Постанова

від 18.08.2009 по справі 20/240-08-5306

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/240-08-5306

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 серпня 2009 р.                                                                                    № 20/240-08-5306  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого суддісуддівМуравйова О. В. Полянського А. Г.Коробенка Г. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області

на постановувідОдеського апеляційного господарського суду 07.04.2009 року

по справі№ 20/240-08-5306 Господарського суду Одеської області

за позовомГромадської організації "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси"

до

за участюпроКароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської областіПрокуратури Одеської областівизнання права постійного користування земельною ділянкою

За участю представників сторін:прокурор:від позивача:від відповідача:

Шокіна Т. В. - посв. № 61Бойко Н. І. –дов. від 09.12.08р.не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.01.2009 року по справі № 20/240-08-5306 (суддя Щавинська Ю. М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду 07.04.2009 року по справі № 20/240-08-5306 (головуючий суддя Бойко Л. І., судді Величко Т.А., Жукова А. М.), позов задоволено: визнано за Громадською організацією "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3067 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Студентська, 18, для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналастів "Шураві".

Кароліно-Бугазька сільська рада Овідіопольського району Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду 07.04.2009 року та рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2009 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. ст. 64, 69, 77 ГПК України, ч. 2 ст. 125, ст. ст. 92, 116, 123 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням в. о. Голови Вищого господарського суду України від 17.07.2009 року № 02.03-10/454, у зв'язку з виходом у відпустку судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 20/240-08-5306, призначеної до розгляду на 18.08.2009 року, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий - Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Коробенко Г. П.

Відводів складу суду не заявлено.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Представники відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача.

За згодою представника позивача та прокурора в судовому засіданні 18.08.2009 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 31.03.2005 року між Кароліно-Бугазькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області та Громадською організацією "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради № 1843 28 сесії ІV скликання від 24.03.2005 року надає, а орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області в с. Кароліно-Бугаз, вул. Студентська, 18 (в межах населеного пункту).

Відповідно до умов цього договору оренди, площа орендованої земельної ділянки складає 1,307 га, строк договору оренди встановлений сторонами терміном 4 роки та 11 місяців.

Зазначена земельна ділянка, відповідно до п. 5.1, 5.2 договору передається для будівництва реабілітаційного центру "Шураві" членів спілки ветеранів Афганістану з цільовим призначенням –обслуговування зазначеного центру.

05.03.2008 року сторонами складено акт встановлення в натурі меж вищевказаної земельної ділянки, наданої для розміщення реабілітаційного центру згідно з рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 6.09.2001 року, з планом встановлення меж земельної ділянки та кадастровим планом цієї земельної ділянки.

Згідно з витягом від 06.06.2008 року за вих. № 510-0, виданим Відділом земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 1 252 723,55 грн.

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради № 1275-У від 17.06.2008 року "Про передачу земельної ділянки площею 1,3067 га, розташованої в селі Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області по вул. Студентській, 18, в довгострокову оренду терміном на 49 років ГО "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналістів "Шураві", було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки та надано позивачу в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років зазначену земельну ділянку площею 1,3067 га для розміщення реабілітаційного Центру воїнів-інтернаціоналістів "Шураві" із встановленням орендної плати в сумі 59 324,28 грн. на рік.

Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача з проханням передати зазначену земельну ділянку у постійне користування.

Листом від 28.11.2008 року за вих. № 875/02-07 відповідач відмовив у задоволенні вказаного клопотання, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, які відносяться до державної чи комунальної власності, а враховуючи, що ГО "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" не відноситься ані до державної, ані до комунальної власності, позивачу було запропоновано укласти із сільською радою додаткову угоду до договору земельної ділянки від 31.03.2005 року.

Вважаючи зазначену відповідь доказом невизнання права позивача як громадської організації інвалідів на постійне користування земельною ділянкою, ГО "Спілка ветеранів Афганістану Ленінського району м. Одеси" звернулась до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом про визнання такого права.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність у позивача права на отримання земельної ділянки у користування, виходячи з положень ст. 92 ЗК України.

Колегія суддів не погоджується с таким висновком з урахуванням наступного.

Відповідно до п. "б" ч. 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Частиною 1 статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому відповідно до абз. 4 цієї ж частини передбачено, що надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою умовою для передачі земельної ділянки в користування є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування або органів виконавчої влади.

Зазначені вимоги закону, так само як і заперечення відповідача проти позову з підстав ненадання позивачем документів, необхідних для розгляду заяви, залишені судами першої та апеляційної інстанції без уваги, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України.

Також не можна погодитися з доводами суду апеляційної інстанції та твердженням позивача про те, що предметом спору є не питання про надання земельної ділянки, а лише визнання права, яке не заперечується відповідачем.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України звернення до суду з позовом повинно мати на меті захист порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, тобто мати реальну мету захисту, а не встановлення абстрактного права.

Право постійного користування землею організаціям інвалідів України надано законом (ст. 92 Земельного кодексу України) і не потребує фіксації судовим рішенням. В позовній заяві позивач ставить питання щодо права користування конкретною земельною ділянкою, а не права користування землею взагалі.

Вирішуючи спір, суд не звернули увагу на можливість визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, яка надана йому ж в користування на іншій правовій підставі –договорі оренди.

Також судами не надано обгрунтованого мотивування при відхиленні доводів відповідача про те, що відповідно до статуту позивача його членами можуть бути не тільки інваліди, але й інші особи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, яке полягало в неповному з'ясуванні обставин справи, що згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для їх скасування.

Оскільки в силу приписів ст. 1117 ГПК України встановлення обставин справи, збирання доказів та їх оцінка не входить до компетенції суду касаційної інстанції, під час розгляду касаційної скарги виправити зазначені недоліки оскаржених судових рішень неможливо, а тому останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду 07.04.2009 року по справі № 20/240-08-5306 Господарського суду Одеської області  та рішення Господарського суду Одеської області від 28.01.2009 року по справі № 20/240-08-5306 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий   суддя                                                             О. В. Муравйов  

Судді                                                                                     А. Г. Полянський

                                                                                              Г. П. Коробенко