Рішення

від 30.09.2009 по справі 14/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.09                                                                                           Справа№ 14/167

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м.Луцьк

до відповідача:  Приватного підприємства «Експрес-Корд», м.Львів

про стягнення  6790,48 грн

                                                                                                      Суддя  Кітаєва С.Б.

                                                                                            При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: Сесюк Ю.П. –представник (доручення від 01.09.2008 р)

від відповідача:  Горідько М.І.-директор

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам сторін роз‘яснювався.

Суть позову:

 Розглядається справа за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м.Луцьк, до відповідача : Приватного підприємства «Експрес-Корд»м.Львів, про стягнення 6790,48 грн. заборгованості та відшкодування судових витрат по справі.  

Ухвалою від 07.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.09.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі.

В судове засідання представник позивача з»явився, подав до справи  за вих.. №19ю від 29.09.09 р Уточнення позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що  станом на 29  вересня 2009 року відповідач у добровільному порядку оплатив  основний борг в сумі 683,79 грн ( проплати здійснювались : 03.09.09 р –100,00 грн; 09.09.09 р –500,00 грн;  копії банківської виписки та квитанції до прибуткового касового ордену за №1157  додано до Уточнення), тому несплаченим станом на 29 вересня 2009 року є пеня за прострочення оплати –1875,27 грн; відсотки річних за користування чужими коштами –356,56 грн; інфляційні нарахування на суму основного боргу –3865,86 грн, які були розраховані позивачем на дату подання позовної заяви до суду. Позивач просить прийняти Уточнення позовних вимог та долучити їх до матеріалів справи ; припинити провадження у справі в частині основного боргу за поставлені нафтопродукти в сумі 683,79 грн, оскільки цю суму відповідач сплатив після подання позовної заяви до суду; стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати –1875,27 грн; відсотки річних від простроченої суми –365,56 грн; інфляційні нарахування –3865,86 грн; відшкодувати судові витрати по справі : держмито в сумі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Відповідач  явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, стверджує, що сума основного боргу перед позивачем є погашеною;  заперечень чи зауважень  щодо проведених позивачем  розрахунків інфляційних, 3% річних та розміру пені не висловив.

В судовому засіданні 29.09.09р. оголошено перерву до 30.09.09р.

Сторони в судове засідання 30.09.09р.явку повноважних представників забезпечили.

Відповідачем подано в судовому засіданні клопотання про зменшення розміру пені у зв»язку з важкою економічною ситуацією.

        Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами , згідно Уточнення позовних вимог вих.№19/ю від 29.09.09 р.          

         Розглянувши матеріали справи , заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

30 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр” та Приватним підприємством «Експрес-Корд»було укладено Договір № С-2312 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС ( надалі –Договір).

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору позивач  ( за договором –продавець) зобов”язується передавати у власність  відповідача по справі ( за договором –покупця) через АЗС з використанням пластикових старт-карт паливо- мастильні матеріали ( далі ПММ), а покупець зобов”язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Відповідно до п.3.4 Договору –відпуск ПММ здійснюється на підставі Акту приймання-передачі , на виконання умов Договору позивачем було поставлено ПММ, оплата поставлених ПММ відповідачем здійснена частково.

Як стверджує позивач, підтверджується і матеріалами справи, оплата здійснювалась відповідачем з порушенням умов договору, оскільки відповідно до погоджених в п.4.4 умов , продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 7 календарних днів, з моменту фактичного отримання ПММ на АЗС.

З матеріалів справи вбачається, підтверджується позивачем, що станом на  02 вересня 2009 року ( на момент подання позовної заяви до суду) основний борг відповідача перед позивачем за отримані ПММ становив 683,79 грн. Вже в ході розгляду даної справи, відповідач погасив основний борг ( здійснені відповідачем платежі відображені позивачем в Уточненнях позовних вимог  вих. .№19/ю від 29.09.09 р копію з виписки з банківських документів та квитанції прибуткового касового ордену додано до матеріалів справи). Так, зокрема: 03.09.09 р –100,00 грн; 09.09.09р.-585,00 грн. Станом на 29 вересня 2009 сума основного боргу є погашеною.

Оскільки  основний борг  відповідач погасив після подання даного позову до суду і станом на час розгляду справи по суті спір  в цій частині заявлених вимог відсутній, суд вбачає за можливе задоволити  вимогу позивача ( уточнення позовних вимог вих.№19/ю від 29.09.09 р)  і припинити провадження в частині основного боргу за поставлені нафтопродукти в сумі 683,79 грн.

        У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

       У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають , зокрема із договорів та інших правочинів.

       Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

       Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

       Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання  має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства . Якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч.1 ст.530 ЦК України).

       Одностороння відмова від виконання зобов”язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається ( ч.7 ст.193 ГК України).

        Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення існувало   на момент подання  до господарського суду позовної заяви.         

         Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

          Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          У п.8.6 Договору сторони передбачили, що у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов п.4.4 даного договору, покупець зобов”язується на користь продавця сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Позивачем , відповідно до вимог п.8.6 договору при поданніі позовної заяви було нараховано пеню у розмірі 1875,27 грн. Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач не висловив зауважень щодо проведеного позивачем розрахунку пені, порушень у проведенні розрахунку пені не виявив і суд.

     Відповідно до ст.83 ГПК України  господарський суд. Приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Враховуючи норми ст.83 ГПК суд вбачає за можливе задоволити клопотання відповідача і зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов»язання. При цьому суд зважає  на інтереси обох сторін, бере до уваги довготривалі відносини, що склалися між сторонами при виконанні договірних зобов»язань, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, причини неналежного виконання зобов»язання, зокрема через значну заборгованість  перед іншими кредиторами ( в тому числі перед ЛФ ПАТ «МЕГАБАНК»по кредитному договору ), невідповідність розміру пені наслідкам порушення, враховує добровільне погашення відповідачем заборгованості і  вбачає за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені та задоволити в цій частині заявлені вимоги в сумі 300,00 грн.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст.625 ЦК України, здійснені позивачем розрахунки,  вимоги позивача про стягнення  відсотків річних від простроченої суми –365,56 грн, та інфляційних нарахувань –3865,86 грн. підлягають задоволенню.

        Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102,00 грн. державного мита  

       На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2,22, 32,33,34,36, 43,49,75,82,84,83,85,116 ГПК України, суд-

                                                  ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги, згідно Уточнення позовних вимог вих.№19/ю від 29.09.09 р, задоволити частково.

2.Стягнути з  Приватного підприємства «Експрес-корд»( м.Львів, вул.Ів.Франка, 124, кв.6, код ЄДРПОУ 30052938 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр” ( м.Луцьк, вул.Кременецька,38, код ЄДРПОУ 33170464)  300,00 грн. пені, відсотки річних від простроченої суми –365,56 грн, інфляційні нарахування –3865,86 грн, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.Припинити провадження у справі в частині основного боргу  в сумі 683,79 грн.

5. В стягненні решти суми пені –відмовити.

Суддя                                                                                                            Кітаєва С.Б.

Суддя