізюмського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться 10-км зоні) роздрібну реалізацію дизельного пального здійснюють 9 суб'єктів господарювання через 14 АЗС. Позивач у даних територіальних межах користується 2 АЗС. У оскаржуваному Рішенні зазначено, що Позивач , TOB «Фортуна X», TOB «Ольга», ФОП ОСОБА_3, TOB «Восток» та TOB ВКФ «Тополь» мали суттєвий вплив на ринок в цілому, що призвело до обмеження конкуренції. Проте, яким чином здійснюється такий вплив, та доказів які б підтверджували викладені обставини відповідачем не наведено та не враховано той факт, що наведених субєктів господарювання протягом аналізованого періоду також відбувалось підвищення роздрібних цін на дизельне пальне.

В територіальних межах №2, в межах частини регіональної автомобільної дороги Р- 51 (Мерефа - Лозова - Павлоград), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Панютине, с. Катеринівка, м. Лозова Лозівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні) роздрібну реалізацію дизельного пального за даними Відповідача здійснюють 7 суб'єктів господарювання через 8 АЗС. Позивач в даних територіальних межах користується 1 АЗС. У оскаржуваному Рішенні зазначено, що Позивач, TOB «Капітал X» та TOB «Фортуна X» мали суттєвий вплив на ринок в цілому, що призвело до обмеження конкуренції.

Доказів здійснення такого впливу, та доказів які б підтверджували викладені обставини відповідачем не наведено та також не враховано той факт, що у зазначених суб'єктів господарювання протягом аналізованого періоду також відбувалось підвищення роздрібних цін на дизельне пальне.

Аналогічна ситуація викладена при дослідженні територіальних меж № 3, 4, 7, зокрема, у територіальних межах №3, в межах м. Первомайський Первомайського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні роздрібну реалізацію дизельного пального здійснюють 5 суб'єктів господарювання через 5 АЗС, позивач в даних територіальних межах користується 1 АЗС. У Рішенні зазначено, що Позивач та TOB «Капітал X» мали суттєвий вплив на ринок в цілому, що призвело до обмеження конкуренції.

В територіальних межах № 4, в межах м. Зміїв і с. Задонецьке Зміївського району Харківської області та частині регіональної автомобільної дороги Р-78 (Харків - Зміїв - Балаклія - Гороховатка), з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні роздрібну реалізацію дизельного пального здійснюють 6 суб'єктів господарювання через 8 АЗС, позивач в даних територіальних межах користується 1 АЗС. У Рішенні зазначено, що Позивач та TOB «Капітал X» мали суттєвий вплив на ринок в цілому, що призвело до обмеження конкуренції.

В територіальних межах №7, в межах частини регіональної автомобільної дороги Р- 46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт. Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні роздрібну реалізацію дизельного пального здійснюють 5 суб'єктів господарювання через 5 АЗС, позивач у даних територіальних межах користується 1 АЗС. У Рішенні зазначено, що Позивач, ТОВ «Капітал X», ПАТ «Укргазвидобування» та ПП «Гарант» мали суттєвий вплив на ринок в цілому, що призвело до обмеження конкуренції.

Проте, в усіх наведених випадках відповідачем не вказано які чинники сприяють здійсненню суб'єктами господарювання такого впливу,та не надано доказів у підтвердження викладених обставин.

За змістом п. 1.2. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. N 49-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 р. за N 317/6605, об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Згідно з п. 3.3. наведеної Методики, визначення складу суб'єкта господарювання, що випускає, постачає, продає, придбаває (споживає, використовує) конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), здійснюється шляхом установлення переліку суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), які здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншу господарську діяльність, у тому числі контроль над іншою юридичною чи фізичною особою, і які пов'язані відносинами, що забезпечують контроль господарської діяльності одного суб'єкта господарювання іншим (іншими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач є юридичною особою, що здійснює свою діяльність відповідно до статуту та визначених видів діяльності, зокрема роздрібна торгівля світлими нафтопродуктами. Доказів, які б свідчили про пов'язаність відносин, здійснення контролю або впливу позивачем на інших суб'єктів господарювання матеріали справи не містять.

Тим більше, з наявних матеріалів справі не вбачається, чи досліджувалась відповідачем діяльність позивача в усіх 23 відділеннях реалізації нафтопродуктів ПАТ "Укрнафта" по Харківській області щодо формування ціна на дизельне пальне на вказаних АЗС, як того вимагають наведені положення п. 3.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Крім того, в рішенні органу Антимонопольного комітету України не наведено доказів обмеження конкуренції або можливості такого обмеження внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом досліджуваного періоду відповідачем, не досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо безпідставності висновку відповідача, що підвищення оптових цін на дизельне пальне є підставою для підвищення роздрібних цін реалізації на конкурентному ринку лише після реалізації залишків, оскільки, як зазначив позивач, з метою закупівлі нафтопродуктів в умовах постійного росту оптових цін та задля забезпечення безперебійної роботи всієї мережі АЗС в майбутньому періоді і відшкодування своїх втрат, він змушений реагувати на ринок та піднімати рівень роздрібних цін на своїх АЗС.

Відповідач не спростував наявності зазначених причин підвищення позивачем роздрібних цін на його АЗС.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач при розгляді справи № 1/01-226-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме не з'ясував, що поведінка позивача та інших суб'єктів господарювання, які визначені відповідачами по зазначеній справі щодо підвищення роздрібних цін на дизельне пальне на відповідних ринках була обумовлена об'єктивними факторами, а не змовою зазначених суб'єктів між собою, а обставини, за яких вчинялись такі дії не давали підстав для припущень щодо ймовірних наслідків цих дій у вигляді недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, у зв'язку з чим відповідач безпідставно кваліфікувалв зазначені дії як антиконкурентні узгоджені дії за частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та безпідставно застосував до нього штраф, передбачений за такі дії абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. у справі № 922/2144/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.08.2015 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.