Ухвала

від 13.08.2015 по справі 1570/4210/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/4210/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Шеметенко Л.П.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

представник позивача - Коломаченко Г.П. (довіреність від 29.01.2015 р.),

представник відповідача - Караханян А.М. (довіреність від 13.02.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь» (далі - позивач, або ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05.01.2012 року № 0000042301, від 03.04.2012 року № 0007322301, від 03.04.2012 року № 0007312301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року вказаний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 0007312301 від 03 квітня 2012 року. В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у період з 24.11.2011 року по 07.12.2011 року, на підставі направлень, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складно акт № 315/23-213/36155150-5704 від 21.12.2011 року.

У висновках вказаного акту, серед іншого, зазначено, що позивачем внаслідок порушення вимог ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не проведено через реєстратор розрахункових операцій операції від реалізації продукції не власного виробництва (автомобілів) на загальну суму 1257400 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 05.01.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042301 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6287000 грн. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» звернулось до ДПС в Одеській області з первинною скаргою про його скасування.

За результатами розгляду скарги ДПС прийняла рішення № 5855/10/10-2007 від 23.03.2012 року, яким частково скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 05.01.2012 року № 0000042301, в частині застосованої фінансової санкції у сумі 6286999 грн., в решті вказане повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» у цій частині - без задоволення.

На підставі зазначеного рішення ДПС в Одеській області № 5855/10/10-2007 від 23.03.2012 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 0007312301 про застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 6287000 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за порушення пп. 2.8 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» звернулось до ДПС України з повторною скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2012 року № 0000042301 та від 03.04.2012 року № 0007312301, за результатами розгляду якої ДПС України прийняла рішення № 9471/6/10-2415 від 07.06.2012 року, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 05.01.2012 року № 0000042301, з урахуванням рішення ДПС в Одеській області від 23.03.2012 року № 5855/10/10-2007, та прийняті за результатами розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 0007312301 та № 0007322301, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів, справа розглядалась неодноразово.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, позовні вимоги ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2015 року, за результатом розгляду касаційної скарги ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь», постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України вказав на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи щодо форми здійснення розрахунків, як то готівкова чи безготівкова (шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки позивача) та необґрунтованість висновків судів про внесення покупцями автомобілів до каси позивача грошових коштів в розмірі 1257400 грн. і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права - судам вирішити спір.

Під час нового розгляду, задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, здійснюючи розрахункові операції при продажу товарів, скористався послугами банку, а тому і не мав обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій, оскільки Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено додатково проводити через РРО розрахункові операції, які здійснені через каси банківських установ.

В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволених вимог, відповідач посилається на те, що ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» отримано від покупців автотранспортних засобів готівкові кошти в сумі 1257400 грн., які не були проведені позивачем через реєстратори розрахункових операцій та не були оприбутковані до каси ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь», що, за висновком відповідача, призвело до порушення ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Так, як зазначає апелянт, протягом перевіряємого періоду позивачем було реалізовано автомобілі на загальну суму 1869300 грн. наступним покупцям: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

При цьому, заявник апеляційної скарги, із посиланням на акт перевірки, наполягає, що в оплату придбаних автомобілів вищевказані особи перерахували на банківський рахунок позивача 611900 грн. та внесли готівкою в касу ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» 1257400 грн.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Колегія суддів вважає, що позивачем вірно наголошено, що встановлений вказаною нормою обов'язок застосовувати РРО розповсюджується на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі та/або окремі види безготівкових розрахунків, зокрема, із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно п. 3 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковою операцією визнається приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівкові формі товару (послуги) банком покупця.

Тобто, визначення терміну розрахункова операція передбачає приймання продавцем від покупця готівки, платіжної картки, платіжного чеку, жетону тощо.

За правилами п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими (пп. 2.5 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637).

Згідно п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» були укладені договори купівлі-продажу автомобілів, зокрема, № 21/2011-СКП від 05.04.2011 року з ОСОБА_12, № 08/2011-СКП від 26.01.2011 року з ОСОБА_10, № 09/2011-СКП від 31.01.2011 року з ОСОБА_9, № 07/2011-СКП від 26.01.2011 року з ОСОБА_8, № 31/2011-СКП від 18.04.2011 року з ОСОБА_13, № 28/2011-СКП від 14.04.2011 року з ОСОБА_14, № 32/2010-Скп від 23.04.2010 року з ОСОБА_4, № 67/2010-СКП від 31.08.2010 року з ОСОБА_5, № 68/2010-СКП від 01.09.2010 року з ОСОБА_6, № 77/2010-СКП від 07.10.2010 року з ОСОБА_7, № 12/2011-СКП від 17.02.2011року з ОСОБА_11

На підтвердження сплати покупцями за придбаний товар коштів саме до каси банку, а не до каси підприємства, позивачем було надано суду копії виписок по особовим рахункам ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» в ПАТ «Украсиббанк», зокрема: від 26.04.2010 року, 02.08.2010 року, 31.08.2010 року, 02.09.2010 року, 08.09.2010 року, 17.09.2010 року, 08.10.2010 року, 12.10.2010 року, 27.01.2011 року, 31.01.2011 року, 02.02.2011 року, 04.02.2011 року,21.02.2011 року, 25.02.2011 року, 28.02.2011 року, 06.04.2011 року, 08.04.2011 року, 15.04.2011 року, 19.04.2011 року, 22.04.2011 року, 26.04.2011 року, а також було надано відповідні квитанції банку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані банківські виписки та квитанції повністю підтверджують факт здійснення безготівкових рахунків між позивачем та покупцями автомобілів.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, відповідач вищевказані обставини не спростовував, будь-яких доказів на підтвердження отримання позивачем готівкових коштів від покупців автомобілів не надав.

Посилання відповідача на довідки-рахунки, що виписувалися позивачем покупцям, як на підтвердження отримання позивачем оплати за товар в готівковій формі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки довідка-рахунок лише посвідчує правомірність придбання транспортного засобу та не посвідчує факт сплати грошових коштів продавцю в певній формі (готівковій чи безготівковій).

Вказані висновки суду відповідають висновкам Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2015 року про направлення даної справи на новий судовий розгляд, які, в свою чергу, за приписами ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач, здійснюючи розрахункові операції при продажу товарів, скористався послугами банку, що підтверджується матеріалами справи та жодним чином не спростовано відповідачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не мав обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій, оскільки Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не передбачено додатково проводити через РРО розрахункові операції, які здійснені через каси банківських установ.

Стосовно висновку заявника апеляційної скарги щодо не оприбуткування ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» готівки, яка нібито вносилась покупцями автомобілів до каси позивача, та, як наслідок, порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, колегія суддів зазначає, що відсутність готівкових розрахунків з покупцями автомобілів свідчить про безпідставність застосування вищевказаного Положення до спірних правовідносин.

Крім того, як вірно наголошено позивачем, зі змісту податкового повідомлення-рішення № 0007312301 від 03.04.2012 року вбачається, що вказане рішення, правомірність скасування якого оскаржуваною постановою суду є предметом апеляційного перегляду, було прийнято відповідачем на підставі акта перевірки № 315/23-213/36155150/5704 від 21.12.2011 року, рішення ДПС в Одеській області від 23.03.2012 року № 5855/10/10-2007 та у зв'язку з встановленням з боку позивача порушень п. 2.8 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, внаслідок чого застосовано штрафну санкцію на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до зазначеного п. 2.8 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здасться до банків для їх зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених осіб.

Тобто, податкове повідомлення-рішення № 0007312301 від 03.04.2012 року, яке було скасовано оскаржуваним рішенням суду, прийнято за інше порушення, ніж зазначив відповідач в апеляційній скарзі, а саме, за перевищення ліміту каси (п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні), а не за не оприбуткування готівки до каси підприємства (п. 2.6 цього ж Положення).

Разом з тим, як вірного зазначено позивачем та судом першої інстанції, за результатом перевірки відповідачем не було встановлено порушення п. 2.8 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке б полягало у перевищенні позивачем встановлених лімітів залишку готівки в касах, що підтверджується актом перевірки.

Також, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що в межах адміністративного оскарження податковий орган вищого рівня наділений повноваженнями збільшити або зменшити визначене платнику податків податковою інспекцією податкове зобов'язання, проте позбавлений повноважень на перегляд результатів перевірки та ухвалення рішень за правопорушення, які не були встановлені в ході перевірки такого платника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомленнями - рішення № 0007312301 від 03.04.2012 року та відповідно про наявність підстав для задоволення позову в частині його скасування.

За таких обставин, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко