Постанова

від 14.09.2009 по справі 13/107-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/107-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    «07» вересня 2009 р.                                                    Справа №13/107-09

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді  Лакізи В.В., судді Білоусової Я.О., судді Пуль О.А.

при секретарі – Сємєровій М.С.

за участю представників:

позивача –Єфіменко Л.І., довіреність у справі

відповідача –Глазунов Д.В., довіреність у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми (вх. №1577 С/2-6)

на  рішення господарського суду  Сумської області від 27.04.2009р. по справі №13/107-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз”, м. Охтирка

до  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми

про врегулювання розбіжностей та укладення договору,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 року Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” звернулось в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” та, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просило суд вважати укладеним з 01.01.2009 року договір між ВАТ “Сумигаз”та ВАТ “Укрнафта”в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” про надання послуг з транспортування природного газу для забезпечення потреб організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів та викласти спірні пункти 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 розділу 6 та п. 7.2. договору у редакції, запропонованій позивачем.

          Рішенням господарського суду  Сумської області від 27.04.2009р. по справі №13/107-09  позов задоволено частково.  Викладено спірні умови договору між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” та Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” про надання послуг з транспортування природного газу для забезпечення потреб організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів в редакції Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз”, а саме: п. 6.2 Розділу 6 договору в наступній редакції: “Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється Замовником шляхом внесення не менше 50% оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця”; п. 6.3 Розділу 6 договору в наступній редакції: “Остаточний розрахунок за надані послуги по транспортуванню природного газу у звітному місяці здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом перерахування до 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок Виконавця залишкової вартості послуг на підставі акту виконаних робіт по транспортуванню газу, складеному у відповідності до п.4.1. та тарифу, що зазначений у п.5.1”;  п. 6.4 Розділу 6 договору в наступній редакції: “Перераховані Замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу”;  п. 6.5 Розділу 6 договору в наступній редакції: “Невиставлення або несвоєчасне виставлення рахунків на оплату не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку. Кошти, що надходять від Замовника, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості за минулі періоди (за умови наявності заборгованості). Припинення зобов'язань за цим договором у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за взаємною згодою сторін”; п. 7.2 Розділу 7 договору в наступній редакції: “За порушення термінів виконання зобов'язань, зазначених у розділі 6 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції), пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, а також 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення (ст.611, 625 Цивільного кодексу України)”. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” на користь відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу. В частині визнання укладеним договір між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”та відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” про надання послуг з транспортування природного газу для забезпечення потреб організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів з 01.01.2009 року  –відмовлено. В іншій частині провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідач з рішенням  господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, з урахуванням уточнень, просить оскаржуване рішення в частині викладення спірних пунктів 6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 7.2. Договору про надання послуг з транспортування природного газу на  2009 рік для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів в редакції позивача скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги відповідача, щодо запропонованої ним редакції пунктів 6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 7.2. Договору про надання послуг з транспортування природного газу на  2009 рік для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

           Зокрема, апелянт вважає таким, що суперечить постанові НКРЄ від 25.12.2008р. №1529 «Про затвердження  алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та визнання деяких постанов НКРЄ такими, що втратили чинність»висновок місцевого господарського суду про те, що зазначений алгоритм розподілу коштів не розповсюджує свою дію на позивача.  Також апелянт наполягає на запропонованій ним редакції п. п. 6.3, 6.4, 6.5., 7.2. Договору про надання послуг по транспортуванню газу в 2009 році (для потреб організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів).

          Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначив, що вважає оскаржуване рішення таким, що  прийнято судом у повній відповідності до діючого законодавства, при повному та  всебічному з'ясуванні обставин справи і підстави для його скасування відсутні.

          Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши представників сторін,  перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення  апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

       Як вбачається з матеріалів справи   29 грудня 2008 року позивач надіслав на адресу відповідача проект договору на транспортування природного газу, відповідно до якого позивач, як виконавець, зобов'язувався надати відповідачу, як замовнику, послуги з транспортування природного газу власного видобутку, для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а відповідач зобов'язувався прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

     Листом №30/273/1 від 30.01.2008 року відповідач повернув позивачу примірник оформленого договору на транспортування природного газу для забезпечення потреб організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів з протоколом розбіжностей до нього, в якому висловив заперечення стосовно деяких пунктів договору.

       У зв'язку з тим, що під час укладення договору між сторонами виникли розбіжності по його умовах, позивач звернувся до суду з позовом про укладення з 01.01.2009 року договору між ВАТ “Сумигаз” та ВАТ “Укрнафта” в особі нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” в редакції, запропонованої позивачем.

  Під час розгляду справи місцевим господарським судом сторонами було вжито заходів по узгодженню умов договору, проте неузгодженими залишилися пункти 6.2,  6.3, 6.4, 6.5 Розділу 6 “Порядок та умови проведення розрахунків” та п. 7.2  Розділу 7  “Відповідальність сторін”, що і стало підставою для звернення  позивача до суду з відповідним позовом.

 Відповідно до ч.1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до проекту договору, позивач наполягав на викладенні п. 6.2 Договору в наступній редакції: “6.2 Оплата послуг Виконавця по транспортуванню газу здійснюється замовником шляхом внесення не менше 50% оплати за транспортування замовлених на поточний місяць обсягів газу на розрахунковий рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця.”

Відповідач пропонував викласти  п. 6.2 в наступній редакції: «Розрахунки за газ здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий  природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів», постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 12.07.2000 р. №759 “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств” (із змінами і доповненнями, внесеними постановою НКРЕ від 30.09.2005р. №860), грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Виконавця в частині вартості наданих ним послуг з транспортування газу внутрішньо-промисловими газопроводами з моменту включення його в Алгоритм розподілу коштів, затверджений НКРЕ. Кошти від проведення централізованих розрахунків в частині фінансування пільг та субсидій населенню з урахуванням тарифів на транспортування природного газу розподільними та магістральними (внутрішньо-промисловими) газопроводами та тарифу на постачання природного газу, розподіляються в процентному відношенні відповідно до нормативу розподілу коштів на чотири частини (газ, тарифи на транспортування розподільними та магістральними (внутрішньо-промисловими) газопроводами, тариф на постачання природного газу).»

Відповідач, в обґрунтування укладення спірного пункту саме в зазначеній редакції, посилався  на те, що він не є власником коштів, що надходять на поточний рахунок від споживачів природного газу - бюджетних установ і організацій, і розрахунки за надані послуги безпосередньо не проводить. Також відповідач зазначав, що він не вправі самостійно розпоряджатись коштами, що поступили на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, оскільки розподіл коштів відбувається виключно згідно  з Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та згідно якого передбачено, що кошти, які надійшли протягом операційного дня від споживачів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання газопостачального підприємства, уповноважений банк того ж операційного дня зараховує, згідно нормативу розподілу коштів, на: 1) поточний рахунок газопостачального підприємства - в частині наданих послуг з постачання   природного   газу  за регульованим тарифом; 2) поточний рахунок газорозподільного підприємства - в частині наданих послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами; 3) поточний рахунок газотранспортного підприємства - в частині наданих послуг з транспортування  природного   газу магістральними трубопроводами; 4) розрахунковий рахунок власника природного газу в частині оплати за переданий, згідно договору купівлі-продажу, споживачу природний газ: а) поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; б) поточний рахунок іншого власника природного газу ніж зазначеного у підпункті 4 "а" пункту 3.5.

Позивач проти редакції, запропонованої відповідачем заперечував, зокрема посилався на те, що постанова НКРЕ від 12.07.2000 р. №759 “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств” поширюється на власників природного газу, газопостачальні підприємства, газорозподільні підприємства, споживачів природного газу та уповноважені банки, до яких позивач не відноситься. Крім того, позивач наполягав на тому, що  дія Постанови №759 поширюється також на газотранспортні підприємства, які здійснюють транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики від 27.12.2005, № 618 "Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання" газовидобувне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює видобуток газу на території України і має відповідну ліцензію. Позивач, відповідно до наданих в установленому порядку ліцензій, здійснює газовидобувну діяльність, отже є газовидобувним підприємством.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 25.12.2008, №1529 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, та визнання деяких постанов НКРЕ такими, що втратили чинність" затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та визнано такими, що втратили чинність, постанови НКРЕ від 12.07.2000 року N 759 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств" та від 30.09.2005 N 860 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.2000 N 759". (надалі Алгоритм)

Пунктом 1.3 Алгоритму визначено, що газотранспортне підприємство - суб'єкт господарювання, який здійснює транспортування природного і нафтового газу магістральними трубопроводами та його зберігання з використанням об'єктів газотранспортної системи, які перебувають у його власності чи користуванні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає відповідачу послуги з транспортування природного газу по власних внутрішньопромислових трубопроводах до газорозподільчих станцій та передає газ відповідачу для подальшого транспортування споживачам,  та не є газотранспортним підприємством у розумінні визначення, наведеного п. 1.3 Алгоритму.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватись планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Тобто, чинним законодавством передбачено здійснення розрахунків за енергопостачання саме шляхом попередньої оплати послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що  п. 6.2 Договору не може бути викладений в редакції відповідача згідно з умовами Алгоритму, оскільки позивач не відноситься до осіб, на яких поширюється дія Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики  № 759 від 12.07.2000 р.

Щодо п. 6.3. та 6.4. Договору необхідно зазначити наступне.

Позивач в проекті договору виклав п. 6.3. та п. 6.4. в наступній редакції:

6.3. “Остаточний розрахунок за надані послуги по транспортуванню природного газу у звітному місяці здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом перерахування до 10 числа місяця, наступного за звітним на рахунок Виконавця залишкової вартості послуг на підставі акту виконаних робіт по транспортуванню газу, складеному у відповідності до п.4.1. та тарифу, що зазначений у п.5.1.”

6.4. “Перераховані Замовником кошти направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, потім платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість. Перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період тільки після повного погашення суми попереднього боргу.”.

Відповідач з такою редакцією не погодився та вважає за необхідне виключити спірні пункти із договору.

Проте, позивач наполягав на тому, що дані пункти, з урахуванням п.6.2 Договору, включено до договору на законних підставах та цілком логічно, з метою забезпечення своєчасних розрахунків за отримані послуги та забезпечення фінансових   інтересів надавача послуг.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, 3 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що запропонований позивачем порядок проведення розрахунків та зарахування отриманих коштів  відповідає суті відносин, що склались між сторонами, жодним чином не порушує права відповідача та за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, що ставляться до правовідносин, пов'язаних з виробленням, постачанням та транспортуванням енергоносіїв, зокрема природного газу та у зв'язку з цим вважає, вимоги позивача в цій частині законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Щодо п.6.5. договору, колегія суддів зазначає наступне.

    Позивач пропонував викласти п. 6.5 у наступній редакції: “6.5 Невиставлення або несвоєчасне виставлення рахунків на оплату не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку. Кошти, що надходять від Замовника, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості за минулі періоди (за умови наявності заборгованості).

При цьому позивач  не заперечував і проти доповнення п. 6.5. договору абзацем  в редакції, запропонованої відповідачем.

В обґрунтування своєї позиції щодо зміни по суті пункту 6.5 Договору відповідач посилався на ті ж обставини, що і при обґрунтуванні своєї позиції щодо пункту 6.2 Договору та в апеляційній скарзі наполягає на викладенні п. 6.5. договору в запропонованій ним редакції.

Проте, колегія суддів погоджується  з висновком суду першої інстанції про викладення пункту 6.5. договору з редакції запропонованої позивачем та з урахуванням доповнення абзацу, запропонованого відповідачем, оскільки така редакція зазначеного пункту  буде сприяти забезпеченню своєчасних розрахунків за отримані послуги.  

Щодо п. 7.2. Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 7.2 розділу 7 Договору „Відповідальність сторін" в редакції позивача, визначено відповідальність відповідача (Замовника) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, позивач пропонував викласти зазначений пункт договору в такій редакції:

«7.2. За порушення термінів виконання зобов'язань, зазначених у розділі 6 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості (з урахуванням індексу інфляції), пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, а також 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення (ст.611, 625 Цивільного кодексу України).»

Відповідач заперечував проти запропонованої позивачем редакції та наполягав на викладенні зазначеного пункт в наступній редакції: “За несвоєчасне перерахування коштів, які фактично надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу”.

Враховуючи наведені вище підстави  з яких місцевий господарський суд  відхилив запропонований відповідачем порядок проведення розрахунків, передбачений Алгоритмом, а також беручи до уваги те,  що п. 7.2. договору в редакції позивача (Виконавця) відповідає діючому законодавству, зокрема ст.ст. 611, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної  вимоги про укладення  п. 7.2 Договору в редакції, запропонованій позивачем.

Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання укладеним договору саме з 01 січня 2009 року, то відповідно до ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Оскільки вимога позивача в частині визнання укладеним договору з 01 січня 2009 року є необґрунтованою належними доказами та враховуючи вимоги, встановлені діючим законодавством, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення позовних вимог в цій частині без задоволення.  

          З огляду на зазначене, колегія суддів вважає рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2009р. по справі №13/107-09 таким, що  прийняте у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга  відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -          

          п о с т а н о в и л а:

                     Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми  залишити без задоволення.

            Рішення господарського суду Сумської області від 27.04.2009р. по справі №13/107-09  залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

              Головуючий суддя                                                   Лакіза В.В.

                             Суддя                                                           Білоусова Я.О.

                                        Суддя                                                          Пуль О.А.