Ухвала

від 17.08.2015 по справі 816/1290/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 р.Справа № 816/1290/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. по справі №816/1290/15

за позовом Приватного підприємства "Віктон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Віктон", звернувся до суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007362201/2980 від 17.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Крилвінкварц" у травні-серпні, листопаді 2011 року, ТОВ "Ріст" у вересні-жовтні 2011 року, ТОВ "МВ-Транс" у березні 2013 року, ТОВ "Inter Cars Ukraine" у березні 2013 року, ТОВ "Харківський завод ЖБК-5" у липні-серпні 2013 року, ТОВ "РКДЗ" у вересні 2013 року, ТОВ "Радіаліт" у квітні 2014 року та ТОВ "Гіансар Трейд" у травні 2014 року повністю підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0007362201/2980 від 17.12.2014 року в частині визначення ПП "Віктон" грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) в загальному розмірі 201330,00 грн, в тому числі 161064,00 грн - основного платежу, 40266,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Кременчуцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Ріст", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Гіансар Трейд" господарських операцій. Крім того, оскільки ПП "Віктон" не здійснено самостійного виявлення помилок, а саме, коригування суми взаємовідносин з ТОВ "РКДЗ", в результаті чого неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ від придбання послуг дроблення на суму ПДВ 3333,00 грн у листопаді 2013 року. Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Віктон" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Кременчуцькій ОДПІ.

Співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 14.08.2014 року по 20.08.2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Віктон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Крилвінкварц" за період травень-серпень, листопад 2011 року, ТОВ "Сумитрансбудсервіс" за період липень-серпень 2011 року, ТОВ "Славутич-Руда-Україна" за період липень, вересень, жовтень 2011 року, Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України за період вересень-жовтень 2011 року, ТОВ "Ріст" за період вересень-жовтень 2011 року, ТОВ "Inter Cars Ukraine" за період березень, квітень, листопад 2013 року, ТОВ "МВ-Транс" за період березень, травень 2013 року, ТОВ "Нерудбудматеріали" за період квітень-червень 2013 року, ТОВ "Харківський завод ЖБК-5" за період липень, серпень, листопад 2013 року, січень 2014 року, ТОВ "РКДЗ" за період листопад 2013 року, січень 2014 року, ТОВ "Будпром-ЛТД" за період грудень 2013 року, ТОВ "Віра Люкс Сервіс" за період лютий, березень, травень 2014 року, ТОВ "Радаліт" за період квітень-травень 2014 року, ТОВ "Гіансар Трейд" за період травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 28.08.2014 року №2098/16-03-22-01-08/32860636.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у розмірі 220219,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004282201/1755 від 16.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 240685,00 грн, в тому числі 192548,00 грн - за основним платежем та 48137,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач провів процедуру його адміністративного оскарження.

Рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області від 04.12.2014 року №2626/16-31-10-04-12 скаргу ПП "Віктон" задоволено частково, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0004282201/1755 від 16.09.2014 року скасовано в частині нарахованого основного платежу в сумі 23334,00 грн та штрафної санкції в сумі 5833,50 грн, в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишене без змін.

З урахуванням вищевказаного рішення, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0007362201/2980 від 17.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 211717,50 грн, в тому числі 169214,00 грн - за основним платежем та 42503,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В результаті оскарження податкового повідомлення-рішення №0007362201/2980 від 17.12.2014 року в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області та ДФС України скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

В свою чергу, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Ріст", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Гіансар Трейд" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, у зв'язку з відсутністю у ПП "Віктон" на момент проведення перевірки розрахунку коригувань коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №58 від 08.11.2013 року, підприємство не мало можливості здійснити необхідні коригування. Лише після надходження цього документу позивачем правомірно зменшено податковий кредит в жовтні 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Ріст", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Гіансар Трейд", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Віктон" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Ріст", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Гіансар Трейд".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, в травні 2014 року ПП "Віктон" віднесено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 7049,98 грн, в результаті господарських операцій з придбання у ТОВ "Гіансар Трейд" робіт по навантажуванню колісним екскаватором АТLAS1904 на загальну суму 42300,02 грн згідно договору про надання послуг №01/05/201 від 01.05.2014, з урахуванням додатку до нього (том 1 а.с. 152-155).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Гіансар Трейд" вказаних робіт, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, рапорту роботи колісного екскаватора від 12.05.2014 (том 1 а.с. 156-169, том 3 а.с. 129-135, 203).

Розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "Гіансар Трейд" за виконані в травні 2014 року роботи проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №21 від 02.07.2014 та №23 від 03.07.2014 (том 3 а.с. 128).

Судовим розглядом встановлено, що роботи по навантажуванню колісним екскаватором АТLAS1904 придбавалися позивачем у ТОВ "Гіансар Трейд" для використання його у власній господарській діяльності, а саме, для виконання своїх договірних зобов'язань перед ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", що підтверджується долученими до матеріалів справи договором підряду №УУПП-02/0005/13 від 19.06.2013 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 3 а.с. 199-202)

Також з матеріалів справи вбачається, що в травні 2014 року ПП "Віктон" віднесено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 18293,00 грн, в результаті господарських операцій з придбання в квітні 2014 року в ТОВ "Радаліт" товарно-матеріальних цінностей - щебеню гранітного фракції 5/25, щебеню гранітного фракції 25/60, гранвідсіву, піску річкового митого, каменю бутового (колотого) на загальну суму 109769,50 грн згідно договору купівлі-продажу №01/04/149 від 01.04.2014, з урахуванням специфікації до нього (том 3 а.с. 190-191).

З метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Радаліт" вказаних товарів, до матеріалів справи надані належним чином завірені копії: рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних (том 1 а.с. 97-98, 100-101, 104-105, 107-108, 110-111, 114-115, 117-118, 120-121, 124-125, 127-128, 130-131, 134-135, 138-139, 141-142, 145-146, 148-149, том 3 а.с. 141-156).

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до абз. 27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 99, 102-103, 106, 109, 112-113, 116, 119, 122-123, 126, 129, 132-133, 136-137, 140, 143-144, 147, 150-151).

Як свідчать матеріали справи, придбані позивачем у ТОВ "Радаліт" товарно-матеріальні цінності у подальшому реалізовувалися на користь інших суб'єктів господарювання - ДП "ЗЗБВ" ТДВ "ОДЕБП", КП "Завод залізобетонних виробів №1", ТОВ "Локомотив-сервіс", ТОВ "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об'єднані зернові технології", ПП "БФ "Каріатида", ТОВ "Енерготехнології", про що свідчать долучені представником позивача до матеріалів справи: договори купівлі-продажу/поставки, з урахуванням специфікацій до них; видаткові накладні; рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні; довіреності на отримання ТМЦ; банківські виписки (том 4 а.с. 82-110, 133-186).

Також, як вбачається з матеріалів справи, ПП "Віктон" віднесено до податкового кредиту вересня та жовтня 2011 року ПДВ у загальному розмірі 25491,93 грн в результаті господарських операцій з придбання у вересні-жовтні 2011 року в ТОВ "Ріст" товарно-матеріальних цінностей, а саме, щебеню фракції 5х25, згідно договору поставки товару №02/09/11 від 12.09.2011 (том 1 а.с. 170-171).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Ріст" щебеню фракції 5х25 у кількості 1783,90 куб.м., позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: рахунків-фактур №РФ-311003 від 31.10.2011, №РФ-191002 від 19.10.2011, №РФ-9-13/13 від 14.09.2011, видаткових накладних №ВН-311002 від 31.10.2011, №ВН-191002 від 19.10.2011, №ВН-9-13/13 від 14.09.2011 та податкових накладних №26 від 31.10.2011, №19 від 19.10.2011, №5 від 14.09.2011 (том 1 а.с. 172-180).

Як вказує позивач, товар (щебінь) був придбаний шляхом передачі обсягів по складу ТОВ "Ріст", яке являлося виробником, а саме, проводило дроблення щебеню в дрібну фракцію. Відповідно до акту приймання-передачі товару №1 від 14.09.2011 ТОВ "Ріст" передало, а ПП "Віктон" прийняло щебінь фракції 5х25 у кількості 1800,00 куб.м. Згідно цього акту перевезення щебеня продовжувалося до жовтня 2011 року (том 3 а.с. 34). Представник позивача пояснив суду, що окрім спірних господарських операцій з постачання щебеню за договором поставки товару №02/09/11 від 12.09.2011, між підприємством та ТОВ "Ріст" мали місце фінансово-господарські відносини в рамках виконання умов договору поставки товару (щебеню) №92 від 14.10.2011. Як наслідок, саме на підставі договорів №02/09/11 від 12.09.2011 та №92 від 14.10.2011 силами та за рахунок ПП "Віктон" відбувалося транспортування щебеню фракції 5х25 від продавця ТОВ "Ріст" відразу на користь покупця позивача - ТОВ "Кременчукмонолітбуд". З метою підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи журнали проводок, видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання ТМЦ та товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 157-181, том 4 а.с. 3-12).

Також, як встановлено під час розгляду справи, ПП "Віктон" віднесено до податкового кредиту в серпні, листопаді 2011 року ПДВ у загальному розмірі 106896,00,00 грн в результаті господарських операцій з придбання у травні-серпні та листопаді 2011 року у ТОВ "Крилвінкварц" товарів (автозапчастин, щебеню та гранвідсіву) згідно договору поставки товару №3 від 01.05.2011 (том 1 а.с. 181).

Для підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до справи долучені: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (том 1 а.с. 186-208, 221-223, 234-239, 241-243).

Розрахунки з ТОВ "Крилвінкварц" за придбані товари проводилися позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (том 3 а.с. 38-47, 204-225).

Транспортування ТМЦ підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними та подорожніми листами (том 1 а.с. 209-220, 224-233, 240, 244-250, 1-23).

Як вказує позивач, придбані у ТОВ "Крилвінкварц" будівельні матеріали були реалізовані на користь його контрагентів-покупців -ТОВ "Гермес", КП "Завод залізобетонних виробів №1", ТОВ "Крембетонсервіс-2", ТОВ "Белгродкорм-Полтавщина", ТОВ "Кременчукмонолітбуд". Щодо придбаних запасних частин, то частину з них товариство використало для ремонту власних транспортних засобів, а решту реалізувало на користь ДП "УПП-УЗ Крюківське кар'єроуправління", ТОВ "Локомотив-сервіс", ДП "УПП-УЗ Редутське кар'єроуправління".

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії відповідних первинних документів, а саме: подорожні листи та товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування ТМЦ на користь контрагентів-покупців; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що підтверджують наявність ТЗ, для ремонту яких використовувалися запасні частини; договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.04.2011, акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2011, договір купівлі-продажу будинку від 18.08.2006, витяг з Державного реєстру правочинів від 21.08.2006, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2006, технічний паспорт на частину будівель та споруд, які підтверджують наявність у ПП "Віктон" складських приміщень; договір купівлі-продажу від 12.08.2011, укладений між ПП "Віктон" та ТОВ "Гермес" на реалізацію щебеню; договори купівлі-продажу продукції від 01.05.2011 №22 та надання транспортних послуг від 1.05.2011, укладені між ПП "Віктон" та ТОВ "ЗЖБВ №1" на реалізацію та транспортування щебеню; договір купівлі-продажу №23 від 01.05.2011, укладений між ПП "Віктон" та ТОВ "Крембетонсервіс-2" на реалізацію щебеню; договір поставки щебеню №119 від 03.05.2011, укладений між ПП "Віктон" та ТОВ "Белгродкорм-Полтавщина"; договір купівлі-продажу №20 від 01.04.2011, укладений між ПП "Віктон" та ТОВ "Кременчукмонолітбуд" на поставку щебеню; рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, банківські виписки, що підтверджують реалізацію позивачем на користь контрагентів-покупців щебеню; договір №ДГ-66 від 20.04.2011, укладений між ПП "Віктон" та ТОВ "Локомотив-сервіс" на поставку запчастин; договір №11/070В-1 від 25.05.2011, укладений між ПП "Віктон" та ДП "УПП-УЗ Крюківське кар'єроуправління" на поставку запчастин; видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреність на отримання ТМЦ, накладні, товарно-транспортні накладні, що підтверджують реалізацію позивачем на користь контрагентів-покупців запасних частин (том 2 а.с. 24-60, 48-122, 194-198, том 4 а.с. 18-25, 27-81).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

З огляду на зазначене, позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених ізвищевказаними контрагентами господарських операцій.

На виконання договірних відносин ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Ріст", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Гіансар Трейд" виписано на адресу позивача податкові накладні.

Зауважень щодо правильності оформлення та форми податкових накладених у податкового органу не виникло. На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6 ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Ріст", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Гіансар Трейд", мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про необґрунтованість формування позивачем на їх підставі складу податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність вищевказаних господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Крилвінкварц", ТОВ "Ріст", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Гіансар Трейд", та як наслідок, правомірність формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

На підставі викладеного, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства по взаємовідносинам із вищезазначеним контрагентами є необґрунтованими, та як наслідок, нарахування суми грошового зобов'язання за вказані порушення згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Перевіряючи обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства по взаємовідносинам із контрагентом - ТОВ "РКДЗ", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з акту перевірки, допущення підприємством порушення податкового законодавства у вигляді завищення ПДВ на суму 3333,00 грн відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до ІС "Податковий блок" виявлено, що ТОВ "РКДЗ" по взаємовідносинах з ПП "Віктон" відкоригував податкову накладну №58 від 08.11.2013 відповідно до розрахунку коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту №9087967849 від 18.01.2014, згідно якого повернуто ПП "Віктон" передоплату по вказаній податковій накладній в зв'язку з невиконанням робіт на суму 20000,00 грн, в тому числі ПДВ 3333,33 грн. В свою чергу, ПП "Віктон" не здійснено самостійного виявлення помилок, а саме, коригування суми взаємовідносин з ТОВ "РКДЗ", а відтак порушено п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ від придбання послуг дроблення на суму ПДВ 3333,00 грн у листопаді 2013 року.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.п. 192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, 01.09.2013 між ПП "Віктон" та ТОВ "РКДЗ" укладено договір №01.9.13/49Д з приводу виконання робіт дроблення гранітної негабаритної продукції (том 2 а.с. 109-113).

В рамках виконання умов вказаного договору ТОВ "РКДЗ" виписано на користь ПП "Віктон" податкову накладну №58 від 08.11.2013.

У подальшому, згідно розрахунку №97 від 17.12.2013 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №58 від 08.11.2013, ТОВ "РКДЗ" було повернуто ПП "Віктон" передоплату по вказаній податковій накладній в зв'язку з невиконанням робіт на суму 20000,00 грн, в тому числі ПДВ 3333,33 грн (том 3 а.с. 136).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року (том 4 а.с. 13-15, 128), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №97 від 17.12.2013 від ТОВ "РКДЗ" на адресу ПП "Віктон" надійшов лише 16.10.2014.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю у ПП "Віктон" на момент проведення перевірки вказаного розрахунку коригувань коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №58 від 08.11.2013 підприємство не мало можливості здійснити необхідні коригування. Лише після надходження цього документу 16.10.2014 від ТОВ "РКДЗ" на суму ПДВ в розмірі "-3333,33 грн" було зменшено податковий кредит позивача в жовтні 2014 року, про що свідчать розрахунок коригувань сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року та квитанція №2 про його прийняття контролюючим органом засобами електронного зв'язку (том 3 а.с. 137-138).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного, нарахування позивачу суми грошового зобов'язання згідно вказаного порушення є необґрунтованим, в зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку з приводу скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у вказаній частині.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, податковий орган, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. по справі №816/1290/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. по справі №816/1290/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 19.08.2015 р.