Постанова

від 13.07.2009 по справі 8/116

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/116

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.07.2009                                                                                           № 8/116

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Алексєєнко О.О. – представник за дов. № 562 від 14.07.2006;

 від відповідача - не з'явився;

 від третьої особи - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер”  

 на рішення господарського суду м.Києва від 10.04.2009 (дата підписання повного тексту рішення – 23.04.2009)

 у справі № 8/116 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Київелектромонтаж”

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер”

 за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача           Відкритого акціонерного товариства „Трест Київміськбуд-1”

 про                                                   стягнення 146869,94 грн.

                           Суть рішення і апеляційної скарги:

Відкрите акціонерне товариство „Київелектромонтаж” (далі – позивач) у березні 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 132485,31 грн. основного боргу, 12718,58 грн. інфляційних збитків, 1666,05 грн. 3% річних, а всього 146869,94 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача 1468,70 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 8/116 позов задоволено повністю: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” на користь Відкритого акціонерного товариства „Київелектромонтаж” 132485,31 грн. – основного боргу, 12718,58 грн. збитків від інфляції, 1666,05 грн. трьох відсотків річних, 1468,70 грн. - державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач у повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт по договору № 21/07 від 18.09.2007, які оформлені відповідно до умов вказаного договору довідками про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що розрахунки з позивачем за виконані роботи відповідно до пункту 3.1 договору № 21/07 від 18.09.2007 здійснюються при умові надходження коштів від замовника.

Також апелянт зазначає, що він до ухвалення рішення у даній справі частково розрахувався з позивачем та 08.04.2009 перерахував останньому 400,00 грн., в зв'язку з чим у судовому засіданні 10.04.2009 у суді першої інстанції наполягав на проведенні перерахунку суми заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 у справі № 8/116 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі, а також на підставі статті 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство „Трест Київміськбуд-1” (далі – третя особа).

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009, від 24.06.2009 та від 08.07.2009 у справі № 8/116 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 77 ГПК України.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/11 від 07.07.2009 у зв'язку з виробничою необхідністю (виходом судді Поляк О.І. у щорічну відпустку) на підставі статті 28 Закону України „Про судоустрій України та статті 46 ГПК України розгляд апеляційної скарги  у справі № 8/116 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Кропивна Л.В.

В судове засідання 16.07.2009 з'явився лише представник позивача. Представники відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, про що свідчить реєстр відправлення простої та рекомендованої кореспонденції суду від 08.07.2009 (копія якого наявна в матеріалах справи), в судове засідання 16.07.2009 не з'явилися.  

Зважаючи на те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також на те, що заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та третьої особи не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 8/116 за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 8/116 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргц. Зокрема, позивач посилається на те, що договір № 21/07 від 18.09.2007 є двостороннім, замовник не є його стороною, а отже без згоди третьої особи не можна покласти на неї обов'язок вчинити якусь певну дію, або утриматись від неї.

Матеріали справи також містять письмові пояснення третьої особи, згідно яких третя особа підтримала апеляційну скаргу відповідача, просила суд її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 8/116 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю з підстав того, що на даний час третя особа має заборгованість перед відповідачем у розмірі 1481279,13 грн. в зв'язку з чим відповідач не має можливості розрахуватися з позивачем.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правомірно з'ясовано судом першої інстанції, 18.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (генпідрядник) та Спеціалізованим монтажним управлінням № 4 Відкритого акціонерного товариства „Київелектромонтаж” (субпідрядник) був укладений договір № 21/07 на виконання зовнішніх електромонтажних робіт на об'єкті: „Реконструкція парку культури та влаштування набережної в урочищі „Наталка” між урізом води р. Дніпро на території 3А і 3Б мкр від вул. Північної до затоки Волноватої Оболонського р-ну м. Києва” (далі – договір), відповідно до пункту 1.1 якого субпідрядник (позивач) прийняв на себе виконання зовнішніх і внутрішніх електромонтажних робіт на об'єкті: „Реконструкція парку культури та влаштування набережної в урочищі „Наталка” між урізом води р. Дніпро та території 3А і 3Б мкр вул. Північної до затоки Волноватої Оболонського району м. Києва”.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що договірна ціна буде визначена після затвердження проектно-кошторисної документації та погоджена додатковою угодою.

Умовами договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі довідки ф. КБ-3, яка розраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт (ф. КБ-2в), норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів (планові нагромадження прийняти відповідно до додатку № 12 ДБН д. 1.1-1-2000) при умові надходження коштів від замовника (третьої особи) (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору генпідрядник (відповідач) у триденний термін з моменту пред'явлення субпідрядником (позивачем), розглядає акт ф. КБ-2В та висуває зауваження, якщо їх немає, то оформляє довідку по ф. КБ-3.

Відповідно до пункту 3.3. договору підставою проведення розрахунків з субпідрядником (позивачем) є довідка про вартість виконаних робіт (по ф. КБ-3), підписана сторонами. Оплата здійснюються протягом 10 днів з дня підписання сторонами вказаної довідки.

Відповідно до пункту 3.4 договору субпідрядник (позивач) щомісячно відшкодовує генпідряднику (відповідачу) витрати за послуги в розмірі 2 відсотки від договірної вартості виконаних робіт. Утримання цих сум проводиться при розрахунках за виконані роботи звітного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, сторонами по договору були складені та підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, січень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, які свідчать про виконання субпідрядником (позивачем) зобов'язань по договору та прийняття генпідрядником (відповідачем) робіт без претензій та зауважень.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем були підписані угоди про зарахування зустрічних вимог до контракту субпідряду № 21/07 від 18.09.2007 по об'єкту „Реконструкція парку культури та вл. набережної в уроч. „Наталка” Оболонського району м. Києва” від 30.09.2007, від 31.10.2007, від 31.01.2008, від 31.07.2008 та від 29.08.2008.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з частинами 2, 3 статті 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно  абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідач в апеляційній скарзі також наголошував на тому, що відповідно до умов договору розрахунки за виконані роботи проводяться при умові надходження коштів від замовника, однак на сьогоднішній день у замовника перед відповідачем існує заборгованість, а отже за відсутності сплати замовником коштів, відсутня можливість розрахуватися з позивачем.

Проте, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи, вказані доводи апелянта з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі довідки ф. КБ-3, яка розраховується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт (ф. КБ-2в), норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів (планові нагромадження прийняти відповідно до додатку № 12 ДБН д. 1.1-1-2000) при умові надходження коштів від замовника.

На вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2009 у справі № 8/116 третя особа надала суду належним чином засвідчену роздруківку з картки рахунку № 633 по контрагенту: Відкрите акціонерне товариство „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” за період з 01.01.2007 по 31.05.2009, з якої вбачається, що третя особа постійно частково розраховується з відповідачем за виконані роботи по договору генсубпідряду № 50 від 02.04.2007 на влаштування частини 1 черги Оболонської набережної з будівництвом двох причалів в районі урочище „Наталка” в Оболонському районі міста Києва”.

Посилання відповідача на те, що кожен платіж має своє призначення в зв'язку з чим відповідач не розраховується з позивачем відхиляються Київським апеляційним господарським судом як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Крім того, нормами чинного законодавства України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник, (стаття 838 ЦК України).

Частиною 2 статті 838 ЦК України передбачено, що генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за виконані роботи та в подальшому не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, за виконані роботи розрахувався лише частково.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, сторонами по договору був складений та підписаний акт звірки, зі змісту якого вбачається, що станом на 30.09.2008 заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 132485,31 грн.

Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що акт звірки взаєморозрахунків є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами.

Зважаючи на те, що сторонами були підписані та скріплені печатками підприємств довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, січень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, які свідчать про виконання субпідрядником (позивачем) зобов'язань по договору та прийняття генпідрядником (відповідачем) робіт без претензій та зауважень, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що саме вказані довідки є підставою для проведення розрахунків.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що станом на день розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена, проте суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір вказаної заборгованості становить 132485,31 грн. з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в судовому засіданні 10.04.2009 суду першої інстанції було подано відзив на позовну заяву (арк. справи 35 – 36), в якості додатку № 11 до якого було додано (як зазначено у відзиві) копію платіжного доручення № 247 від 08.04.2009, проте суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять копії вказаного платіжного доручення.

В судовому засіданні 11.06.2009 представник відповідача надав Київському апеляційному господарському суду виписку з банківського рахунку, з якої вбачається, що 08.04.2009 відповідач згідно платіжного доручення № 247 частково розрахувався з позивачем за виконані роботи за договором № 21/07 від 18.09.2007 у розмірі 400,00 грн. в зв'язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 8/116 підлягає частковому скасування в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 104 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 400,00 грн. основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 12718,58 грн. збитків від інфляції, 1666,05 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Судом апеляційної інстанції було перевірено розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем, у зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача збитків від інфляції за весь час прострочення, а також розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми, є обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 21/07 на виконання зовнішніх електромонтажних робіт на об'єкті: „Реконструкція парку культури та влаштування набережної в урочищі „Наталка” між урізом води р. Дніпро на території 3А і 3Б мкр від вул. Північної до затоки Волноватої Оболонського р-ну м. Києва” від 18.09.2007, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, а також зважаючи на те, що відповідач частково сплатив позивачу суму боргу у розмірі 400,00 грн. після звернення останнього до суду з позовом, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1666,05 грн. та збитків від інфляції в розмірі 12718,58 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення (п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України), що є підставою для часткового скасування такого рішення.

У зв'язку з цим оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 400,00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України.

Разом з цим, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки відповідач частково розрахувався з позивачем лише після звернення останнього з позовом до суду.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених вимог відповідно до приписів частини 5 статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 36, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2009 у справі № 8/116 в частині стягнення основного боргу скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (код ЄДРПОУ 05445400, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства „Київелектромонтаж” (код ЄДРПОУ 04012750, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67) 132085,00 грн. основного боргу.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київелектромонтаж” (код ЄДРПОУ 04012750, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (код ЄДРПОУ 05445400, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А) 2,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 8/116 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.07.09 (відправлено)