Постанова

від 12.08.2015 по справі 922/1675/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа №922/1675/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №48 від 31.07.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 05.05.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3», м.Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3» ОСОБА_4 (вх.№3577Х/1-40) , на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/1675/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3», м. Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3» ОСОБА_4, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агроекспорт», м. Харків,

про стягнення 5525035,64 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Український ОСОБА_3» звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агроекспорт» як з солідарного боржника на свою користь заборгованість за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року в сумі 5525035,64 грн., з яких прострочена заборгованість - 5083790,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 441245,64 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/1675/15 (суддя Шарко Л.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок суду про збільшення обсягу відповідальності поручителя є невірним, оскільки укладеною додатковою угодою №2 до кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом не був змінений, а розмір відсотків, який підлягає нарахуванню на прострочену заборгованість навпаки зменшився з 46 процентів до 24 процентів з 06.08.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3», м.Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3» ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 27.07.2015 року з метою забезпечення повного всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також з метою дотримання принципів судочинства оголошувалась перерва.

12.08.2015 року судове засідання продовжено.

Представник апелянта у судовому засіданні 12.08.2015 року підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (кредитний договір), передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (ст.ст.1046-1053) Цивільного кодексу України.

06.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Український ОСОБА_3 банк» (кредитор, позивач у справі) та Приватним підприємством «Реал-Ком» (позичальник) укладено договір про надання кредиту овердрафту №9/14-Хрк (кредитний договір), відповідно до умов якого банк здійснює платежі позичальника на суму, що перевищує залишок грошових коштів на поточному рахунку №26004032342401 в ПАТ «Укрбізнесбанк», в межах встановленого ліміту кредитування за кредитним овердрафтом за наявності вільних грошових коштів і періодом повного погашення заборгованості за основним боргом з утворенням кредитового сальдо на кінець банківського дня кожні 60 календарних днів. Сума ліміту кредитування встановлюється сторонами у розмірі 5100000,00 грн.

Згідно п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, сплачувати на рахунок №37391032342404 суму процентів за користування кредитом «овердрафт», що нарахована за попередній календарний місяць, виходячи з 19,5% річних відповідно до договору.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит «овердрафт» не пізніше 05 серпня 2014 року.

У разі невиконання зобов'язань, визначених п.3.3, а саме - в разі неповернення отриманих кредитних коштів, несплати усіх процентів за фактичний строк користування кредитом «овердрафт» цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі 39% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення (п. 3.5. кредитного договору).

Згідно п. 8.12 строк дії кредитного договору встановлюється з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за даним договором.

Кредитний договір складено в письмовій формі, підписано представниками банку та позичальника, а також скріплено печатками.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 06.02.2014 року між ПАТ «Український ОСОБА_3» (позивач у справі) та ТОВ «Реал-Агроекспорт» (відповідач у справі) укладено договір поруки №9-14-ХРК/ПОР-2, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, укладеного між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ПП «Реал-Ком» на суму 5100000,00 грн. зі сплатою 19,5% річних, з встановленим строком погашення до 05.08.2014 року.

Згідно п. 3.1. договору поруки він набуває чинності та діє з моменту його підписання до закінчення трьох років з дня настання строку виконання боржником боргових зобов'язань перед банком.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Договір поруки складено в письмовій формі, підписано представниками сторін, а також скріплено печатками підприємств.

У п.8.11 кредитного договору сторони погодили, що зміни і доповнення до цього договору оформлюються угодами сторін, які після їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками стають невід'ємною частиною цього договору.

Так, 07.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Український ОСОБА_3» (кредитор, позивач у справі) та Приватним підприємством «Реал-Ком» (позичальник) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року. Зазначеною додатковою угодою були внесені зміни до пунктів 1.1, 3.1, 3.5, 3.16, 3.21, 3.22, 8.3 кредитного договору. Зокрема, п. 1.1. викладено в новій редакції: «ОСОБА_3 здійснює платежі позичальника на суму, що перевищує залишок грошових коштів на поточному рахунку №26004032342401 в ПАТ «Укрбізнесбанк», в межах встановленого ліміту кредитування за кредитом «овердрафт» за наявності вільних грошових коштів і періодом повного погашення заборгованості за основним боргом з утворенням кредитового сальдо на кінець банківського дня: в період з 06.02.2014 року по 06.05.2014 року кожні 60 календарних днів; з 07.05.2014 року кожні 0 календарних днів».

Пункт 3.1. кредитного договору також викладено в новій редакції: «Щомісячно, не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, сплачувати на рахунок №37391032342404 суму процентів за користування кредитом «овердрафт», що нарахована за попередній календарний місяць, виходячи з 23,0% річних відповідно до договору».

Згідно нової редакції п. 3.5. кредитного договору, в разі невиконання зобов'язань, визначених п. 3.3 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 46,0% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Додаткова угода №1 до кредитного договору набуває сили з моменту її підписання сторонами, діє протягом усього строку дії кредитного договору і є його невід'ємною частиною.

Разом з тим, у п. 4.2. договору поруки визначено, що зміни і доповнення умов цього договору можливі тільки по взаємному волевиявленню сторін та оформлюються додатковою угодою у письмовій формі.

Так, 07.05.2014 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №9-14-ХРК/ПОР 2 від 06.02.2014 року, якою внесені зміни до п. 1.1. договору поруки і викладено його в новій редакції: «Відповідно до цього договору поручитель зобов'язується солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, укладений між банком і ПП «Реал-Ком» на суму 5100000,00 грн. зі сплатою 23,0% річних, а також комісій, пені, штрафів згідно з умовами кредитного договору зі встановленим строком погашення до 05.08.2014 року».

Крім того, сторони домовились доповнити п. 2.6. договору поруки другим абзацом, який викладено в наступній редакції: «Поручитель підтверджує, що ознайомлений з додатковою угодою №1 від 07.05.2014 року до кредитного договору. Заперечень та зауважень до пунктів додаткової угоди №1 від 07.05.2014 року кредитного договору поручитель не має. Всі умови додаткової угоди №1 від 07.05.2014 року до кредитного договору його відомі, зрозумілі та узгоджені».

Додаткова угода набуває сили з моменту її підписання сторонами, діє протягом усього строку дії договору поруки і є його невід'ємною частиною (п. 4 додаткової угоди).

Додаткова угода №1 до договору поруки №9-14ХРК/ПОР2 складена в письмовій формі, підписана представниками сторін, а також скріплена печатками підприємств.

В подальшому, 24.10.2014 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року.

Зазначеною додатковою угодою внесено зміни до пункту 3.5 кредитного договору, а саме викладено його в новій редакції: «В разі невиконання зобов'язань, визначених п. 3.3. цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 46,0% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення. Починаючи з 06.08.2014 року позичальник сплачує банку проценти у розмірі 24,0% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення».

Згідно п. 2 додаткової угоди №2 від 24.10.2014 року всі інші пункти договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, яких не стосується додаткова угода №2 залишаються незмінними.

Додаткова угода №2 набуває сил з моменту підписання її сторонами, діє протягом усього строку дії договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року і є його невід'ємною частиною.

Вказана додаткова угода №2 складена в письмовій формі, підписана представниками банку та позичальника, а також скріплена печатками підприємств.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі належним чином. Проте, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав. Внаслідок невиконання зобов'язань по сплаті суми кредиту за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, утворилась заборгованість, яка станом на 13.03.2015 року складає 5525035,64 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 5083790,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 441245,64 грн.

Як зазначає позивач, невиконання позичальником свого обов'язку за кредитним договором, свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів кредитора і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовною заявою по даній справі до поручителя, який несе солідарний обов'язок.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося, у п. 4.1 договору поруки, сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

У той час, відповідно до п. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суд першої інстанції встановив, що укладаючи додаткову угоду №2 від 24.10.2014 року до договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року має місце зміна зобов'язання без згоди поручителя і збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що порука, відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, припинилась, оскільки сторони договору поруки не вносили змін до договору поруки щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя та в матеріалах справи відсутні докази згоди поручителя на збільшення обсягу відповідальності поручителя.

У пункті 4.1.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» №1 від 24.11.2014 зазначено, що відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

У п.4.2. договору поруки №9-14-ХРК/ПОР 2 від 06.02.2014 року сторони передбачили таку обов'язкову умову, як те, що зміни і доповнення умов цього договору можливі тільки по взаємному волевиявленню сторін та оформлюються додатковою угодою у письмовій формі.

Зміни передбачені додатковою угодою №2 від 24.10.2014 року до кредитного договору, з аналізу яких вбачається, що обсяг відповідальності поручителя збільшився, не були погоджені з поручителем, не оформлені між банком та поручителем і взаємне волевиявлення на них не було.

Посилання апелянта на те, що обсяг відповідальності поручителя не збільшився, а навпаки зменшився, не підтверджується матеріалами справи та належним розрахунком.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3», м.Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3» ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року по справі №922/1675/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3», м.Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український ОСОБА_3» ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року у справі №922/1675/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.