Постанова

від 26.10.2016 по справі 922/2144/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 922/2144/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І., суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П., за участю представників сторін позивача - Івахненко І.В.; відповідача - Макарчук Д.І; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та на рішенняГосподарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі№ 922/2144/15 за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" доХарківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України провизнання недійсним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 № 254-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів в частині пунктів 1, 2, 8, 9, 12, 13, 15, 16, 25, 26 резолютивної частини.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2015 порушено провадження у справі № 922/2144/15 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсним та скасував рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 № 254-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів в частині пунктів 1, 2, 8, 9, 12, 13, 15, 16, 25, 26 резолютивної частини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Лавренюк Т.А.) від 28.03.2016 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Камишева Л.М.) від 09.06.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2016, ПАТ "Укрнафта" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, ст. 6, ст. 48, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також норми процесуального права, а саме ч. 1 ст. 4 7 ГПК України, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2016 касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2016.

На адресу суду 25.10.2016 від Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта", в якому відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення 25.12.2014 прийнято рішення № 254 - р/к у справі № 1/01-226-14, яким визнано, що:

- ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Фортуна Х", ТОВ "Восток", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Тополь", ТОВ "Ольга", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального (або його аналогів) в межах частини міжнародної автомобільної дороги М-03 (Київ - Харків - Довжанський (Ростов-на-Дону)) (міжнародна категорія Е-40), що проходить в районі розміщення населених пунктів: м. Ізюм, с. Кам'янка Ізюмського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 1 резолютивної частини рішення);

- ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Капітал Х" та ТОВ "Фортуна Х", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій па ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-51 (Мерефа - Лозова - Павлоград), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт Панютине, с. Катеринівка, м. Лозова Лозівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 8 резолютивної частини рішення);

- ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Капітал Х", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Первомайський Первомайського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 12 резолютивної частини рішення);

- ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Капітал Х", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах м. Зміїв і с. Задонецьке Зміївського району Харківської області та частини регіональної автомобільної дороги Р-78 (Харків - Зміїв - Балаклія - Гороховатка), з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 12 резолютивної частини рішення);

- ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Капітал Х", ПАТ "Укргазвидобування" та ПП "Гарант", схоже підвищивши роздрібні ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки або рентабельності, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на ринку роздрібної реалізації дизельного пального в межах частини регіональної автомобільної дороги Р-46 (Харків - Богодухів - Охтирка (Сумська область)), що проходить в районі розміщення населених пунктів: смт Вільшани, с. Дворічний Кут, смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, з урахуванням території, що знаходиться в 10-км зоні, які призвели до обмеження конкуренції, за відсутності об'єктивних причин для вчинення таких дій (п. 12 резолютивної частини рішення).

Згідно з пунктами 2, 9, 13, 16, 26 резолютивної частини рішення № 254-р/к, на позивача ПАТ "Укрнафта" на підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які зазначені в пунктах 1, 8, 12, 15, 25 резолютивної частини рішення № 254-р/к, накладено штраф у розмірі 340 000 (триста сорок тисяч) гривень.

У рішенні адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 254-р/к від 25.12.2014 у справі № 1/01-226-14 в обґрунтування висновку щодо наявності в діях відповідачів узгоджених антиконкурентних дій у вигляді схожого підвищення роздрібних ціни на дизельне пальне за рахунок підвищення торговельної надбавки, зазначено таке.

Аналізом цінової поведінки суб`єктів господарювання, зокрема позивача, у справі № 1/01-226-14 в територіальних межах № 1, територіальних межах № 2, територіальних межах № 3, територіальних межах № 4 територіальних межах № 7 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації дизельного пального розпочалось з 11.08.2014 здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок.

З метою визначення схожості у діях згаданих вище суб'єктів господарювання стосовно ціноутворення Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін зазначених суб'єктів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації дизельного пального, що встановлені в період, який досліджується. Коефіцієнти кореляції від 0,81 до 0,98 на думку відповідача свідчать про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання та підтверджують схожість їх поведінки.

Також, під час аналізу ринку Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України зазначено, що при роздрібній реалізації дизельного пального суб`єкти господарювання застосовують різні методики вибуття запасів. Структура інших витрат також відрізняється у учасників ринку залежно від наявності власних АЗС, нафтосховищ та транспорту.

Притягнуті до відповідальності підприємства станом на 11.08.2014 мали достатній ресурс дизельного пального, якого, виходячи із середніх обсягів реалізації до 11.08.2014 року, вистачило б на різний період часу (від 7 до 17 днів).

Аналізом цінової поведінки встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін на дизельне пальне розпочалось з 11.08.2014 здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки зміни розміру торговельних надбавок суб`єктів господарювання в зазначений період видно, що вони зазнали значного збільшення в 2-7 разів.

Аналіз економічної ситуації на ринку роздрібної реалізації дизельного пального свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б обумовити одночасне підвищення роздрібних цін на дизельне пальне у визначений період;

Схоже підвищення цін роздрібної реалізації дизельного пального з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін, з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин дало змогу позивачу та переліченим вище суб'єктам господарювання збільшити доходи від реалізації дизельного пального. В даному випадку зазначені особи своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Укрнафта" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2014 № 254-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів в частині пунктів 1, 2, 8, 12, 13, 15, 16, 25, 26 (резолютивної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" закріплено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

У п. 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 зазначено, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).

Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Пунктом 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 передбачено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підвищення цін на пальне здійснено ПАТ "Укрнафта" та іншими відповідачами у справі № 1/01-226-14:

- стрімко;

- схожим чином (майже в одних і тих самих розмірах і за рахунок значного підвищення торговельної надбавки);

- практично в один і той же період часу та на різних ринках роздрібної реалізації ДП, - при тому, що придбання пального відповідними суб'єктами господарювання здійснювалося у різних постачальників та за різною ціною, і за наявності у них (суб'єктів господарювання) істотних запасів пального, придбаного раніше (до підвищення цін).

З наведених та інших встановлених господарським судами обставин випливає, що згадане підвищення цін не може бути пояснене іншими чинниками (факторами), крім узгодженої поведінки згаданих у Рішенні № 254-р/к підприємств.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не спростовано відсутність доказів наявності об'єктивних причин для вчинення відповідних дій суб'єктів господарювання, в тому числі ПАТ "Укрнафта". З'ясовано також й негативний вплив поведінки цих суб'єктів господарювання (зокрема, ПАТ "Укрнафта") на конкуренцію у вигляді її обмеження.

З врахуванням викладеного, оскільки судами не встановлено і ПАТ "Укрнафта" не наведено і не доведено наявності підстав для визнання оскаржуваного рішення № 254-р/к недійсним, з числа передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Доводи ПАТ "Укрнафта", викладені в касаційній скарзі, щодо порушення господарськими судами статті 61 Конституції України, колегією суддів відхиляються з огляду на таке. Попередніми судовими інстанціями встановлено і скаржником у розгляді справи не спростована наявність не одного, а кількох порушень (антиконкурентних узгоджених дій) ПАТ "Укрнафта", хоча й подібних, але вчинених ним на кількох різних ринках з різними (відмінними) умовами діяльності на них.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ПАТ "Укрнафта", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/2144/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В.

Селіваненко В.П.