Ухвала

від 05.10.2016 по справі 816/2739/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/46649/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В. , за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В. ,

представників позивача Костенко Т.В., Ляшенка В.М., Пазечко З.В.,

представника відповідача Курила В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року

у справі № 816/2739/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі - позивач, ТОВ «Агротехніка»)

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Лубенська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Агротехніка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Лубенської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0000122201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 року. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 05.01.2015 року по 16.01.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Студія Маестро» та ТОВ «Фірмою «Глобал Ресурс» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, результати якої оформлено актом від 22.01.2015 року № 70/22-327502804, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. «и» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 116 801,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0000122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 116 801,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 200,25 гривень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки наявними у справі доказами підтверджено реальність та товарність здійснення спірних господарських операцій, що не спростовано відповідачем.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними з огляду на встановлену у ході розгляду справи правомірність та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в перевіряємий період позивач (покупець/замовник) мав господарські правовідносини з: ТОВ «Студія Маестро» (постачальник/виконавець) за договором про надання послуг від 10.04.2014 року № 52/11, за умов якого виконавець зобов'язаний надати послуги по просуванню і сприянні продажу сільськогосподарської техніки, доїльних залів та молокопроводі, а також за договором купівлі-продажу від 18.07.2014 року № 114/р, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар визначений у п. 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору; ТОВ «Фірма «Глобал Ресурс» за договором про надання послуг від 02.07.2014 року № 213/М, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги по монтажу електрообладнання.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених зазначеними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткової накладної, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), додатків до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних та платіжних доручень щодо оплати придбаних товарів та отриманих послуг.

Додатково на підтвердження розповсюдження рекламного матеріалу, придбаного у ТОВ «Студія Маестро» в ході тематичних заходів присвячених розвитку тваринницької галузі позивачем долучено до матеріалів справи запрошення на сільськогосподарські виставки, посвідчення про відрядження, згідно яких працівники позивача приймали учать у виставках, презентаціях та днях ферми, накази про участь у співробітників товариства у сільськогосподарських виставках та їх забезпечення рекламним матеріалом, а також акти списання товарів.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що транспортування придбаного у ТОВ «Студія Маестро» товару здійснювалось за допомогою автомобіля Volkswagen Caddy реєстраційний номер АА 2083 МА, придбаний позивачем у ТОВ «Порше лізинг України», що підтверджується наявними у матеріалах справи копій договору про фінансовий лізинг та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податку на додану вартість, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до Закону «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги твердження відповідача про відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що свідчить про не підтвердження факту передачі товарів та здійснення його фактичного перевезення, оскільки позивач не відноситься до зазначеної вище категорії суб'єктів, а тому оформлення товарно-транспортної накладної за результатами перевезення товарів придбаних у ТОВ «Студія Маестро» не є обов'язковим.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами отриманих від ТОВ «Студія Маестро» послуг по дослідженню ринка позивачем було укладено ряд договорів купівлі-продажу сільськогосподарського обладнання, що в свою чергу призвело до укладання з ТОВ «Фірма «Глобал Ресурс» договору про надання послуг з монтажу електрообладнання, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу, специфікацій, видаткових накладних, платіжних доручень, довіреностей, договорів підряду, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання-передачі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про відсутність в договорі купівлі-продажу № 114/Р від 18.07.2014 року розшифровки підпису осіб, які його підписали, оскільки повні прізвище ім'я та по-батькові осіб, що підписали вказаний договір містяться на першому аркуші останнього, а саме: ТОВ «Студія Маестро» в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ «Агротехніка» в особі ОСОБА_9.

Водночас, судом обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, оскільки податковим органом, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано доказів відсутності ТОВ «Студія Маестро» та ТОВ «Фірма «Глобал Ресурс» за місцезнаходженням на час укладання та виконання умов спірних правочинів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено та не спростовано відповідачем реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що прийняте апеляційним судом нове рішення у справі підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року у справі № 816/2739/15 - скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 року у справі № 816/2739/15 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: Н.Є. Маринчак І.В. Приходько