Постанова

від 10.08.2015 по справі 816/2739/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2739/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2015 №0000122201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки у товариства наявні належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи складені за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Студія Маестро" та ТОФ "Фірма "Глобал Ресурс". Вказували, що залучення працівників ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" необхідністю здійснити монтажу великої кількості молокопроводів та доїльних залів, а за результатами отриманих від ТОВ "Студія Маестро" послуг з просування товарів ТОВ "Агротехніка" на рикну товариством були укладені договори з чотирма потужними сільгоспвиробниками Полтавської області на загальну суму 4 965 206,90 грн. Крім того, придбані у ТОВ "Студія Маестро" пакети, ручки та блокноти з логотипом ТОВ "Агротехніка" були використані у рекламних цілях та розповсюдженні на тематичних заходах, присвячених розвитку тваринницької галузі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 , п.п. "и" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Стверджував, що зазначене порушення є наслідком не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ "Студія Маестро" та ТОВ "Фірмою Глобал Ресурс".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 32750280 /т. 1, а.с. 16 - 19/.

Позивач з 28.08.2004 перебуває на обліку платників податків в Пирятинському відділенні Лубенської ОДПІ та з 02.09.2004 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ).

Співробітниками Лубенської ОДПІ у період з 05.01.2015 по 16.01.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Студія Маестро" та ТОВ "Фірмою "Глобал Ресурс" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складено акт від 22.01.2015 №70/22-327502804 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту "и" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податок на додану вартість в сумі 116 801,00 грн /т. 1, а.с. 22-55/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Лубенською ОДПІ 03.02.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення:

- №0000122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 146 001 грн 25 коп. (в т.ч., основний платіж - 116 801 грн 00 коп., штрафні (фінансові) санкції - 29 200 грн 25 коп.) /т. 1, а.с. 165/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням Лубенської ОДПІ, ТОВ "Агротехніка" звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. /пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 18.07.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Студія Маестро" (постачальник) укладено договір купівлі - продажу № 114/р /т. 1 а.с. 62 - 65/ за умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар визначений у п. 2.1 цього Договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

10.04.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Студія Маестро" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 52/11 /т. 1 а.с. 67 - 69/, за умов якого виконавець зобов'язаний надати послуги просуванню і сприянні продажу сільськогосподарської техніки, доїльних залів та молокопроводів.

Крім того, 02.07.2014 між ТОВ "Агротехніка" (замовник) та ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" було укладено договір про надання послуг № 213/М /т. 1 а.с. 119 -121/ за умов якого виконавець зобов'язується надати послуги по монтажу електрообладнання.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій сторонами правочинів складено наступні бухгалтерські документи: видаткова накладна № СМ - 497 від 29.08.2014 /т. 1 а.с. 70/, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 721 від 29.08.2014, додаток до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 721 від 29.08.2014 /т. 1 а.с. 93 - 94/, податкові накладні / т. 1 а.с. 95, 98, 124/ та акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 418 від 29.08.2014 та додаток № 1 до акту дачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 418 від 29.08.2014 /т. 1 а.с. 122, 123/.

Ні підтвердження розповсюдження рекламного матеріалу, придбаного ТОВ "Студія Маестро", в ході тематичних заходів присвячених розвитку тваринницької галузі позивачем суду надано запрошення на сільськогосподарські виставки, посвідчення про відрядження, згідно яких працівники позивача приймали учать у виставках, презентаціях та днях ферми, накази про участь у співробітників товариства у сільськогосподарських виставках та їх забезпечення рекламним матеріалом, акти списання товарів / т. 1 а.с. 71 - 92/.

Представник позивача суду пояснив, що транспортування придбаного у ТОВ "Студія Маестро" товару здійснювалось за допомогою автомобіля НОМЕР_1, придбаний товариством у ТОВ "Порше лізинг України", на підтвердження чого суду було надано договір про фінансовий лізинг та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /т. 1 а.с. 104 - 118/.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, отже не підтвердження факту передачі товарів та здійснення його фактичного перевезення, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку ПДВ, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів не відноситься, а тому оформлення товарно-транспортної накладної за результатами перевезення товарів придбаних у ТОВ "Студія Маестро" не обов'язкове.

За результатами отриманих від ТОВ "Студія Маестро" послуг по дослідженню ринка позивачем було укладено ряд договорів купівлі-продажу сільськогосподарського обладнання, що в свою чергу призвело до укладання з ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" договору про надання послуг з монтажу електрообладнання. На підтвердження викладено позивачем суду надано договори купівлі продажу, специфікації, видаткові накладні, платіжні доручення, довіреності, договори підряду, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання-передачі /т. 2 а.с. 44 - 138/.

Оплата придбаного товари та отриманих послуг була проведена на підставі платіжних доручень копії яких наявні в матеріалах справи /т. 1 а.с. 96, 97, 99, 100, 125/.

Твердження відповідача, щодо відсутності в договорі купівлі-продажу № 114/Р від 18.07.2014 розшифровки підпису осіб, які його підписали є безпідставними, оскільки повні прізвище ім'я та по-батькові осіб, що підписали вказаний договір маються на його першому аркуші, а саме: ТОВ "Студія Маестро" в особі директора ОСОБА_5 та ТОВ "Агротехніка" в особі ОСОБА_6.

Посилання відповідача про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, судом до уваги не приймається, оскільки Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцію, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано доказів відсутності ТОВ "Студія Маестро" та ТОВ "Фірма "Глобал Ресурс" за місцезнаходженням на час укладання та виконання умов договорів купівлі - продажу № 114/р та надання послуг № 52/11, № 213/М.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.02.2015 №0000122201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (код ЄДРПОУ 32750280) витрати зі сплати судового збору в розмірі 292,00 грн (двісті дев'яносто дві гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2015 року.

Суддя С.С. Бойко