Ухвала

від 08.02.2011 по справі 3/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2011 р. Справа № 3/192

За позовом Приватного підприємства "Рівнебудпостач"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світ виробів з металу"

про стягнення заборгованості в сумі 30660 грн. 06 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 довіреність від 27.12.2010р.

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Рівнебудпостач" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світ виробів з металу" про стягнення грошової заборгованості з врахуванням індексу інфляції за Договором купівлі-продажу від 05.10.2009 року в розмірі 25671 грн. 20 коп., 2376 грн. 89 коп. пені, 2611 грн. 97 коп. відсотків річних. В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не надав. Ухвала про призначення справи до розгляду на 08.02.2011 року, направлена відповідачу за адресою, яка вказана у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме 35331, Рівненська обл., Рівненський район, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, будинок 3А, повернулась до суду з відміткою пошти "по закінченню терміну зберігання".

Відповідно до положень ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2009 року між Приватним підприємством "Рівнебудпостач" (далі-Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світ виробів з металу" (далі-Покупець) укладено Договір купівлі-продажу (надалі-Договір).

Згідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язаний передати, а "Покупець" прийняти та оплатити товар згідно накладної.

Згідно п. 2.1 Договору вартість товару становить 23252 грн. 90 коп..

Згідно п.3.1 Договору кількість товару, що поставляється на протязі дії договору вказується в накладній.

Згідно п.3.2 Договору якість товару, що поставляється повинна відповідати технічним умовам заводу-виробника і по вимозі Покупця підтверджуватись сертифікатом якості.

Згідно п.3.4 Договору товар вважається: прийнятим покупцем по кількості та якості після підписання накладної.

На виконання умов Договору Продавець 06.10.2009 року передав відповідачу металопрофіль у кількості 294624 квадратних метри за ціною 65,77 грн./м 2 без ПДВ, на загальну суму 23252,90 грн. з ПДВ. Зазначене підтверджується видатковою накладною №РН-003417 від 06.10.2009 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №6 від 06.10.2010 року, виданою Покупцем на ім'я ОСОБА_3, паспорт СР № 975361 від 31.07.2003 року.

Згідно п.2.2 Договору оплата за товар проводиться в термін до 15.10.2009 року.

На момент розгляду справи заборгованість за отриманий товар становить 23252 грн. 90коп.. В матеріалах справи відсутні докази оплати вказаної заборгованості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначається, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.1 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору винна сторона відшкодовує спричиненні збитки в порядку передбаченим чинним законодавством України.

За неналежне виконання зобов’язань позивач на суму боргу в розмірі 23252 грн. 90 коп. за період з 16.10.2009 року по 16.04.2010 року нарахував відповідачу пеню, що згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком становить 2376 грн. 97 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

За порушення строків оплати, відповідно до положень ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу в розмірі 23252 грн. 90 коп. в період з 01.11.2009 року по 30.11.2010 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 2418 грн. 30 коп., та три відсотки річних в розмірі 2611 грн. 97 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23252 грн. 90 коп., пені в розмірі 2376 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 2418 грн. 30 коп. та 10% річних в розмірі 2611 грн. 97 коп., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Світ виробів з металу" (35331, Рівненська обл., Рівненський район, с.Городок, вул. Барона Штейнгеля, будинок 3А, код ЄДРПОУ 33683226, п/р 26001054704668 у Рівненській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 333391) на користь Приватного підприємства "Рівнебудпостач" (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, 18 А, код ЄДРПОУ 33450438, п/р 26005147654 у АТ "ОСОБА_4 Аваль" м.Київ, МФО 380805) основний борг в розмірі 23252 грн. 90 коп., пеню в розмірі 2376 грн. 89 коп., інфляційні нарахуванння в розмірі 2418 грн. 30 коп. та 10% річних в розмірі 2611 грн. 97 коп., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 278 грн. 13 коп., та витрати оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний В« 14В»лютого 2011 року