Рішення

від 20.08.2015 по справі 2-970/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-970/08 Головуючий у І інстанції Бугіль В.В. Провадження № 22-ц/780/2294/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 4 20.08.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2008 року позивач Федосенко М.С. звернувся до суду з вище зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 18 березня 2007 року помер його батько Федосенко С.І., після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: вул. Чапаєва, 58, с. Черкасівка, Яготинського р-н., Київської області, земельної ділянки розміром 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки розміром 0,4131 гадля ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою вул. Чапаєва, 58, с. Черкасівка, Яготинського р-н., Київської області та земельної ділянки розміром 2,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Супоївської сільської ради Київської області. Зазначив, що він є спадкоємцем першої черги, однак в шестимісячний термін встановлений законом для прийняття спадщини він пропустив. Право власності на житловий будинок померлим за час його життя оформлено не було. Рішення виконавчого комітету Супоївської сільської ради про право власності на житловий будинок прийнято вже після смерті Федосенка С.І. У зв'язку з цим просив встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право власності на спадкове майно: житловий будинок та земельні ділянки.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2008 року позов задоволено, встановлено, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7, визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок №58, який розташований по вул. Чапаєва, в с. Черкасівка, Яготинського р-н., Київської області, що належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ №424037 від 25 вересня 2008 року, визнано за ним право власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га, право власності на земельну ділянку розміром 0,4131 га що розташовані за адресою вул. Чапаєва, 58 в с. Черкасівка, Яготинського р-н., Київської області та визнано право власності на земельну ділянку розміром 2,7 га, яка розташована на території Супоївської сільської ради Київської області.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_6 до неї про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем не надано доказів щодо неможливості ним прийняти та оформлення спадщини ноторіуса. Зазначає, що заява про визнання позову на яку посилався суд в своєму рішенні написана не нею, крім того в судовому засіданні участі не приймала про рішення суду дізналася випадково. Вважає, що суд не залучив до участі всіх спадкоємців, розглянув справу у їх відсутності чим вирішив питання про їх права на спадщину.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_6 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що спадщина відкрилася не на весь будинок, а лише на ? його частину. Суд встановив факт прийняття спадщини позивачем, який був передбачений ЦК України в редакції 1963 року, а спірні правовідносини не могли регулюватися даним кодексом, так як він втратив чинність. Крім того, вважає, що суд належним чином не з'ясував коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки у спадкодавця був ще один син - ОСОБА_5,який помер 12.11.1982року, та не залучив її, як дочку ОСОБА_5 та брата ОСОБА_8.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_6 являється сином померлого ОСОБА_7 та відповідно до ст. 1261 ЦК України є єдиним спадкоємцем першої черги, а відповідач ОСОБА_5 відмовилась від спадщини та визнала позов, що не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є синами ОСОБА_7 (а.с. 11,54).

ОСОБА_5 помер 13 листопада 1982року, що підтверджується свідоцтвом про смерть. ОСОБА_5 мав двох дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про смерть від 19.03.2007 р. ОСОБА_7 18 березня 2007 року помер.

Після смерті ОСОБА_7 залишилася спадщина у вигляді ? частини житлового будинку №58, який розташований по вул. Чапаєва в с. Черкасівка Яготинського р-н., Київської обл., земельної ділянки, розміром 0,2500 га, яка розташована по вул. Чапаєва в с. Черкасівка Яготинського р-н., Київської обл., земельної ділянки та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки розміром 0,4131 га, яка розташована за цієюж адресою та призначена для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки розміром 2,7 га, яка розташована на території Супоївської сільської ради Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 24 травня 2007 року із заявою до Яготинської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом від 22 липня 2004 року після смерті батька ОСОБА_7 звернувся рідний син померлого - ОСОБА_6. 23 листопада 2007 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_5 дружина померлого із заявою про відмову від прийняття спадщини на обов'язкову її долю після померлого її чоловіка (а.с. 118, 126, 128). Також наявна копія заповіту від 22 липня 2004року складеного спадкодавцем на ім'я ОСОБА_6.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 27.11.2013 р. позивач ОСОБА_6 помер 21 листопада 2013року (а.с. 145).

З копії спадкової справи вбачається, що спадкоємцями ОСОБА_6 являється мати позивача ОСОБА_5, внуки померлого - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 144, 160, 165).

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області залучила до справи правонаступників позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В позовній заяві позивач посилається на те, що він не подавав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Тобто при вирішенні даного спору, суд першої інстанції вважаючи доведеними обставини, викладені у позові, в порушення вимог ст.ст. 214 ЦПК України доводи позивача не перевірив, не витребував копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7, не встановив коло спадкоємців, чи звертались вони до нотаріальної контори за вирішенням такого питання та за видачею їм свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, чи були вирішені такі питання нотаріусом, чи мала місце відмова нотаріуса в прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування.

Як вбачається з витребуваної судом апеляційної інстанції копії спадкової справи, позивач у визначений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а отже прийняв спадщину після батька не шляхом спільного проживання в порядку визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як зазначив суд першої інстанції, а шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу.

Крім того суд першої інстанції помилково визначив, що до спадкової маси входить весь житловий будинок №58, який розташований по вул. Чапаєва, в с. Черкасівка, Яготинського р-н., Київської області, оскільки згідно свідоцтва про власність зазначений будинок належить ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в рівних долях(а.с.13).

Також з матеріалів справи вбачається, що порушення прав позивача взагалі відсутні, оскільки позивачу, як особі, яка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, нотаріус не відмовляв у видачі свідоцтва про право на спадщину, а отже зазначений позов фактично спрямований на визнання права власності на спадкове майно без додержання встановленої законом процедури та без відома зацікавлених осіб, які також претендують на спадщину.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2008 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволені позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: