Постанова

від 22.09.2009 по справі 12/53-08-4928

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/53-08-4928

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 вересня 2009 р.                                                                                    № 12/53-08-4928  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Губенко Н.М.  

розглянув касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса (далі –Представництво)

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2009

зі справи № 12/53-08-4928

за позовом Представництва

до підприємства "Атлант" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Одеса (далі –Підприємство)

про стягнення 16 113,54 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Собітнюк Н.О.,

відповідача – не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості з орендної плати, а також пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.02.2009 (суддя Цісельський О.В.): у позові відмовлено частково; з Підприємства стягнуто на користь Представництва 15 422,49 грн. заборгованості з орендної плати і 284,89 грн. пені, а також відповідну суму судових витрат. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі –Закон) виходив з обґрунтованості та доведеності  позовних вимог саме у зазначених сумах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 (колегія суддів у складі: Андреєва Е.І. –головуючий, судді   Тофан В.М. і Журавльов О.О.): задоволено апеляційну скаргу Підприємства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням, зокрема, на частину шосту статті 763 ЦК України виходив з того, що Підприємство звільнялося від орендної плати, стягнення якої вимагав позивач.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Представництво просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу з посиланням на статті 9, 526, 759 ЦК України, статтю 193 Господарського кодексу України, статті 1, 3, 28 Закону мотивовано прийняттям згаданої постанови з порушенням норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами розгляду зазначеної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судом першої інстанції встановлено, що:

- 31.05.2006 Приморською районною державною адміністрацією Одеської міської ради (як орендодавцем) і Підприємством (як орендарем) укладено договір оренди нежилого приміщення № 870/Ф/1 (далі –Договір); у подальшому згідно з "погодженням від 27.12.2006 № 1" до Договору замість названої районної державної адміністрації орендодавцем зазначено Представництво (на підставі відповідного рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 № 56-Y);

- Договором, зокрема, передбачено сплату пені за несвоєчасне внесення орендної плати;

- у зв'язку з неможливістю використовувати орендоване підвальне приміщення Підприємство з листопада 2006 року припинило сплачувати орендну плату; воно неодноразово зверталося до Представництва з проханням відстрочити оплату оренди;

- Договір припинив дію з 06.06.2008. На момент припинення його дії у Підприємства утворилася заборгованість з орендної плати в сумі                    15 422,49 грн. (нараховано також пеню в сумі 691,05 грн.);

- за зробленим судом розрахунком пені її сума становить 284,89 грн.;

- орендоване приміщення загальною площею 35,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 91, є об'єктом комунальної власності.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- Підприємство не могло користуватися орендованим майном. Воно уклало договір підряду на ремонт орендованого приміщення, але працівники організації –підрядника не змогли приступити до виконання робіт, тому що мешканці будинку, в якому знаходилося приміщення (підвальне), перекрили вхід до нього; наведене підтверджується відповідними документами;

- у зв'язку з цим Підприємство письмово повідомило Представництво про свою відмову від орендованого приміщення, яке перебуває в незадовільному стані, і яке неможливо відремонтувати та яким неможливо користуватися;

- згідно з Договором "вступ Орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акту приймання-передачі вказаного приміщення"; водночас матеріали справи не містять такого акта, і при укладенні додаткової угоди (згаданого "погодження № 1" до Договору), в якій орендодавцем виступає Представництво, відповідний акт приймання-передачі не складався.

Обома попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що приміщення, яке виступає предметом оренди, належало до комунальної власності.

Відповідно до статті 3 Закону відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, до числа нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, пов'язані з орендою комунального майна, належать і ЦК України, - в тій його частині, яка регулює правовідносини, що виникають у зв'язку з наймом (орендою) майна.

Тому не можуть бути взяті до уваги доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норми ЦК України, яка передбачає можливість звільнення наймача (орендаря) від плати.

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України (апеляційний господарський суд послався на статтю 763 названого Кодексу, що є опискою, яка може бути виправлена самим судом у порядку статті 89 ГПК України) наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

До того ж за правовою позицією, викладеною в підпунктах 14.2, 14.3 пункту 14 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України             від 25.05.2000 № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна":

- частина третя статті 21 Закону надає орендареві право за певних умов вимагати зменшення орендної плати;

- якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

З огляду на наведені приписи Закону і ЦК України суд апеляційної інстанції, встановивши у повторному розгляді справи наявність обставин, які унеможливлювали використання Підприємством майна, орендованого ним за Договором, і за які воно не відповідає, дійшов заснованого на законі висновку про відсутність підстав для стягнення з нього сум орендної плати й пені.

Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті  1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Поряд з тим скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції передбачених статтею 43 названого Кодексу правил оцінки доказів.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 зі справи № 12/53-08-4928 залишити без змін, а касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Н. Губенко