Постанова

від 12.08.2015 по справі 810/1934/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року (16:00) м. Київ 810/1934/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2, Реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції у Київській області про визнання дій протиправними; скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 та просить суд:

- визнати неправомірними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 щодо прийняття рішення №19208406 від 10.02.2015 про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень на незавершене будівництво (цех з вирощування грибів) по вул. Леніна, 46-А в с. Діброва Васильківського району Київської області;

- скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 №19208406 від 10.02.2015 про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень;

- зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 03.02.2015 за реєстраційним номером 10046757 для проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво (цех з вирощування грибів) по вул. Леніна, 46-А в с. Діброва Васильківського району Київської області.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 в якості другого відповідача було залучено Реєстраційну службу Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 було безпідставно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» в державній реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва (цех з вирощування грибів), який розташований за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Діброва, вул. Леніна, б.46а та побудований на земельній ділянці (кадастровий номер: 3221482101:03:003:0030 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства), що перебуває у власності позивача.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

До Київського окружного адміністративного суду від Реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції у Київській області надійшла заява № 706/02.03-06 від 07.08.2015 (вх. № 12023/15 від 10.08.2015), до якої долучено документи по справі та клопотання № 707/02.03-06 від 07.08.2015 про розгляд справи без участі представника відповідача 2, у зв'язку з неможливістю прибуття останнього у судове засідання.

Враховуючи те, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризуються взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за № 13561020000001511 про проведення державної реєстрації юридично особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» (код ЄДРПОУ 37885964). Відповідно до матеріалів справи, представником Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 2222 від 12.12.2014, було подано до Реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції у Київській області заяву про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва (цех з вирощування грибів), що розташований за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., с. Діброва, вул. Леніна, 46-А, на земельній ділянці (кадастровий номер: 3221482101:03:003:00 30), до якої долучено відповідний пакет документів, згідно з переліком, зазначеним у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 1 Наказу Міністерства юстиції України №607/5 від 02.04.2013 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (а редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі подання структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на об'єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу (Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб).

Відповідно до пунктів 3-5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб Протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, та копій документів, що пред'являються для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868, розглядає заяву, подані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

Матеріали справи свідчать, що за наслідками розгляду заяви від 03.02.15 за №10046757 державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва (цех з вирощування грибів) , який розташований за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., с. Діброва, вул. Леніна, 46-А, побудований на земельній ділянці (кадастровий номер:3221482101:03:003:0030) з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Державним реєстратором було зазначено, що будівництво нежитлової будівлі (цеху з вирощування грибів) не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки з кадастровим номером: 3221482101:03:003:0030 - для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на викладене, 10.02.15 державним реєстратором Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 прийнято рішення № 19208406, яким відмовлено у задоволені заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.02.15.

Не погодившись з правомірністю цього рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані із державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон №1952-ІV).

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 4 Закону України №1952-ІV встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Положеннями ст. 8 Закону України №1952 -ІV передбачено, що орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. Закону України №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно зі ст. 16 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі заяви. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 15 Закону №1952-IV передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та обтяжень, зокрема:

1) прийняття і перевірку документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону ;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Ст. 17 Закону №1952-IV встановлено вимоги до документів, які подаються для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути

написані повністю. Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги одночасно тлумачити їх зміст.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України 1952-IV підставами для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Крім того, суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 24 Закону України № 1952-IV, якими встановлено, що зазначений в ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та обтяжень є вичерпним і не підлягає поширеному тлумаченню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Порядок №868).

Відповідно до п.20 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно п. 28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Судом встановлено, що відмовляючи у державній реєстрації права власності, державний реєстратор Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 виходила з того, що будівництво нежитлової будівлі, зокрема, цеху з вирощування грибів, не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, в межах якої відбулось будівництво вищевказаної нежитлової будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011 року між ОСОБА_4 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що зареєстрований в реєстрі за № 3833. Відповідно до п. 1 продавець зобов'язався передати покупцю земельну ділянку, загальною площею 2, 0000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, суло Діброва, а покупець - зобов'язався прийняти її і сплатити за відповідну земельну ділянку грошову суму, яка визначена з умовами договору.

Пунктом 2 договору встановлено, що цільове призначення земельної ділянки:для ведення особистого селянського господарства;загальна площа земельної ділянки - 20 000 м. кв.; склад угідь: рілля - 2, 0000 га; кадастровий номер земельної ділянки: 3221482101:03: 003:0030.

Згідно з п. 5 договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за суму, що складає 120 951 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) гривня, 00 копійок, які перераховані покупцем на поточний рахунок продавця до підпису сторонами договору.

Відповідно до п. 12 договору право власності на земельну ділянку, що відчужується за договором, виникає у покупця з моменту державної реєстрації прав на неї та посвідчується цим договором.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» набуло у власність вищевказану земельну ділянку, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.12.2011, зареєстрованим в реєстрі за № 3833 та витягом з Державного реєстру правочинів від 27.12.2011за № 10877614.

Після цього в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 408024 від 25.05.2011 було зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до позивача.

Як вбачається з витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ», який затверджений протоколом зборів учасників товариства № 1 від 25.11.2011,основним видом діяльності позивача є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код КВЕД 01.13).

З метою здійснення господарської діяльності на території вищевказаної земельної ділянки, Товариство з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» розпочало будівництво господарського двору з виробництва сільськогосподарської продукції (цеху з вирощування грибів), що підтверджується декларацією на початок виконання робіт та технічним паспортом № 00232 та довідкою № 07 від 26.11.2013.

В подальшому виконавчим комітетом Дібрівської сільської ради на підставі рішення № 29 від 25.11.2014 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» та присвоєно цеху по вирощуванню грибів поштову адресу, а саме: Київська область, Васильківський район, село Діброва, вулиця Леніна, будинок 46-А.

Отже, вищевказаний об'єкт незавершеного будівництв побудований саме в межах земельної ділянки з кадастровим номером : 3221482101:03:003:0030, яка розташована за адресою : Київська обл., Васильківський р-н.,с.Діброва, вул. Леніна, 46-А і цільове призначення якої - «для ведення особистого селянського господарства», що підтверджується довідкою Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області від 07.07.2015 № 133-02-12.

Матеріали справи свідчать, що відмова Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва заснована фактично на твердженні щодо того, що відповідне будівництво свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто не для ведення особистого селянського господарства, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області від 07.07.2015 № 133-02-12, земельна ділянки з кадастровим номером : НОМЕР_1: 03:003:0030, яка розташована за адресою : Київська обл., Васильківський р-н.,с.Діброва, вул. Леніна, 46-А має цільове призначення - «для ведення особистого селянського господарства».

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Частиною 3 ст. 33 Земельного кодексу встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в)сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ)оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Іноземці та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV особисте селянське господарство - це господарська діяльність,

яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільськогосподарського туризму.

Положеннями ст. 5 вищевказаного закону встановлено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара,

передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.

Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про те, що положеннями чинного законодавства встановлено виключний перелік суб'єктів, які можуть набувати на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення. При цьому, виходячи зі змісту ст. 22 Земельного кодексу України юридична особа може стати власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення виключно в тому випадку, якщо такий суб'єкт господарювання буде здійснювати в межах відповідної земельної ділянки товарне сільськогосподарське виробництво. Згідно з положеннями Закону України «Про особисте селянське господарство» юридична особа не може бути власником земельної ділянки з цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства).

Проте, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Статтею 19 Закону України «Про охорону земель» (у редакції Закону України від 23.02.2012 р. N 4444-VI) передбачено, зокрема, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Абзацом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року № 963-IV встановлено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки, втому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом а) частини 1 статті 6 Закону закріплено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Суд зазначає, що на теперішній час органом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, є Державна інспекція сільського господарства України, яка була утворена Указом Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011 було затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, пунктом 1 якого передбачено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 4 Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (п. 6 Положення).

Таким чином, питання щодо нагляду та контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами вимог законодавства щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням належить до компетенції Державної інспекції сільського господарства України, а не Реєстраційної служби, у зв'язку з чим перевіряючи подані позивачем документи, відповідач мав виключно перевірити їх відповідність вимогам статті 17 Закону України 1952-IV.

Крім того, суд вважає передчасним викладений відповідачем в спірному рішенні висновок про неможливість розміщення на земельній ділянці нежитлової будівлі через суперечність вказаних дій її цільовому призначенню, оскільки чинне законодавство не забороняє розміщення на землях сільськогосподарського призначення об'єктів нерухомості.

Так, згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки подані позивачем документи відповідали вимогам статті 17 Закону України 1952-IV, правових підстав для відмови у державній реєстрації права власності позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону у відповідача не було.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем-1 не надано до суду належних і допустимих доказів правомірності дій щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Растім» у здійснені державної реєстрації права власності на відповідну будівлі, саме на підставі нецільового використання земельної ділянки, в межах якої побудований цех з вирощування грибів.

За таких обставин, вимоги позивача в частині скасування рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби ОСОБА_2 від 10.02.2015 № 19208406 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з метою захисту порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» в частині прийняття щодо останнього неправомірного рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 лютого 2015 року за реєстраційним номером 10046757.

При цьому, належним відповідачем за цією вимогою є Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, яка у встановленому Наказом Міністерства юстиції України №607/5 від 02.04.2013 Порядку приймає заяви про реєстрації прав власності та їх обтяжень, сканує оригінали документі та направляє електронні копії до Укрдержреєстру для прийняття відповідного рішення.

У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» про визнання неправомірними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 щодо прийняття спірного рішення, оскільки належним та ефективним способом захисту, який в повній мірі відновлює порушене право позивача, є саме визнання протиправним та скасування рішення №19208406 від 10.02.2015 та зобов'язання повторно розглянути заяву.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні 12.08.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 17.08.2015.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 від 10 лютого 2015 року № 19208406 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу міськрайонного управління юстиції у Київській області (вул. Тракторна, 1а, м. Васильків, Київська область, 08600) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» (08606, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристі, будинок 145-А, ідентифікаційний код - 37885964) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 03 лютого 2015 року за реєстраційним номером 10046757, для проведення державної реєстрації права власності на незавершене будівництво (цех з вирощування грибів) по вул. Леніна, 46-А в с. Діброва Васильківського району Київської області.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТІМ» (08606, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристі, будинок 145-А, ідентифікаційний код - 37885964) судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.