Рішення

від 21.09.2009 по справі 15/194-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/194-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.09           Справа № 15/194-09.

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області,  м.  Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль”, м. Ромни

про стягнення 9113 грн. 89 коп.

                                                                      СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача:   Фролова О.П., довіреність №55 від 30.12.2008р.

Від відповідача: не з'явився

     Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 9113 грн. 89 коп. заборгованості по договору оренди державного майна №253 від 02.01.2003р., а саме: 8829 грн. 05 коп. основного боргу по орендній платі за період з 01.03.2009р. по 31.05.2009р. та 284 грн. 84 коп. пені за період з 28.03.2009р. по 25.06.2009р.

    Представник позивача в судове засідання 20.07.2009р. подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій збільшував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 11 823 грн. 23 коп. заборгованості по орендній платі за період 01.03.2009р. по 30.06.2009р. та 410 грн. 94 коп. пені за період з 28.03.2009р. по 17.07.2009р.  Відповідно до ст. 22 ГПК України заяву про збільшення позовних вимог було прийнято судом до розгляду.

     В судове засідання 07.09.2009р. від позивача також надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 15 527 грн. 25 коп. заборгованості по договору оренди державного майна №253 від 02.01.2003р., а саме: 14 814 грн. 42 коп. основного боргу по орендній платі за період з 01.03.2009р. по 31.07.2009р. та 712 грн. 83 коп. пені за період з 28.03.2009р. по 26.08.2009р. Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

         Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з'явився.      Таким чином, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (про що свідчить долучене до матеріалів справи  поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 10.07.2009р., ухвали про відкладення розгляду справи, що направлялися судом відповідачу, до суду відділенням зв‘язку повернуті не були), згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.    

         Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

    02.01.03р.  між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди державного майна №253, відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Роменського державного комерційного підприємства робітничого постачання Південної залізниці (за адресою: м. Ромни, вул. Горького, 124), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.10.2002р.

    Відповідач вступив у строкове платне користування майном згідно акту приймання-передачі від 02.01.2003р.

   Пункт 3.3. договору оренди від 02.01.2003р. №253 передбачає, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

        Відповідно до п. 3.2 зазначеного договору  орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

   12.01.2004р. була укладена додаткова угода №1 до договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2003р. №253, якою визначено новий строк дії договору з 02.01.2003р. по 02.01.2005р.

   Додатковою угодою №2 від 15.05.2004р. були внесені зміни, що стосуються амортизаційних відрахувань.

   Договором про внесення змін від 06.12.2004р. визначено новий строк дії договору з 02.01.2003р. по 02.01.2007р.

   В подальшому відповідач листом від 03.10.2006р. запропонував продовжити термін дії договору оренди ще на два роки (тобто до 02.01.2009р.) і на тих самих умовах, і відповідач таку пропозицію листом №09/3847 від 22.11.2006р. прийняв.

   Таким чином, договір оренди було продовжено за згодою сторін на 2 роки до 02.01.2009р. В подальшому на новий строк договір оренди не продовжувався.

   Відповідач звертався до господарського суду Сумської області із позовною заявою про визнання договору оренди державного майна №253 від 02.01.2003р. продовженим до 02.01.2011р. Однак, рішенням суду від 30.06.2009р. по справі №14/54-09 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль” до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про визнання договору оренди дійсним, ТОВ «Магістраль» було відмовлено у задоволенні позову. Відповідно до ст. 85 ГПК України зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набутті, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема дво - або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

    Частина 2 ст. 291 ГК України і п. 10.7 договору оренди передбачає, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

    Згідно п. 5.7 договору оренди, відповідач зобов‘язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно підприємства у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

 На момент розгляду справи у суді відповідач, не зважаючи на припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку дії, не повернув орендоване майно позивачу.

Таким чином, позивачем не доведено факту наявності у нього права стягнення з відповідача орендної плати за договором оренди державного майна №253 від 02.01.2003р., оскільки вказаний договір припинив свою дію 02.01.2009р., а згідно останніх уточнених позовних вимог позивач просить стягнути борг по орендній платі за період з 01.03.2009р. по 31.07.2009р., тобто коли договір вже припинив дію.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

      Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов‘язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

       При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача суб‘єктивного матеріального права та законного інтересу, на захист яких подано позов.

    Таким чином, уточнені вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 527 грн. 25 коп. заборгованості по договору оренди державного майна №253 від 02.01.2003р., а саме: 14 814 грн. 42 коп. основного боргу та 712 грн. 83 коп. пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову – відмовити.

СУДДЯ                                                                                                О.Ю. Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 23.09.09р.