Постанова

від 01.09.2009 по справі 15/12/283

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/12/283

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "01" вересня 2009 р.                                                           Справа № 15/12/283

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Літовченка А.М. - директора, (приймав участь в судовому засіданні  06.08.2009 р., 18.08.2009 р.),

                                                            Сізоненка В.П. - представника за довіреністю від

21.01.2009 р., (приймав участь в судовому засіданні 06.08.2009 р.),

від відповідача за первісним позовом: Горохолінської В.Й. - представника за

                                                                  довіреністю від 01.02.2009 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Адамс", с.Жовтневе Кам"янець-Подільського району    

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "09" квітня 2009 р.  у справі № 15/12/283 (суддя Муха М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро", м.Київ  

до Відкритого акціонерного товариства "Адамс", с.Жовтневе Кам"янець-Подільського району    

про  стягнення 137491,17 грн.

та за зустрічним позовом  Відкритого акціонерного товариства "Адамс", с. Жовтневе Кам"янець - Подільського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро", м.Київ

про відшкодування збитків в сумі 80240 грн.

з оголошеними в судовому засіданні 06.08.2009 р. перервами до 18.08.2009 р. та з 18.08.2009 р. до 01.09.2009 р.  згідно зі ст.77,99  ГПК України   

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.04.2009 р. у справі №15/12/283 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" до Відкритого акціонерного товариства "Адамс" про стягнення 119692,11 грн. задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Адамс" на користь позивача   80000,00 грн. боргу, 6582,31 грн. пені, 29530 грн. інфляційних, 3517,80 грн. 3% річних, 1196,30 грн. витрат по оплаті державного мита, 117,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 9995,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 62,00 грн. відмовлено.

У зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства "Адамс" с. Жовтневе Кам'янець-Подільського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро", м. Київ про відшкодування збитків в сумі 80240,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказаний судовий акт як такий, що прийнятий з порушеннями норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі (а.с.74-75, т.2) зокрема, зазначено, що згідно пункту 4.1. договору зобов"язання по оплаті товару у ВАТ "Адамс" наступають на 31-й день з дня виставленого продавцем рахунку на розрахунковий рахунок. Як вважає скаржник, відсутність з боку позивача виконання цієї умови не дає скаржнику підстав для сплати суми товару та для нарахування штрафних санкцій.

Крім того, відповідач за первісним позовом вказує, що посилання в рішенні суду на отримання ним товару по довіреності через Ізмайлова А.З. та виставлення рахунку -фактури від 16.06.2007 р. на суму 80000 грн. суперечить умовам договору та не дає суду підстав вважати, що таким чином умови п.4.1. були виконані, оскільки: суду не було надано жодного доказу, що рахунок отримувався саме Ізмайловим у день отримання товару по довіреності; Ізмайлов не є працівником бухгалтерії ВАТ "Адамс" у йому не надавалось довіреності на право отримання рахунку, також це не входило в його службові обов"язки.

Також, скаржник  вважає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з нього витрати, пов"язані з оплатою послуг адвоката Потапенко В.Г.

В доповненнях до апеляційної скарги (а.с.124-125, т.2) ВАТ "Адамс" уточнило та доповнило подану апеляційну скаргу та просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову ВАТ "Адамс" та відмову в задоволенні позову "Біоінвест-Агро".

У вказаних доповненнях скаржник, посилаючись на ст.673 Цивільного кодексу України, за якою продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, вказує про те, що надані відповідачем за зустрічним позовом документи відносно якості прилипача жодним чином її не підтверджують, оскільки у договорі йдеться не лише про якість товару, але й про його ефективність. При цьому, скаржник посилається на акт від 29.06.2007 р. як доказ повної неефективності прилипача ЕППА -10 по склеюванню ріпака, оскільки по прогнозах управління сільського господарства та продовольства Кам"янець-Подільської райдержадміністрації, із засіяних площ, оброблених препаратом очікувалась урожайність приблизно до 25 ц/га, а в результаті вийшло 11-11,5ц/га.

Скаржник зазначає, що в подальшому проведення дослідження ефективності преперату ЕППА-10 взагалі не є доказом якості та ефективності партії, тому що експертиза зроблена зовсім з іншої партії.

Посилаючись на те, що згідно з положеннями Цивільного кодексу України продавець несе відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості, скаржник вказує, що в даному випадку, ВАТ "Адамс" були понесені збитки внаслідок використання поставленого препарату, оскільки ВАТ "Адамс" були замовлені авіаційні послуги для його розпилення згідно договору на виконання робіт від 04.06.2007 р.

У підтвердження заявленого зустрічного позову про стягнення збитків ВАТ "Адамс" посилається на договір від 04.06.2007 р., акти  виконаних робіт, згідно яких прилипач був розпилений над полями ріпаку озимого у виробничих підрозділах ВАТ "Адамс", а також докази сплати за надані послуги з розпилення неякісного препарату  позивачем за первісним позовом 80240,00 грн.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги у повному обсязі, вважає рішення   господарського суду Хмельницької області від 09.04.2009 р. незаконним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства та за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв"язку з чим представник просить скасувати вказаний судовий акт та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічних позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро", яке є позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом, надало апеляційному господарському суду письмові пояснення щодо апеляційної скарги відповідача в частині оскарження відшкодування витрат на оплату послуг адвоката (а.с.128-130).

Як зазначив у названих поясненнях позивач за первісним позовом, він вважає, що судом першої інстанції були враховані всі обставини, що мають значення для справи, та їм надано правильну правову оцінку, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.

У письмових поясненнях від 20.08.2009 р. №45 позивач за первісним позовом наголосив, що товар на адресу ВАТ "Адамс" був поставлений вчасно та якісний, в герметичній непошкодженій упаковці (каністрах); зауважень чи заперечень при прийом-передачі товару позивач не заявив; просить залишити зустрічний позов без задоволення.

Надаючи пояснення в судовому засіданні 18.08.2009 р., представник  позивача  за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначивши, зокрема, що недостатня урожайність ріпака  може бути пов'язана з будь-якими  іншими факторами, що вливають на його урожайність, а саме: недотриманням технологічного процесу вирощування ріпака, впливом погодних умов та інше. Також зазначив, що ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" не несе відповідальності за якість вирощування ріпака та дотримання технологічних процесів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

В січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро", м.Київ звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Адамс", с.Жовтневе Кам"янець-Подільського району - 80000,00 грн. заборгованості за отриманий по договору №38 від 12.06.2007 р. товар, 8000,00 грн. інфляційних за період з липня по листопад 2007 року, 53600,00 грн. пені за період прострочення та 881,00 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості,  всього 412481,00 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем за первісним позовом неодноразово уточнювались позовні вимоги (заява від 15.01.2009 р., а.с.88-89, т.1, а.с.1-2, т.2; заява від 04.03.2009 р., а.с.17-18, т.2), таким чином, до розгляду за первісним позовом судом першої інстанції прийнято позовні вимоги про стягнення з ВАТ "Адамс" - 80000 грн. заборгованості, 6582,31 грн. пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 15.07.2007 р. по 15.01.2008 р., 29592,00 грн. інфляційних, 3517,80 грн. 3% річних, а також відшкодування судових витрат, а саме: 1425,00 грн. витрат з державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10000 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Пояснення по суті первісних позовних вимог також викладені письмово (а.с.35-36, т.1; а.с.19, т.2).

Заперечення проти первісного позову містяться у письмовому відзиві ВАТ "Адамс" на позовну заяву (а.с.58, т.1) та поясненнях (а.с.32-33,т.2).

11.03.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Адамс" подало до господарського суду зустрічну позовну заяву (а.с.40-41, т.2), в якій просило суд стягнути на його користь з ТОВ "ІК "Біоінвест-Агро" 80240,00 грн. понесених збитків.

Зустрічний позов мотивований тим, що для використання придбаного у позивача за первісним позовом за договором від 12.06.2007 р. препарату (прилипача ЕПАА-10) ВАТ "Адамс" було замовлено авіаційні послуги для його розпилення за договором на виконання робіт від 04.06.2007 р., укладеним між ВАТ "Адамс" та підприємцем Андрєєвим Олегом Йосиповичем (а.с.45-47, т.2). Згідно актів виконаних робіт, прилипач був розпилений над полями ріпаку озимого у виробничих підрозділах ВАТ "Адамс" "Великослобідському", "Колибаївському" "Адамс-Плюс", "Баговецькому", "Гринчуцькому". За надані послуги по розпиленню прилипача ВАТ "Адамс" сплатив 80240,00 грн. згідно рахунку від 26.06.2007 р. Проте, після обробки посівів ріпаку препаратом та проведеного огляду полів з метою визначення ефективності прилипача ЕПАА-10 по склеюванню ріпака, виявлено його повну неефективність зі склеювальної властивості. Складений за результатами огляду полів акт від 29.06.2007 р. ВАТ "Адамс" подало в якості доказу неефективності прилипача ЕПАА-1 по склеюванню зерен ріпака. Посилаючись на те, що придбаний у ТОВ "ІК "Біоінвест-Агро" прилипач виявив свою повну неефективність при застосуванні за призначенням, а також на п.6.3. договору №38, ВАТ "Адамс" вважає, що з відповідача за зустрічним позовом слід стягнути суму завданих йому збитків, у зв'язку з поставкою неякісного товару.

На зустрічну позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" подано письмовий відзив (а.с.56-57, т.2).

Як уже зазначалось, рішенням, що оскаржується, первісний позов задоволено частково, а саме в частині стягнення з ВАТ "Адамс" 80000,00 грн. боргу, 6582,31 грн. пені, 29530,00 грн. інфляційних, 3517,80 грн. 3% річних, 1196,30 грн. витрат по оплаті державного мита, 117,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9995,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 62 грн. відмовлено.

У зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства "Адамс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" про відшкодування збитків в сумі 80240,00 грн. відмовлено.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2007 р. між ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" (продавець) та ВАТ "Адамс" (покупець) укладено договір  №38 купівлі-продажу (а.с.8-9, т.1), за яким продавець зобов"язується продати, а покупець - прийняти й оплатити універсальний біологічний прилипач  ЕПАА-10, розроблений в Інституті мікробіології і вірусології НАНУ, згідно рахунку і накладної (п.1.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.1.-2.4. договору, продавець поставляє по даному договору 1600 літрів прилипача ЕПАА-10 в каністрах по 20 л. Вартість 1 літра складає 50 грн. Ціна визначається в національній валюті України. Загальна вартість партії складає  80000,00 грн.

При цьому, пунктом 2.3 договору обумовлено, що універсальний біологічний прилипич ЕПАА-10, поставлений відповідно до умов договору, повинен відповідати вимогам ТУ, а якість повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності.

Згідно п.4.1. договору (у погодженій сторонами редакції), покупець зобов'язався провести оплату товару в термін 30-днів згідно виставленого продавцем рахунку на розрахунковий рахунок продавця.

Приймання продукції по кількості і якості здійснюється за правилами, передбаченими у відповідних інструкціях (п.5.1 договору); приймання по кількості і якості здійснює покупець (п.5.2 договору).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що при порушенні положень дійсного договору винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

У пункті 6.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,5% суми боргу за кожен день прострочки.

Сторони також доповнили договір пунктом 6.3, згідно якого продавець несе відповідальність у розмірі 100% вартості товару за поставку неякісного товару, в тому числі неефективність його при використанні покупцем.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання договору №38 від 12.06.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" за видатковою накладною №РН-0000087 від 15.06.2007 р. (а.с.10, т.1) по довіреності серії ЯНЛ №721293 від 15.06.2007 р. (а.с.11, т.1) через Ізмайлова А.З. передало Відкритому акціонерному товариству "Адамс" товар - універсальний біологічний  прилипач ЕПАА-10 в кількості 1600 л. на загальну суму 80000,00 грн. Про сплату за отриманий товар вказаної суми - 80000,00 грн. позивачем за первісним позовом виставлено рахунок-фактуру №СФ-00000100 від 15.06.2007 р., посилання на який містить і зазначена видаткова накладна.

Стосовно доводів ВАТ "Адамс" про невиставлення позивачем за первісним позовом рахунку, на підставі якого та на протязі 30-днів з моменту отримання якого необхідно було здійснити проплату за отриманий товар, слід зазначити, що згідно п.4.1. договору №38 від 12.06.2007 р. (в редакції, зміненій сторонами) покупець взяв на себе обов'язок провести оплату товару в термін 30-днів згідно виставленого продавцем рахунку на розрахунковий рахунок продавця. Разом з тим, порядок виставлення рахунку сторонами договору не узгоджено. А тому посилання у видатковій накладній №РН-0000087 від 15.06.2007р., отриманій представником відповідача, уповноваженим на отримання товару згідно довіреності №721293 від 15.06.2007 р. Ізмайловим А.З., на думку судової колегії, є свідченням виставлення рахунку. Доказом виписки вказаного рахунку є також виписка з реєстру  бухгалтерського обліку ТОВ "Інвестиційна компанія Біоінвест-Агро" за червень 2007р. про ведення обліку рахунків-фактур (а.с.38, т.1).Тому, заперечення відповідача за первісним позовом з даного приводу не приймаються судовою колегією до уваги.

Водночас, ВАТ "Адамс" своїх зобов"язань щодо оплати отриманого товару у встановлений договором строк не виконав, у зв"язку з чим 10.10.2007 р.  ТОВ "ІК Біоінвест-Агро" направлено на адресу боржника претензію №24 з вимогою погасити суму заборгованості за отриманий товар – 80000,00 грн., а також сплатити 2097,00 грн. інфляційних, 31600,00 грн. пені та 519,00 грн. 3% річних (а.с.12-13, т.1, розрахунок – додаток до претензії, а.с.14, т.1).

У відповіді №797 від 24.10.2007 р. на претензію №24 від 10.10.2007 р. ВАТ "Адамс" повністю заперечило вимоги претензії, зазначивши про те, що 18.06.2007 р. товариством оброблено поставленим препаратом посівні площі з метою склеювання колосів ріпака для зменшення обсипання зерн. 29.06.2007 р. працівниками ВАТ "Адамс" в присутності представника ТОВ "ІК Біоінвест-Агро" проведено огляд посівних площ ріпака, оброблених прилипачем та виявлено його неефективність, про що складено акт. При цьому, ВАТ "Адамс" послалось на пункт 6.3. договору, за яким продавець несе відповідальність у розмірі 100% вартості товару за поставку неякісного товару, в тому числі неефективність його при використанні покупцем.

Стосовно доводів ВАТ "Адамс" слід зазначити, що як вбачається зі змісту акту проведення огляду полів ВАТ "Адамс" (та ПСП "Адамс Плюс") з метою визначення ефективності прилипача ЕПАА-10 по склеюванню ріпака, при огляді комісією безпосередньо посівних площ, засіяних  ріпаком та оброблених препаратом прилипач ЕПАА-10 з метою склеювання колосів ріпака для зменшення обсипання зерн ріпака, виявлено, що прилипач ЕПАА -10 ніякого ефекту по склеюванню зерн ріпака не дав – зерна ріпака розсипаються (обсипаються). Вказаний акт складений та підписаний комісією у складі працівників ВАТ "Адамс", ПСП "Адамс Плюс" та агронома ВП "Колибаївське"; представник продавця – ТОВ "ІК Біоінвест-Агро" та директор були присутні, але від підпису відмовились.

Проте, як правильно визначив місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, даний акт не може слугувати належним доказом підтвердження неефективності придбаного у позивача за первісним позовом препарату, а доводи позивача за зустрічним позовом з даного приводу спростовуються наступним.

Матеріали справи містять сертифікат (свідоцтво) державної реєстрації небезпечного фактора В000726, виданий комітетом з питань гігієнічного регламентування МОЗ України  на препарат ЕПАА за ТУУ 88-105-002-2000 та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/60462 від 27.12.2005 р., відповідно до якого об'єкт експертизи - Зміна 32 технічних умов ТУ У 88-105-002-2000 "Препарат ЕПАА. Технічні умови" відповідає вимогам санітарного законодавства України.

Згідно довідки Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного Національної академії наук України №105-1188/10 від 12.12.2008р. наданої на запит ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро", препарат ЕПАА-10 - клей для запобігання розтріскування стручків ріпаку і бобів гороху є універсальним біологічним прилипачем пестицидів і регуляторів росту рослин та широко застосовується в сільському господарстві для збереження урожаю, в тому числі ріпаку.

Зі змісту довідки вбачається, що 02 жовтня 2006 року між Інститутом мікробіології і вірусології НАН України та ТОВ "Інноваційна компанія Біоінвест-Агро” укладено договір №58-2006 на проведення науково-дослідної роботи за темою "Дослідження ефективності універсального липкогенного носія ЕПАА при обробці озимих культур". Оскільки Інститут мікробіології не має власної виробничої бази, виготовлення партії препарату ЕПАА за узгодженням з ТОВ "Інноваційна компанія Біоінвест-Агро” було покладено на ТОВ "Інвестпромконсалтинг”. В червні 2007 року ТОВ "Інвестпромконсалтинг” була виготовлена партія №І-ІVІ препарату ЕПАА-10 в кількості 8800 л. Виготовлення препарату здійснювалося при постійному супроводі технологічного процесу спеціалістів Інституту. Після виготовлення партії препарату бюро технічного контролю Інституту здійснило перевірку на предмет відповідності препарату ЕПАА-10 ТУ У 88-105-002-2000. За результатами перевірки встановлено повну відповідність вказаним технічним умовам. На підтвердження БТК Інституту видано Сертифікат якості №1-06 від 15.06.2007року. 01 липня 2007 року між Інститутом мікробіології і вірусології НАН України та ТОВ "Інноваційна компанія Біоінвест-Агро” укладено договір №61-2007 на проведення науково-дослідної роботи за темою "Дослідження ефективності універсального липкогенного носія ЕПАА-10 при обробці ріпаку, для запобігання розтріскування стручків”. На виконання цього договору Інститутом мікробіології і вірусології НАН України було проведено дослідження ефективності застосування цієї партії препарату ЕПАА-10 для дослідних випробувань у якості липкогену при обробці технічних культур (в тому числі ріпаку), з виїздом спеціаліста Інституту в Хмельницьку область. За результатами дослідження було встановлено високу ефективність дії препарату з метою запобігання розтріскування стручків ріпаку, про що відповідними сільськогосподарськими підприємствами було складено відповідні акти.

Так, позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи звіти про виробничі випробування універсального біологічного прилипача ЕПАА-10 в інших господарствах Кам'янець-Подільського району, зокрема ТОВ "Дари+Поділля" с. Шутнівці, ПП "Кадлинський ключ" с. Калиня, СТОВ "Гуменецьке" с. Гуменці, ТОВ ВКФ "Агро ЕКО ХХІ" с. Крушанівка та  ДП "Агрооб'єднання "Слов'янське" Чемеровецького району.

Та обставина, що урожайність із засіяних площ ріпаку виявилась вдвічі меншою, ніж очікувалось, жодним чином не може свідчити про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, оскільки залежить від багатьох інших чинників, окрім як розпилення препаратом ЕПАА-10, а саме: погодних умов, технології вирощування  тощо.

Таким чином, матеріалами справи стверджується виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов"язань як продавця за договором купівлі-продажу №38 та невиконання зустрічних зобов"язань покупця щодо оплати отриманого товару ВАТ "Адамс".

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Правовідносини між сторонами у справі виникли з укладеного між ними договору купівлі-продажу №38, за яким ТОВ "Інноваційна компанія Біоінвест-Агро" (продавець) зобов"язався поставити 1600 літрів прилипача ЕПАА-10 (п.2.1), а ВАТ "Адамс" (покупець) - провести оплату товару в термін 30-днів згідно виставленого продавцем рахунку на розрахунковий рахунок продавця (п.4.1).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням викладеного, оскільки ТОВ "Біоінвест-Агро" зобов'язання за договором щодо поставки товару були виконані, ВАТ "Адамс" повинно було провести перерахунок коштів на рахунок продавця на протязі 30-ти днів згідно виставленого продавцем рахунку, проте, покупець свого зобов'язання не виконав.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,  визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом.

Крім того, ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Перевіривши розрахунок заявлених у первісному позові до стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, судова колегія встановила, що позивачем правомірно нараховано за період з липня 2007 року по грудень 2008 року 29530,00 грн. інфляційних та 3517,80 грн. 3% річних, а задоволення позову в цій частині судом першої інстанції є обґрунтованим.

Також, як уже зазначалось, пунктом 6.1 договору №38 від 12.06.2007 р. сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,5% суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Тобто, як вбачається зі змісту наведеної норми, передбачена сторонами у договорі неустойка за своєю суттю є пенею. Перевіривши розрахунок пені, судова колегія встановила правомірність нарахування позивачем за первісним позовом до стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань") за період з 15.07.2007 р. по 15.01.2008 р. у розмірі  6582,31 грн.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення первісного позову в частині стягнення 80000 грн. основного боргу, 6582,31 грн. пені, 29530,00 грн. інфляційних та 3517,80 грн. 3% річних є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.

В задоволенні первісного позову щодо решти вимог (стягнення 62,00 грн). судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі, а саме, щодо стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на послуги адвоката, судова колегія зазанчає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати   складаються   з  державного  мита,  сум,  що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст.49 ГПК України послуги адвоката віднесено до господарських витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про адвокатуру" встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову.

Судовою колегією встановлено, що заявлені вимоги про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн. підтверджуються договором про надання правової допомоги №1 від 27.09.2007р. з додатком №1, укладеним між позивачем та адвокатом Потапенко Володимиром Григоровичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2749/10 видане Потапенко В.Г., випискою по банківському рахунку ТОВ "Інноваційна компанія "Біоінвест-Агро" про перерахування коштів в сумі 10000,00 грн., рахунком-фактурою №2709/07 від 27.09.2007р., актом прийому-передачі наданих послуг №1, договором про виконання юридичних послуг від 21.05.2008 р., укладеним між адвокатом Потапенко В.Г. та адвокатом Сізоненко В.П.,  свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №529/10 виданим    Сізоненко В.П., а також,  листом Потапенко В.Г. від 22.05.2008 р.

Вартість послуг адвоката в даному випадку становить 10000,00 грн., що складає приблизно 10% від суми позову та на думку апеляційної інстанції є співрозмірною з урахуванням ціни позову, складності справи та фактичного обсягу наданих адвокатом юридичних послуг та обсягу підготовлених матеріалів.

Слід зазначити, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення також враховано рекомендації, наведені в листі Лист Вищого господарського суду від 14.12.2007  № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", а саме: при вирішенні питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таким чином, враховуючи, що докази, які б спростовували факт надання адвокатських послуг та їх оплати згідно договору, у матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача 9995,00 грн. (з врахуванням вимог ст.49 ГПК України) у якості витрат на оплату послуг адвоката.

Щодо зустрічного позову ВАТ "Адамс" про стягнення понесених збитків судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

У відповідності до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі  належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою,  якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до положень п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.  

Витрати на оплату наданих авіаційних послуг за договором з підприємцем Андрєєвим О.Й. пов"язані зі здісненням ВАТ "Адамс" своєї господарської діяльності та не знаходяться в залежності від поставки якісного чи неякісного товару відповідачем за зустрічним позовом.

У даному випадку, позивачем за зустрічним позовом не доведено ні факту вчинення ТОВ "ІК Біоінвест-Агро" правопорушення (в т.ч. порушення умов купівлі-продажу), ні факту завдання збитків, ні причинного зв"язку між протиправною поведінкою відповідача за зустрічним позовом і завданими збитками.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених приписів процесуального права, позивачем за зустрічним позовом не було доведено належними доказами факт завдання йому збитків ТОВ "ІК Біоінвест-Агро" внаслідок порушення останнім договірних зобов"язань та передачі неякісного товару, які він визначив підставою своїх позовних вимог.

За таких обставин, зустрічний позов ВАТ "Адамс" є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним і матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення  господарського суду Хмельницької  області від 09 квітня 2009р.  у справі №15/12/283 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Адамс", с.Жовтневе Кам"янець-Подільського району - без задоволення.

2. Справу №15/12/283 повернути до  господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд