Рішення

від 15.12.2010 по справі 14/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2010 р. Справа № 14/187

за позовом Дубенська об'єднана державна податкова інспекція

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області

до відповідача ОСОБА_1 підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення заборгованості по неповернутій бюджетній позичці в сумі 82 091 грн. 17 коп.

Суддя Марач В.В.

Представники:

Від позивача : представник по довіреності ОСОБА_2

Від відповідача : представник по довіреності ОСОБА_3

від третьої особи: не "явилися

СУТЬ СПОРУ: Дубенська об'єднана державна податкова інспекція (надалі Позивач або Дубенська ОДПІ) звернулася в господарський суд з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" (надалі Відповідач або ДП "Дубенський комбінат хлібопродуктів") в якому просить стягнути з останнього заборгованості по неповернутій позичці в сумі 32 500,00 грн. та пеню за несвоєчасну сплату позички в сумі 49 591,17 грн. за період з01.05.2000р. по 31.01.2010 року.

Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним.

Відповідно до постанови КМ України від 11.09.97 р. №1003 " Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року» Дубенський КХП отримував від отримувачів позики зерно, що поверталось в рахунок повернення отриманих позик, а саме:

СФГ «Прогрес» - 8200 грн.

СПП «Гірницьке»- 5900 грн.

СВК «Жорнівське»- 6000 грн.

СВК «Екопродукт» - 7900 грн.

СВК «Обгів» -3900 грн.

ФГ «Схід» - 600 грн.

Зазначене зерно здане с/г виробниками відповідачу, проте Дубенським КХП документально не підтверджено здачу зерна та повернення його в рахунок погашення наданих позичок.

Згідно з поданням Дубенського управління державного казначейства головного управління державного казначейства України в Рівненській області №9 від 08.09.2010 р. встановлено неповернення отриманих с/г виробниками бюджетних позичок.

За несвоєчасну сплату бюджетних позичок відповідачу нараховано пеню в сумі 49591 грн. 17 коп.

Пунктом 4 ст. 17 Бюджетного Кодексу України передбачено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, _ передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому проти вимог останнього заперечив пославшись на те, що повернення коштів має здійснюватися позичальниками та те, що Позивач не надав доказів того, що Відповідач отримував від с/г виробників зерно в рахунок повернення бюджетних позичок. Крім того Відповідач стверджує, що Позивач пропустив строк позовної давності на звернення з позовом до суду.

Третя особа письмових пояснень стосовно позову суду не надала, представник її в судове засідання не з"явився. Натомість вказаною особою подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з неможливістю явки повноважного представника. Вказане клопотання не підлягає задоволенню, так як явка представника третьої особи не визнавалася обов"язковою і його присутність не впливає на вирішення спору, так як, відповідно до статті 33 ГПК України саме сторони зобов"язані довести ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до зазначеної статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Позивач не надав суду доказів того, що у Відповідача виникли обов"язки по поверненню позик, отриманих с/г виробниками на підставі постанови КМУ №1003 від 11.09.1997р. "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року", як коштами, так і зерном. Крім того у вказаній постанові КМУ не зазначено, що позики, отримані с/г виробниками повертаються зерном і саме через ДП "Дубенський комбінат хлібопродуктів" і не встановлено зобов"язання останнього будь-яким чином приймати участь у поверненні вказаних позик.

Також Позивач не підтвердив належними доказами, як то договорами, накладними на відпуск-приймання, довіреностями на отримання, факту існування правовідносини по поставці-прийняттю зерна в рахунок погашення позик між Відповідачем та с/г виробниками та самого факту прийняття зерна Відповідачем від с/г виробників.

Подання та листи Дубенського управління Державного казначейства України, Довідки ДП "Дубенський комбінат хлібопродуктів" про стан повернення фінансової допомоги, ОСОБА_4 АПК та ОСОБА_4 фінансів, які надані Позивачем, не є підтвердженням існування у Відповідача зобов"язання по поверненні позики, так як зазначені докази не є по своїй суті первинними бухгалтерськими документами і не можуть свідчити ні про отримання коштів, ні про поставку-прийняття зерна.

В обгрунтування позовних вимог представник Позивача посилається на рішення господарського суду Рівненської області від 08.05.2007р. у справі №20/147, від 08.05.2007р. у справі №20/146, від 08.05.2007р. у справі №20/145, від 18.04.2007р. у справі №17/14 від 05.06.2007р. у справі №12/180 та стверджує, що даними рішеннями встановлено факт здачі с/г виробниками зерна ДП "Дубенський комбінат хлібопродуктів".

Однак існування вказаних рішень не звільняє Позивача від доказування з огляду на наступне.

Статтею 35 ГПК України встановлено підстави звільнення від доказування. Відповідно до частини другої зазначеної статті факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак у розгляді справ №20/147, №20/146, №20/145, справі №17/14 не брало участі ДП "Дубенський комбінат хлібопродуктів".

Крім того суд зазначає, що справи №17/14 та 12/180 вирішувалися в порядку адміністративного судочинства, і, відповідно, не є господарськими справами, а відтак суд у даній справі не вирішував господарського спору.

Відтак, з огляду на наведене, Позивач, на підставі ст.33 ГПК України, повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак, всупереч наведеній нормі, Позивач не довів того, що у Відповідача виникли обов"язки по поверненню позик, отриманих с/г виробниками на підставі постанови КМУ №1003 від 11.09.1997р. "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року", як коштами, так і зерном.

Враховуючи те, що Позивач не довів того, що у Відповідача існували обов"язки по поверненню позик отриманих с/г виробниками на підставі постанови КМУ №1003 від 11.09.1997р. "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року", то, відповідно, даний спір не випливає з бюджетних правовідносин, відтак в даному випадку з метою вирішення спору слід застосовувати правила Цивільного та Господарського кодексу України.

Дубенська ОДПІ посилаючись на Постанову Кабінету ОСОБА_4 України від 11.09.1997 року № 1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року», вказує що Дубенським комбінатом хлібопродуктів отримано позику зерна від СФГ «Прогрес», СПП «Гірницьке», СВК «Жорнівське», СВК «Екопродукт», СВК «Обгів» та ФГ «Схід». Однак Позивачем не взято до уваги, що дана Постанова конкретно вказує фінансування заходів в підготовці до роботи в осінньо-зимовий період 1997/98 року, що цільова допомога даним підприємствам надається на умовах повернення коштів до 1 жовтня 1998 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а частиною 2 ст. 258 ЦК України вказано, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з наведеного Позивачем пропущено строки позовної давності як до основної вимоги так і до додаткової.

Крім того більше як три роки минуло і з дня прийняття рішень у справах №20/147, №20/146, №20/145, №17/14, №12/180.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві заявив про застосування позовної давності.

Відтак, з огляду на вищенаведене, позов Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя Марач В.В.

підписано "20" грудня 2010 р.