Постанова

від 12.08.2015 по справі 911/4888/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа№ 911/4888/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - Степаненко Ю.М.

від відповідача - Каденко А.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Італгриб»

на рішення господарського суду Київської області від 27.01.2015р.

по справі № 911/4888/14 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Італгриб»

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Валентина, ЛТД»

про стягнення 1 226 569,23грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.01.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Валентина, ЛТД» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Італгриб» 885 575,66 грн. заборгованості, 103 074,40 грн. інфляційних втрат, 17 268,30 грн. 3% річних, 20 118,36 грн. судового збору, 1 218,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, товариства з обмеженою відповідальністю «Італгриб» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області у справі від 27.01.2015р. у справі №911/4888/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. після проведеного повторного автоматизованого розподілу справи, апеляційну скаргу ТОВ «Італгриб» прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р., враховуючи перебування судді Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Італгриб» на рішення господарського суду Київської області від 27.01.2015р. по справі № 911/4888/14 прийнято до провадження у визначеному складі.

Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р., враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Італгриб» на рішення господарського суду Київської області від 27.01.2015р. по справі № 911/4888/14 прийнято до провадження у визначеному складі.

27.05.2015р. та 17.06.2015р. оголошувалась перерва.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Валентина, ЛТД» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 27.01.2015р. у справі №911/4888/14 без змін, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 січня 2011р. між ТОВ «Італгриб» (постачальник) та ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» (покупець) було укладено договір поставки №000003, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю «міцелій грибів» в кількості 50 тонн, а покупець в порядку та на умовах, визначеним цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. /а.с. 20, т.1/.

Згідно п. 5.1. договору покупець оплату вартості продукції, що поставляється за цим договором наступним чином: 100% відсотків від вартості кожної замовленої партії продукції, сплачується покупцем протягом 3(трьох) календарних днів з моменту відвантаження продукції, на підставі виставлених рахунків.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків за договором до повної оплати за поставлену продукцію та сплати неустойки.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2012р. сторони продовжили дію договору поставки №000003 від 01.01.2011р. до 31 грудня 2012р. /а.с. 23, т.1/.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2013р. сторони продовжили дію договору поставки №000003 від 01.01.2011р. до 31 грудня 2013р. /а.с. 24, т.1/.

Додатковою угодою №3 від 01.01.2012р. сторони продовжили дію договору поставки №000003 від 01.01.2011р. до 31 грудня 2014р. /а.с. 23, т.1/.

З позовної заяви вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 1 171 594,01 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних: №373 від 01.12.2013р. на суму 254 008,87 грн., №1 від 03.01.2014р. на суму 261 273,60 грн., №12 від 03.02.2014р. на суму 104 716,80 грн., №32 від 03.04.2014р. на суму 63 705,60 грн., №33 від 03.04.2014р. на суму 192 512,38 грн., №48 від 03.04.2014р. на суму 36 028,80 грн., №57 від 09.04.2014р. на суму 52 012,80 грн., №97 від 12.05.2014р. на суму 51 105,60 грн., №110 від 22.05.2014р. на суму 47 455,20 грн., №153 від 24.06.2014р. на суму 45 010,08 грн., №171 від 03.07.2014р. на суму 45 010,08 грн., №180 від 12.07.2014р. на суму 18 754,20 грн. /а.с. 26-37, т.1/.

Враховуючи часткові оплати станом на момент звернення із позовом заборгованість ТОВ ВКФ «Валентина, ЛТД» перед ТОВ «Італгриб» становить 885 575,06грн.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Доказів погашення заборгованості на спірну суму матеріали справи не містять.

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги обґрунтовані підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось, постачальник зобов'язався поставити покупцю «міцелій грибів» в кількості 50 тонн, а покупець в порядку та на умовах, визначеним цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору продукція за цим договором поставляється покупцю, в кількості, обсязі та строки відповідно до заявко, поданих покупцем.

Згідно п. 1.3. договору поставки заявки подаються за 25 днів до початку місяця в якому планується відвантаження продукції.

Таким чином, сторони встановили обсяг товару, який підлягає поставці - 50 тон, а також визначено умов, за яких відбувається поставка товару за договором, а саме: подання покупцем заявок на поставку визначеної кількості товару.

Матеріалами справи підтверджено, що договірне зобов'язання по поставці товару, загальною вагою 50 тон позивачем було виконано у повному обсязі протягом січня-серпня 2011, у той час, як доказів подання відповідачем, як покупцем, заявок на поставку більшої кількості товару, ніж це визначено умовами договору, суду не надано. При цьому, відсутність заявок відповідача на поставку товару за спірними накладними визнається також і позивачем.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів внесення сторонами змін до договору щодо збільшення обсягів товару, який підлягає поставці та/або порядку його поставки в частині подання покупцем заявок, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність посилань позивача на поставку товару за спірними накладними на суму 1 171 594,01 грн. в рамках виконання своїх зобов'язань саме за договором №000003 від 01.01.2011, а відтак відсутність підстав для застосування його положень при вирішенні даного спору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з цим, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що пеня сплачується за прострочку платежу за згодою сторін, тобто пеня має бути передбачена у договорі.

Оскільки встановлено, що поставки відбувались вже поза межами договору поставки, то відсутні підстави для нарахування пені.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що стягнення 103 074,40 грн. інфляційних втрат, 17 268,30 грн. 3% річних є правомірним.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 22 477,50 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, на підтвердження чого до суду надані копії договору про надання правової допомоги №45/1юр-14, укладеного 01.09.2014 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «українська правнича компанія» та платіжного доручення №355 від 02.09.2014р. про сплату позивачем 22 477,50 грн. за надання правової допомоги по договору №45/1юр-14 від 01.09.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. (лист ВГСУ від 13.02.2012р. №01-8/155).

Таким чином, враховуючи час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд правомірно дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги, до стягнення підлягає 1 218,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 27.01.2015р. у справі №911/4888/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 27.01.2015 р. у справі №911/4888/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 911/4888/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

С.А. Пашкіна