Постанова

від 18.09.2009 по справі б-39/123-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Б-39/123-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2009 р.                                                           Справа № Б-39/123-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

кредитора –  Піскун Н.В., дов.№6676/10/10-019 від 22.05.2009 р. (копія у справі)

боржника –  Загребельного Г.С., дов. б/н від 08.11.2006 р. (у справі)

ліквідатора –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (вх. №1509Х/2-5)  

на ухвалу  господарського суду Харківської області від 12.11.2008 р. по справі  №Б-39/123-06

за заявою Голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю „Скіф-Доступ”, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скіф-Доступ”, м.Харків

про визнання банкрутом, -   

встановила:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2008р. (суддя Швидкін А.О.) в задоволенні скарги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на дії ліквідатора щодо невизнання вимог в розмірі 7459040,20 грн. відмовлено. Затверджено наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу –Товариство з обмеженою відповідальністю „Скіф-Доступ”, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №14801070002003514 від 12.06.1996 року, код ЄДРПОУ 24338181, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна,11. Провадження у справі припинено.  Зобов'язано реєструючий орган і інші державні органи, в яких знаходився на обліку банкрут, виключити його з державних реєстрів.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з ухвалою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати частково, в сумі незадоволенних кредиторських вимог ДПІ. Просить визнати кредиторські вимоги ДПІ у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 р. апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2008 р. у справі №Б-39/123-06 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 р. скасовано, справу №Б-39/123-06 направлено на новий апеляційний розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

04.06.2009 р. справа №Б-39/123-06 повернулася на адресу Харківського апеляційного господарського суду.

Кредитор, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, надав письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначив, що не погоджується з ухвалою господарського суду Харківської області, оскільки на його думку її було прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Так, ДПІ звернулася до ліквідатора з заявою про визнання кредиторських вимог на підставі грошових вимог, які мають характер неузгодженого податкового зобов'язання платника податків –боржника, яке виникло до порушення провадження у справі про банкрутство. А відтак, невизнання кредиторських вимог в повному обсязі ліквідатором ТОВ „Скіф-Доступ” Морозом С.В. –є неправомірним.

Ліквідатор ТОВ „Скіф-Доступ” Мороз С.В., в свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2008 р. залишити без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу –без задоволення.  

Ліквідатор в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, в зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників присутніх сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2006 року (суддя Швидкін А.О.) було порушено провадження у справі №Б-39/123-06 про банкрутство ТОВ “Скіф-Доступ” за заявою голови ліквідаційної комісії ТОВ “Скіф-Доступ” в порядку статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду Харківської області від 16.10.2006 року ТОВ “Скіф-Доступ” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мороза С.В., якого зобов'язано опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; в строк до 16.10.2007 року виконати ліквідаційну процедуру, надати  ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс.

27.10.2006 року в газеті “Голос України” № 201 було опубліковано оголошення про визнання ТОВ “Скіф-Доступ” банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, про призначення ліквідатора - арбітражного керуючого Мороза С. В., також зазначено, що вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів від публікації оголошення.

14.11.2006 року в порядку статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до господарського суду Харківської області звернулась ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з заявою про визнання її кредитором по справі та визнання її вимог до боржника у сумі 7459040,20 грн.

30.11.2006 року інспекція звернулась до суду зі скаргою на дії ліквідатора Мороза С.В., в якій просила суд зобов'язати ліквідатора визнати її кредиторські вимоги на загальну суму 7459040,20 грн., що виникли на підставі розпорядження № 13-р від 22.02.2005 року начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким зобов'язано в обліковій справі платника податків ТОВ “Скіф-Доступ” скасувати переплату станом на 21.02.2005 року у розмірі 7459469,00 грн., яка виникла за рахунок декларування відшкодування ПДВ за вересень 2004 року.

17.08.2007 року ліквідатором ТОВ “Скіф-Доступ” надано до господарського суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс підприємства банкрута.

Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, визнав скаргу ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв'язку з тим, що  суду не були надані належні докази у підтвердження виникнення податкового боргу у розмірі 7459040,20 грн. А розпорядження №13-р від 22.02.2005 р. свідчить лише про скасування переплати станом на 21.02.2005 р., а не виникнення податкового боргу. Господарський суд зазначив, що ліквідатором було здійснено всі заходи з ліквідації банкрута, суду були надані всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, в тому числі баланс, з якого вбачається, що у ТОВ „Скіф-Доступ”  відсутні майнові активи для функціонування згідно із законодавством.

Статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Зокрема, частиною 1 передбачено що в разі, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

          Згідно з ч. 5.3.1 ст. 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону при поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          З урахуванням наведених норм, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Отже, податковий орган має право на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Провадження у справах про банкрутство суб'єкта господарювання, який звернувся до суду в ході ліквідаційної процедури про власне банкрутство, регулюється з врахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону про банкрутство, а загальні норми законодавства про банкрутство застосовуються у випадках відсутності спеціального регулювання згідно статті 51 Закону про банкрутство.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.  Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Такі дії ліквідатора передбачені частиною 1 статті 32 Закону про банкрутство.

Відтак, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

В даному випадку ліквідатор боржника Мороз С.В. 17.08.2007 року подав до суду першої інстанції звіт та ліквідаційний баланс банкрута, який свідчить про незадоволення грошових вимог кредиторів у справі за відсутністю майна у банкрута, зокрема, нерухомого майна, транспортних засобів, грошових коштів та інших активів, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, зазначений звіт було затверджено 12.11.2008 року, тобто більш ніж через рік після подання.

Наданий ліквідатором звіт не відображає фінансового стану боржника на момент завершення ліквідаційної процедури, не містить необхідних додатків на обґрунтування відсутності зобов'язань, забезпечених заставою. Доданий до звіту ліквідаційний баланс не містить дати складання, до звіту ліквідатора не було долучено даних про витребування доказів наявності заставного майна боржника в державних реєстрах застав рухомого та нерухомого майна боржника.

Таким чином, приймаючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не дослідив належним чином звіт ліквідатора боржника, не з'ясував чи вчинив ліквідатор боржника всі необхідні заходи для встановлення належного банкруту майна та формування ліквідаційної маси, не дав оцінки законності завершення ліквідаційної процедури у справі, яка порушена без проведення досудової публікації про припинення юридичної особи в друкованих засобах масової інформації відповідно до пункту 4 статті 105 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно зі статті 110 цього ж Кодексу юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (ч.1). Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3).

Частиною 1 статті 111 Цивільного Кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Стаття 60 Господарського кодексу України регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання. Зокрема, з частини 5 вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Наведе свідчить, що необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Так, відповідно до протоколу загальних зборів засновників боржника №1 від 10.09.2006 року прийнято рішення про припинення діяльності боржника та створення ліквідаційної комісії. Відповідно до протоколу засідання ліквідаційної комісії боржника №1 від 15.09.2006 року прийнято рішення про звернення до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами 51 Закону про банкрутство 25.09.2006 року. У заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості про те, чи було розміщено в друкованих засобах масової інформації повідомлення про припинення зазначеної юридичної особи відповідно до частини 4 статті 105 ЦК України.

Наведені дати прийняття рішень про ліквідацію юридичної особи боржника та звернення до суду про порушення справи про банкрутство виключають можливість дотримання досудової процедури самоліквідації боржника, оскільки перебіг 2-х місячного строку на звернення кредиторів до боржника, що перебуває в стані самоліквідації є неможливим.

Таким чином, суд першої інстанції взагалі необґрунтовано порушив провадження у справі за ознаками статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 12.11.2008 року по справі №Б-39/123-06 була прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 2 частини 3 статті 103, статтями 104, 105, 106, 113, 114  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.11.2008 року по справі № Б-39/123-06 скасувати.

Справу №Б-39/123-06 направити на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 17.09.2009 року.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді